Інвестиційне забезпечення насіннєвих підприємств

     

      Економічне зростання сільського господарства значною мірою визначається наявністю інвестиційного попиту й, у першу чергу, це відноситься до функціонування насіннєвих підприємств, від стійкого й динамічного розвитку яких залежить розвиток рослинництва. Однак у існуючих економічних умовах окремому насінницькому підприємству забезпечити реалізацію рентабельного інвестиційного проекту за рахунок власних джерел дуже складно: моральний і фізичний знос основних фондів, постійний брак оборотних активів роблять неможливим формування достатнього за розміром амортизаційного фонду; значний диспаритет цін між сільськогосподарськими й промисловими підприємствами значно знижує прибутковість насінницьких господарств.

      У той же час насіннєві підприємства не є настільки привабливими для інвесторів, як промислові або торгівельні. По-перше, тому що термін оборотності коштів у сільському господарстві значно більший, ніж в інших галузях економіки, по-друге, виробництво насіння знаходиться в прямій залежності від погодних умов, що істотно підвищує комерційні ризики для інвесторів. Тому інвестиційна діяльність в АПК, у тому числі насінництві, здійснюється в основному за рахунок державних асигнувань. Їх питома вага в загальному обсязі фінансування насінницьких господарств у 2011 р. склала 23% (у 2000 р. дана частка становила 25,9%).

      Державна інвестиційна політика здійснюється на основі цільового підходу, який передбачає: комплексний облік особливостей взаємодії виробничих ресурсів і факторів, що обумовлюють підвищення ефективності насінницького виробництва в конкретних соціально-економічних умовах; опору на індикативне планування та прогнозування найважливіших структурних зрушень у насінництві, що визначають пріоритети капітальних вкладень, фондооснащеність і фондовіддачу сільськогосподарського виробництва й т. ін.; єдиний методичний підхід при створенні інвестиційних програм розвитку на різних рівнях управління; здійснення в умовах фондового дефіциту постійного і цілеспрямованого контролю за розподілом інвестицій на державному й регіональному рівнях.

      Зазначимо, що особливе місце серед чинників, які забезпечують і в подальшому будуть забезпечувати успішне функціонування аграрної науки, займає питання фінансування. При висвітлені цієї проблеми необхідно виходити з того, що інновації в усіх сферах діяльності вимагають фінансових вкладень. Причому найефективнішими є такі фінансові вкладення, які забезпечують підприємцям надмонопольні прибутки, що досягаються за рахунок інноваційної діяльності. Тому попит на інновації завжди існує, але він обмежується фінансовими можливостями потенційних споживачів. І тепер в Україні спостерігається такий стан: інновації необхідно розробляти, впроваджувати у практику, але не вистачає інвестицій, інвесторів з наявними фінансовими ресурсами.

      Одним з перспективних напрямків інноваційної діяльності ТОВ НВФ «Землеробець» є селекція олійних культур. У сучасних умовах селекція рослин перетворилась на багатодисциплінарну науку і стала потужним інструментом управління сільським господарством – важливим засобом підвищення продуктивності праці та економічної ефективності сільського господарства. У розвинених країнах за останні 30 років підвищення продуктивності основних сільськогосподарських культур більш ніж на 50% пов’язане з вкладом селекції. Досвід вітчизняної та зарубіжної практики свідчить, що в аграрному секторі при інтенсивній технології вирощування культур на частку сорту в прирості урожаю припадає 40-50%, а продуктивність праці визначається станом селекційних досліджень [149].

      Створення нових сортів і гібридів вимагає великих матеріальних та інтелектуальних витрат. У результаті значних інвестицій у селекцію і насінництво період створення і впровадження у виробництво нового сорту скорочується в 2-2,5 рази. Так, американські вчені-селекціонери, використовуючи прогресивні методи біотехнології, що характеризуються високою капіталоємністю, отримали гібриди помідорів усього за 4 роки при загальноприйнятих строках 10 років [139].

      По даних компанії Asgrow Seed (США), для створення нового сорту олійних культур з моменту схрещування, без урахування часу, необхідного для проведення наступних оцінок, сортовипробування, маркетингу і т.д., в середньому потрібно 12,5 років [123]. Використання сучасних біотехнологічних методів у селекційному процесі хоч і скорочує період створення нового сорту майже вдвічі, але значно збільшує витрати на обладнання, розробку методів і т.д. в порівнянні з традиційними методами селекції, а також потребує постійного підвищення кваліфікації селекціонерів.

      У середньому на невелику за обсягом селекційну програму в США витрачають щорічно близько 500 тис. дол. на рік (на групу з 4-5 чоловік, обладнання, приміщення, землю) [119]. З врахуванням того, що для створення нового сорту потрібно від 6 до 19 років, загальні витрати складають біля 3 – 8,5 млн дол. США. Джерела фінансування цих досліджень різні. Міжнародні інститути значну частину фінансової підтримки отримують у вигляді субсидій від приватних фондів і різних державних організацій. Державні установи функціонують в основному за рахунок бюджетних коштів. Комерційні насінницькі фірми свої витрати на селекційні дослідження відшкодовують за рахунок продажу отриманої в ході цих досліджень продукції.

      Законом України «Про інноваційну діяльність» передбачені такі види фінансової підтримки інноваційної діяльності:

      а) повне безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

      б) часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;

      в) повна чи часткова компенсація (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

      г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

      д) майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

      Як зазначалося раніше, джерелами інвестування інноваційної діяльності виробників насіння олійних культур можуть бути бюджетні кошти (державного і місцевого рівнів), іноземні інвестиції, власні кошти підприємств, а також кредитні ресурси та позабюджетні кошти. Система фінансування науково-дослідної діяльності вітчизняних установ до 1991 р. ґрунтувалася, в основному, на бюджетному інвестуванні та галузевих централізованих фондах [141]. У той же час розвиток насінництва можна представити у декілька етапів.Перший етап виділяють в період з середини ХІХ-го до початку ХХ-го ст. У цей час насінницька галузь була представлена приватними компаніями, що несли всі фінансові витрати та відповідальність за результати господарської діяльності. У даний час великі селекційно-насінницькі підприємства з подібним типом фінансування практично не зустрічаються.

      Вся работа доступна по http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html " target="_blank">Ссылке