Формування інноваційних передумов превентивного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національних економік

     

      На сучасному етапі світогосподарського розвитку зміст та напрями конкурентної політики держав визначаються основними складовими участі останніх у міжнародних економічних відносинах, до яких належать такі: адаптація законодавчої бази України до міжнародного законодавства, забезпечення дотримання вимог стосовно прав людини; економічна інтеграція, розвиток торговельних відносин між країнами, інтеграційними угрупованнями; адаптація соціальної політики держав до світових стандартів; узгодження технічних стандартів з ISO; культурно-освітня і науково-технічна інтеграція; регіональна інтеграція держав; галузева співпраця та участь у міжнародному поділі праці; співробітництво у галузі охорони довкілля; співпраця у військовій сфері; позитивні тенденції у загальновизнаних міжнародних рейтингах.

      До пріоритетних завдань відповідної діяльності держави належать такі: контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; аналіз конкурентного середовища; недопущення та запобігання монополізації товарних ринків; регулювання діяльності підприємницьких та природних монополій, захист та заохочення добросовісної конкуренції; забезпечення прогресивних тенденцій розвитку економіки.

      При цьому забезпечення добросовісної конкуренції у якості визначальної умови передбачає застосування методів антимонопольного регулювання. Основною метою антимонопольного регулювання є сприяння розвитку конкуренції – рушійної сили і визначального чинника забезпечення ефективності ринкової системи господарювання. Під впливом конкуренції між суб’єктами ринкових відносин розвиваються процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу, які пов’язані з процесами концентрації ринку (набуття відносно невеликою кількістю ринкових суб’єктів контролю над дедалі зростаючою часткою ринку. Об’єктивним наслідком даних процесів є тенденція до монополізації (фірма має монопольну владу тоді, коли вона, впливаючи в односторонньому порядку на ціну свого товару і обсяг продажів, змінює стан і структуру ринку загалом.

      Межа, до якої окремий виробник або споживач може використовувати монопольну владу, залежить від наявності близьких замінників його продукту та частки у загальному обсязі продажів на ринку. Відповідно розрізняють такі моделі ринку: досконалої конкуренції; монополістичної конкуренції; олігополії та чистої монополії.

      При оцінюванні конкурентного середовища вирішальне значення має аналіз концентрації ринку, що визначає його структуру і поведінку учасників. Концентрацію ринку вимірюють шляхом порівняння відповідних величин, що характеризують діяльність суб’єктів господарювання на ринку. Для її розрахунку у світовій практиці антимонопольного регулювання використовують коефіцієнт ринкової концентрації, індекс Герфіндаля-Гіршмана та ін.

      Потреби корегування поведінки господарюючих суб’єктів, які володіють монопольною владою, та структури ринків недосконалої конкуренції зумовлюють необхідність запровадження механізмів та методів антимонопольного регулювання з боку держави. Антимонопольне регулювання – напрям державного регулювання економіки, що здійснюється у вигляді системи заходів уповноважених органів державної влади, спрямованих на демонополізацію економіки, контроль і спостереження за процесами концентрації на ринках, припинення монопольних дій і недобросовісної конкуренції, усунення адміністративних бар’єрів і забезпечення умов для розвитку конкурентних засад господарювання, створення рівних умов для всіх учасників ринку і формування суспільної свідомості на користь ринкових сил. 34, с.285

      Антимонопольне регулювання має бути зорієнтоване не стільки на процес регламентації діяльності монопольних структур, скільки на забезпечення захисту економічних прав суб’єктів господарювання в їх конкурентній поведінці на ринку. У цьому розумінні антимонопольне регулювання виступає як невід’ємна складова державної конкурентної політики, і саме в цьому напрямі, як свідчить досвід провідних країн, має еволюціонувати. Виконання вищевикладених завдань передбачає використання державою узгоджених механізмів антимонопольного регулювання – комплексу заходів із застосування відповідних інструментів (важелів), методів, форм загальноуправлінського впливу.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16854.html " target="_blank">Ссылке