Особливості прояву циклічності світогосподарського розвитку на сучасному етапі

     

      Світовий ринок як сфера міжнародного обміну товарами і послугами представляє собою найбільш складний, високодинамічний напрямок дослідження загального процесу взаємодії національних економік. Саме на світовому ринку проявляються всі сильні і слабкі сторони розвитку світового господарства в цілому і результати діяльності його учасників, які накладаються на циклічний характер функціонування економічних систем різних рівнів, що у найбільш складні періоди отримують вираз у вигляді економічних криз. У загальному вигляді виникнення економічних криз визначається протиріччям між виробництвом і споживанням товарів. По мірі розвитку ринкової економіки, товарного і грошового обігу збільшується ймовірність загострення зазначеного протиріччя, оскільки зникають прямі виробничі зв’язки за рахунок виникнення посередників.

      Поділ праці, розвиток спеціалізації і кооперації загострюють протиріччя між виробництвом і споживанням, яке проявляється у їх розриві як у часі, так і у просторі, і набуває характеру періодичних економічних криз.

      В докапіталістичних способах виробництва економічна криза проявляється у вигляді недовиробництва матеріальних благ, в умовах капіталізму – у надвиробництві по відношенню до платоспроможного сукупного попиту. Прояв даного протиріччя в різні періоди і в різних країнах має свою специфіку, однак існують і загальні особливості даного явища. Періодичність настання економічної кризи і фази її прояву характеризують циклічний характер розвитку економіки, що в свою чергу, відображає закономірність відтворення, зміну спадів і підйомів виробництва.

      Протиріччя між виробництвом і споживанням – головна, але не єдина причина економічних криз. Джерелом економічних криз є комплекс протиріч, які накопичуються і загострюються на різних етапах економічного розвитку (зміна потреб і інтересів людини, а отже і попиту на ті або інші види продукції є природною і закономірною, при цьому виробництво до певної міри є інертним і може лише періодично перебудовуватись; науково-технічний прогрес, який визначає виникнення нових технологій, і тривалість циклів, також має імпульсний характер). 21, с.25

      Точки зору щодо причин виникнення економічних криз є достатньо різноманітними. Вплив одних і тих же чинників на циклічність економічного розвитку в різні періоди і на різних етапах є різним, і прояв їх в окремих державах має відмінні особливості. Потреба в оновленні основного капіталу є стимулом економічного пожвавлення. Вихідним поштовхом слугує заміна обладнання і технології, тому оновлення основного капіталу є матеріально-технічною основою економічного циклу і причиною виникнення кризи. Найбільш глибоко і всебічно досліджував цю проблему К.Маркс, який головну причину циклічності капіталістичної економіки вбачав у непереборних протиріччях між суспільним характером виробництва і особистим характером присвоєння його результатів.

      Представники неокласичної і ліберальної шкіл економічної теорії не пов’язують витоки і причини криз з природою капіталізму. Так, Дж. Робінсон причину криз вбачає у недоспоживанні, і відповідно можливість управління кризами, на її думку, полягає у стимулюванні споживання. Але недостатнє споживання, низька платоспроможність виступають скоріше наслідком, ніж причиною криз, чинниками їх настання.

      Ряд економістів вважають, що причини криз полягають в диспропорційності розвитку економіки, або в неврівноваженості ринку в результаті впливу зовнішніх умов (політичних, демографічних, природних). Так, Ф.Хайек, прибічник ринкової економіки, який виступає проти державного втручання в економіку, вважає, що кризи надвиробництва виникають внаслідок надмірного фінансування з боку держави (через дешеві кредити тощо).

      На думку Й.Шумпетера, кожній фазі кризи властива своя психологічна картина, що формує ставлення до інвестицій. Зміна ситуації формує нерівномірність інвестиційного циклу. Узагальнення економічних теорій, що пояснюють причини економічних циклів, здійснив П.Самуельсон, який виділяє такі найбільш важливі теорії: грошова теорія, яка пояснює цикл експансією банківського кредитування (Хоутрі); теорія нововведень, що пояснює цикл використанням у виробництві важливих нововведень (Шумпетер, Хансен);

     психологічна теорія, що трактує цикл як наслідок зміни песимістичних і оптимістичних настроїв населення (Пігу, Беджгот); теорія недоспоживання, яка вбачає причину циклічності у надмірно великій частці доходу, яку отримують багаті люди у порівнянні з тим, що може бути інвестовано (Гобсон, Фостер, Кітчин); теорія надмірного інвестування (Хайєк, Мізес); теорія сонячних плям – погоди – врожаю (Джеванс, Мур). 127, с.244 Таким чином, хоча інтегральна теорія економічного циклу відсутня, можна зробити висновок, що циклічність є об’єктивною основою економічного зростання.

      Ключовим моментом у поясненні механізму циклу є взаємодія екзогенних і ендогенних чинників мультиплікативно-акселеративного механізму циклу. Моделі мультиплікатора і акселератора при аналізі можна розглядати окремо, але механізм їх дії передбачає тісний взаємозв’язок між ними: як тільки починає діяти один з механізмів, слідом включається інший. Так, якщо у стані рівноваги відбувається автономна зміна попиту у вигляді приросту інвестицій, то у рух приходить мультиплікатор, який викликає цілий ряд змін доходу. А зміна доходу приводить в рух дію акселератора і породжує зміни в обсягах виробничих капіталовкладень. Зміни у капіталовкладеннях приводять в дію мультиплікативний механізм, який породжує зміну доходу, що призводить до нових капіталовкладень.

      Відхилення, які викликані дією мультиплікативно-акселераційного механізму, ділять на три основні категорії: затухаючі – відхилення, амплітуда яких поступово скорочується до того моменту, коли вони зовсім зникають і доход стабілізується на досягнутому рівні; вибухові – відхилення, амплітуда коливань яких постійно збільшується; рівномірні – відхилення, амплітуда коливань яких є постійною.

      Таким чином виникає необхідність превентивного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національних економік як результату проведення антикризової політики. На сучасному етапі виникли нові теоретичні концепції, що пояснюють циклічність, до числа яких належать такі: концепція рівноважного ділового циклу, яка відображає розвиток ідей монетаризму: відповідно до цієї концепції держави у багатьох країнах виконують, поряд з іншими, функцію своєрідних генераторів грошових «шоків», які виводять господарську систему зі стану рівноваги і таким чином підтримують циклічні коливання у суспільному виробництві; теорія раціональних очікувань – на відміну від монетаристів, які вважають, що держава може спровокувати цикл, користуючись недостатньою поінформованістю людей щодо змісту державної економічної політики, прибічники даної концепції переконані, що підприємці і населення завдяки наслідкам інформаційної революції і правильній оцінці ситуації можуть реагувати на державні рішення відповідно до власної вигоди. В результаті цілі державної політики залишаються нереалізованими, а спад або підйом стають більш вираженими; концепція політичного ділового циклу – виходить з того, що залежність між рівнем безробіття і інфляції визначається за типом «кривої Філіпса»: чим меншим є безробіття, тим швидше зростають ціни. Прибічники даної концепції вважають, що економічне становище країни суттєво впливає на ставлення до влади: чим нижчими є рівні інфляції і безробіття, тим прихильнішим є ставлення до влади. Відповідно, з метою забезпечення перемоги уряд вживає заходів для підтримки такого рівня вказаних показників, щоб знизити темпи зростання цін шляхом штучного провокування кризових явищ, а до кінця терміну повноважень починає вирішувати протилежне завдання – підвищує рівень зайнятості. Таким чином, до виборів рівень занятості підвищиться, а інфляція не встигає набрати повної сили. 21, с.30-31

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16854.html " target="_blank">Ссылке