Методичні підходи до оцінки відтворення та ефективного використання матеріально-технічних ресурсів

     

      Основною умовою ефективного відтворювального процесу підприємств – мож-ливість нагромадження інвестицій, достатніх для заміни діючого устаткування, в яко-го закінчується нормативний термін корисного використання. На нашу думку, для за-безпечення процесу відтворення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств необхідно визначити: по-перше, рівень відтворення матеріально-технічної бази; по-друге наскільки суб’єкти господарювання забезпечені основними елементами матеріально-технічної бази (технічні засоби, сировина й матеріали та ін.); по-третє, встановити можливості сільськогосподарських підприємства щодо відтво-рення складових матеріально-технічної бази сільського господарства.

      Відтворення матеріально-технічної бази проявляється у відновленні її складо-вих, тому необхідно визначити потребу господарств у відсутніх елементах матеріа-льно-технічної бази, а також обрати оптимальний спосіб їх придбання. Відносно основних засобів сільськогосподарських підприємств існує необхідність у розробці моделі відтворення, що буде визначати можливості суб’єктів господарювання для нарощування фінансових ресурсів як джерел оновлення основних засобів за допо-могою амортизаційних відрахувань.

      Проведені дослідження дозволили сформулювати поняття «відтворення матеріа-льно-технічної бази сільськогосподарських підприємств» як економічну категорію, що є основою сільськогосподарського виробництва, всі елементи якої представлені засо-бами та предметами виробництва, взаємообумовлені, взаємозалежні та потребують по-стійного контролю їх ефективного використання. Склад елементів даної системи зале-жить від специфіки виробництва і включає матеріальні ресурси та технічні засоби.

      Отже, відтворення матеріально-технічної бази сільського господарства являє собою процес безперервного оновлення, за рахунок стадій виробництва, розподілу, обміну і нагромадження, матеріальних ресурсів і технічних засобів, які визначають склад матеріально-технічної бази, є взаємозалежними та вимагають налагодження контролю за їх ефективним використанням [102].

      Рух капіталу, у ході якого він послідовного проходить усі фази відтворення, від моменту мобілізації фінансових ресурсів до одержання доходу (ефекту) і відшкодування вкладених засобів виступає як кругообіг капіталу і формує фі-нансово-операційний цикл. Цей рух постійно повторюється, оскільки дохід, що утворюється у результаті вкладення капіталу в об’єкти виробничо-технічного потенціалу, завжди розподіляється на споживання і накопичення.

      Процес розширеного відтворення являє собою відшкодування задіяних у ви-робництві технічних засобів. Щодо сільськогосподарського виробництва, то процес відшкодування повинен передбачати повне та часткове відшкодування зносу осно-вних засобів. Конструктивні особливості мобільних енергетичних засобів у процесі їх експлуатації формують потребу підтримки їх у працездатному стані шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів, тобто здійснення їх часткового відтворення. Можливості часткового відтворення повинні бути забезпечені відпо-відною матеріально-технічною базою, яка гнучко змінюється щодо удосконалених конструкційних і технічних характеристик мобільних засобів виробництва, а також по мірі їх повного або часткового відтворення на модернізованій основі.

      Зростання фізичного зносу мобільних енергетичних засобів, яке характерне для сучасного парку сільськогосподарської техніки, є основою постійного збіль-шення витрат на підтримку машин та обладнання у працездатному стані. Зростання експлуатаційних витрат по мірі збільшення терміну служби є об’єктивним наслід-ком, що випливає із технічних характеристик мобільних енергетичних ресурсів.

      Оскільки ремонт не повністю відновлює ресурсний потенціал засобів виробниц-тва, то часткове відтворення не може бути нескінченним, оскільки знос має наростаю-чу закономірність. Здатність до часткового відновлення розглядається як важлива ха-рактеристика сучасних технічних засобів в умовах дефіциту парку техніки і фінансо-вих ресурсів на здійснення їх повного простого або розширеного відтворення [103]. У дослідженні відтворювальних процесів у галузі сільського господарства ва-жливим методичним питанням є досягнення пропорційності, тобто забезпечення відповідності між обсягом і структурою виробництва та головною рушійною си-лою цього процесу – інвестиціями. Цей підхід може використовуватися для під-тримки загальнонаціональної збалансованості, зокрема і в галузевому розрізі.

      Система національних рахунків, що використовується в Україні, базується на методологічних положеннях, розроблених спільно із ООН, МВФ, Світовим банком, ОЕСР і Євростатом і прийнятих у 1993 р. Вона побудована з урахуванням специфі-ки організації і функціонування ринкової економіки країни.

      Сутність системи національних рахунків зводиться до формування узагальнених показників розвитку економіки на різних стадіях процесу відтворення та взаємоузго-дження цих показників. Кожній стадії відтворення відповідає спеціальний рахунок або група рахунків. Отже, існує можливість прослідкувати рух вартості вироблених товарів і послуг, а також доданої вартості від виробництва до споживання.

      Великий внесок у теоретичну розробку питань побудови міжгалузевих балан-сів запровадження їх на практиці належить академіку В. С. Немчінову і професо-рам А. Н. Єфімову та Л. Я. Беррі.

      Зазначимо, що дослідження питань міжгалузевого балансу пов’язані і з іменем В. Леонтьєва. Взявши за основу складання балансу народного господарства СССР за 1923-1924 рр. він розробив схему і модель аналізу структури відтворення за га-лузями, названу методом «витрати-випуск» (переклад із англ. «input-output»). За-пропонована модель є подібною за структурою до першого балансу народного гос-подарства СРСР [104].

      Вся работа доступна по Ссылке