Сутність інноваційного розвитку підприємств торгівлі та особливості фінансового управління ним

     

      Останнім часом конкурентоспроможність на ринку все більше залежить від інноваційної складової в діяльності підприємства. Це свідчить про необхідність інноваційного розвитку не тільки підприємств, а і всієї держави, що в свою чергу зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій. Застосування інноваційного підходу до розвитку підприємств України потребує узагальнення та подальшого розвитку теоретичних, методичних та практичних підходів, пов’язаних із впровадженням інновацій не тільки в виробництво, але й в торгівлю.

      Перші згадування про значущість впровадження інновацій на підприємствах відомі з XVIII ст. з роботи А. Сміта, який підкреслював, що саме нове обладнання збільшує виробничу потужність підприємства [1, с. 35]. Дж. Стюарт Міль підкреслив значення нововведень в організаційно-управлінській діяльності [2, с. 47]. Поштовхом до виникнення інноваційної теорії стала праця українського вченого М. Туган-Барановського, який зазначив, що зростання виробництва відбувається за умови нагромадження позикового капіталу та його інвестування через поглинання відкриттів та технічне вдосконалення [3, с. 24]. Інноваційна теорія активно почала розвиватися на початку XX ст. з роботи Йозефа Шумпетера, який у 1911 р. першим визначив інновації як «здійснення нових комбінацій», згрупувавши в це поняття декілька характеристик інновацій: «впровадження нового», «освоєння нового ринку збуту», «отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів», «проведення відповідної реорганізації» [4, с. 159]. У 1939 р. Й. Шумпетер продовжив дослідження М. Кондратьєва у своїй роботі «Ділові цикли» 5, с. 260. Саме в цій роботі він вводить поняття «інновація» 6, с.28 і поняття «базових і вторинних нововведень» 7, с.28.

      Ґрунтовний вклад в теорію інновацій здійснив М. Д. Кондратьєв, який пов’язує довгі хвилі з науково-технічним прогресом (НТП), досліджує динаміку нововведень тощо 8, с. 22. Більш докладно заслуги М.Д. Кондратьєва розглядає І. Лукашевич 9, с. 18. Незважаючи на значний внесок в розвиток інноваційної теорії Й. Шумпетера, М. Кондратьєва та інших, тривалий час досягнення НТП розглядалися і використовувалися тільки у військовій сфері (під час війни) [10, с.103].

      Дослідження ролі інновацій в економіці з новою силою розпочалося з Робертом Солоу (у 1956 р.), який запропонував для оцінки вкладу факторів виробництва на економічне зростання виробничу функцію, в якій однією зі складових визначив рівень розвитку технології [11, с. 195].

      Після Р. Солоу інновації і фактори, які впливають на них займають все більше місця в економічних концепціях. Б. Санто наголосив, що інновація може бути притаманна різним сферам науки, діяльності підприємств тощо [10, с. 64]. А Пітер Ф. Друкер зазначає, що інновація – «це скоріше економічний, ніж технологічний термін». Також він відзначає важливість не тільки технологічних, але й соціальних, економічних та інших видів інновацій [12, с. 42].

      Вітчизняні вчені за часів Радянського Союзу замість терміну «інноваційний розвиток» вживали термін «науково-технічний прогрес». А термін «НТП» до 90-х рр. XX ст. вітчизняними вченими вживається в більш широкому значенні. Так, Яковець Ю.В. ширше розглядає поняття «техніка», до складу якої «включається і технологія» [13, с. 5]. Генезис інноваційної теорії свідчить про довготривале дослідження окремих питань, пов’язаних з інноваціями. Інноваційна діяльність підприємств здійснюється згідно державної інноваційної політики, що підтверджує важливість ролі інновацій в сучасних умовах. Але залишаються питання, які потребують уточнення, одним з них є сутність поняття «інноваційний розвиток підприємства».

      Саме поняття «інноваційний розвиток підприємства» складається з двох складових: «інновація» і «розвиток підприємства». Сутність поняття «інновація» відображається в Законі України «Про інноваційну діяльність» [14, ст. 1], міжнародних стандартах [15, с. 18], а також у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема: Х. Барнет [16, с. 15], В.В. Василенко [17, с. 10], О.І. Волков [18, с. 646], М.А. Йохна [19, с. 10]; О. Лапко [7, с. 28], Ю.П. Морозов [20, с. 15], Б. Твисс [21, с. 37], Д. Тідд, Д. Бессант [22, с. 15], В.Томпсон [23, с. 78]; Г. Хамел, К. Прахалад [24, с. 15], Й. Шумпетер [4, с. 56] та ін. Другою складовою поняття «інноваційний розвиток» є термін «розвиток підприємства». Саме поняття «розвиток» на сьогодні є досить поширеним і його значення розкривається у багатьох роботах вітчизняних і зарубіжних вчених. У контексті своїх досліджень поняття «розвиток» розглядається такими вченими, як: О.Л. Гапоненко, А.П. Панкрухин [25, с. 11]; Ю.С. Маслеченков [26, с. 419]; В.В. Ільїн, Ю.І. Кулагін [27, с. 120]; Л.Д. Забродська [28, с. 42] та ін. Згідно з тлумачним словником С.І. Ожегова «розвиток – процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш удосконалений; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого» [29, с. 643]. При розкритті змісту цього поняття автори зазначають, що розвиток включає в себе «перехід від старого до нового, від простого до складного, більш удосконаленого», з чого стає зрозумілим, що саме поняття «розвиток» вже включає в себе інноваційні елементи, а додання до нього терміну «інноваційний» підсилює цей ефект і підкреслює, що він відбувається на основі нового, суттєво удосконаленого [25, с. 11; 28, с. 42; 29, с. 643].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16866.html " target="_blank">Ссылке