Організаційно-економічний механізм функціонування насіннєвих підприємств
Організаційно-економічний механізм господарювання має важливе значення в підвищенні ефективності діяльності як будь-якого підприємства, так і галузей економіки в цілому, включаючи і виробництво насіння олійних культур. Він визначається як система економічних, правових, організаційних важелів, методів та інструментів, що знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності і націлених на поліпшення кінцевих результатів [25, 37]. Сама по собі такого роду сукупність регуляторів повинна постійно перебувати в розвитку і повною мірою відповідати конкретним умовам господарювання.
В економічних дослідженнях при аналізі механізму господарювання в аграрній сфері або її структурних елементів вживаються поняття «економічний механізм» і «господарський механізм». Системне дослідження проблеми передбачає виявлення відмінностей цих понять, оскільки економічний механізм (або економічний блок) є основою, але, тим не менше, лише складовою частиною господарського механізму, який включає в себе також адміністративно-управлінський та правовий блоки.
В умовах ринку особливо різко змінюються вимоги до організаційно-економічного механізму. Слід підкреслити, що зміни, які відбуваються в нинішню пору в політичному житті та економіці, набагато більш швидкоплинні, ніж раніше, і для того, щоб аграрне підприємство було ефективним та конкурентоспроможним, необхідно максимально враховувати макро- і мікроекономічні умови господарювання, швидко і вміло маневрувати наявними ресурсами за допомогою обрання ефективного організаційно-економічного механізму, якому притаманні такі риси, як системність, ієрархічність, структурність, необхідність кожного з його складників, стійкість функціонування, гнучкість, взаємопосилення його елементів, нарощування «додаткової якості».
Вищевикладене визначення організаційно-економічного механізму, по суті, з точки зору фундаментальних основ економічної теорії, об’єктивних закономірностей і рушійних сил розвитку матеріального виробництва дозволяє сформулювати такі теоретико-методологічні положення та узагальнення: економічний механізм являє собою практичне вираження системи виробничих відносин і включає в себе засновану на інтересах сукупність економічних важелів і регуляторів виробництва, є основним блоком господарського механізму в цілому. Найбільш дієвим економічним механізмом є ринковий, що забезпечує органічний взаємозв’язок його саморегульованих важелів, інтересів і стимулів з досягненням найбільшого економічного ефекту. Саморегулюючі функції ринкового економічного механізму об’єктивно припускають державне регулювання ринкових процесів, відповідаючи законам і принципам ринкової економіки, необхідність усунення несумлінної конкуренції, причому роль цього регулювання в перехідні періоди зростає.
В умовах ринкової економіки домінуюче значення мають фактори або важелі (інструменти) економічного механізму, дія яких заснована на внутрішньому саморегулюванні, правилах конкуренції, господарської свободи і праві вибору безпосередніх товаровиробників у рамках чинного аграрного та загального економічного законодавства. Весь «настрій» ринкового економічного механізму орієнтований на реалізацію принципу самофінансування, що є фундаментальним принципом всієї системи товарно-грошових відносин. Ринок «не зобов’язаний» покривати безгосподарних, тобто нерентабельну діяльність. Н.Д. Кондратьєв, будучи прихильником аграрного протекціонізму, категорично виступав проти «філантропії щодо немічних господарств та безгосподарних товаровиробників» [65].
Вся работа доступна по http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html " target="_blank">Ссылке
