Оцінка відтворення матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств
У сучасних умовах господарювання найактуальнішою проблемою є підви-щення ефективності всіх галузей агропромислового виробництва, оскільки екстен-сивні чинники росту суспільного виробництва дедалі меншою мірою виявляють свою дію. Обмеженими є капітальні вкладення, довготривала кризова ситуація, яка охопила всі галузі агропромислової сфери, призвела до спаду сільськогосподарсь-кого виробництва, зниження його економічної ефективності.
Основним напрямом збільшення обсягів прибутку виробничо-господарської діяльності є підвищення ефективності використання ресурсів, орієнтація до макси-мізації обсягів виробництва продукції за раціонального використання наявних ре-сурсів. Одна із особливостей сільськогосподарського виробництва полягає у тому, що значна частина витрат виробництва представлена затратами на матеріально-технічні ресурси. Ця обставина зумовлює особливу значимість та актуальність під-вищення ефективності використання матеріально-технічних ресурсів та забезпе-чення інтенсивного їх відтворення. Одним із головних чинників підвищення ефек-тивності сільськогосподарських підприємств є неухильне збільшення виробництва продукції за одночасного скорочення затрат праці та витрат матеріальних засобів на отримання одиниці продукції.
Зазначимо, що для планової економіки характерним було планування вироб-ничих запасів шляхом встановлення для кожного підприємства норм запасів у днях забезпеченості, тобто кількості днів роботи підприємства, забезпечуваних запаса-ми. На основі планових нормативів встановлювалися диференційовані норми пото-чних, страхових і сезонних засобів виробництва. При цьому до основних завдань планування обсягів поставок матеріально-технічних ресурсів для виробничої дія-льності сільськогосподарських підприємств входили: виявлення загальної потреби в матеріалах для даного планового періоду; встановлення величини необхідних за-пасів на кінець планового періоду;
розрахунок очікуваних залишків на початок планового періоду; розрахунок обсягів заготівлі матеріальних ресурсів протягом планового періоду; організація обліку та контролю виконання планів постачання; поточне регулювання графіків поставок матеріальних ресурсів [202]. Отже, вироб-нича діяльність господарств була орієнтована на економне, раціональне викорис-тання матеріальних цінностей, що споживаються у процесі виробництва, в т.ч. і ма-теріально-технічних ресурсів.
Водночас ринкові умови господарювання зумовили негативні зміни, зокрема у внутрішньогосподарських відносинах, втраті елементів господарського розрахун-ку, які використовувалися до реформи. У сучасних умовах рівень доходів більшості сільськогосподарських підприємств не дозволяє їм вести виробництво на розшире-ній основі, підтримувати і оновлювати матеріально-технічну базу [203]. У зв’язку з цим різко зменшилися резерви самозабезпечення виробничими запасами: насіннє-вим матеріалом, кормами, органічними добривами та обмежені можливості при-дбання у необхідних обсягах і асортименті матеріальних ресурсів, що є однією із основних причин зниження рівня інтенсифікації вітчизняного сільськогосподарсь-кого виробництва. Найбільшу частку в структурі витрат сільськогосподарських підприємств займають пальне і мастильні матеріали, комбікорми і електроенергія на виробничі потреби.
У сільському господарстві економічна ефективність – це одержання макси-мальної кількості продукції з кожного гектара землі, від кожної голови худоби при найменших затратах живої й уречевленої праці. Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є валова продукція підприємства, на основі якої можна визначити продуктивність праці, розрахувати валовий, чистий дохід, а також показники рентабельності й фондомісткості виро-бництва [35].
Вся работа доступна по Ссылке