Дослідження сутності категорії «суміжний ринок» та його класифікаційні ознаки
Ринок – це не тільки загальноекономічна категорія, притаманна в тій чи іншій мірі усім етапам розвитку цивілізації, а й одночасно складне соціально-філософське поняття. Він став результатом історичного розвитку обміну та умов, які породили товарне господарство. Будучи базовим поняттям мікроекономічного аналізу та одним з найпоширеніших термінів використовуваних в економічній науці, ринок завжди викликав інтерес у економістів. В залежності від об’єктивних економічних процесів, які знаходили відображення в розвитку економічної науки, об’єктом уваги дослідників ставали ті чи інші різновиди ринків. напрями теорії вертикальних зв’язків, теорії регулювання, теорії фірми, антимонопольної політики, дослідження яких відбувається в рамках теорії організації галузевих ринків потребують з’ясування категорії «суміжний ринок».
Дослідженню окремих аспектів функціонування суміжних ринків, насамперед, діяльності на них монопольних фірм присвячені праці зарубіжних вчених. Серед найвідоміших праці О. Уільямсона [283], Ж. Тіроля [280], П. Рея, П. Сібрайта [54], В. Геберта [28], В. Віскузі [98], Д. Cеппінгтона [62], Ж. Сенда [61] та інших. Переважна більшість досліджень стосуються методів та інструментів розповсюдження ринкової влади на суміжні ринки. Однак, на сьогодні залишається нерозв’язаним питання визначення економічної сутності «суміжного ринку», що має важливе значення для здійснення подальших теоретичних та прикладних досліджень із зазначеної проблематики. Для вирішення поставленого завдання, з’ясуємо поняття ринок та дамо визначення суміжного ринку.
Використання у дисертаційній роботі підходу до дослідження сутності суміжного ринку з точки зору аналізу ринку, як соціально-економічного явища було б занадто широким , тому, ми пропонуємо розпочати дослідження з товарного ринку.
Товарні ринки є центром економічної діяльності суспільства, на яких продаються і купуються продукти виробництва. Товарний ринок охоплює відносини обміну товарів. Саме тут фіксуються встановлені права власності на товар та відбувається перехід права власності від одного учасника угоди до іншого. Товарний ринок являється найкращим інститутом для розвитку конкуренції, виробництва на її основі якісних і доступних за ціною товарів та послуг. Сучасна економічна теорія дає достатньо розгорнуте визначення товарного ринку. Так за В. Лагутіним та Л. Головко товарний ринок – це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. Це сфера реалізації конкретного товару (послуги) чи групи товарів, які пов’язані між собою певними ознаками виробничого чи споживчого характеру [160, c. 232; 83, c. 86, 88].
Визначити товарний ринок, який є об’єктом дослідження виявляється ділом не простим. Наприклад, ринком товару Х являється сукупність продавців та покупців товару Х. Однак, говорячи про «товар Х», ми можемо мати на увазі як один єдиний продукт, так і групу товарів-замінників [78, c. 39].
Якщо ми стверджуємо, що два товари відносяться до одного й того ж ринку тоді, і лише тоді, коли вони являються абсолютними замінниками – то практично всі ринки обслуговувалися б єдиною фірмою, проте, фірми виробляють товари, які хоч би трохи відрізняються один від одного (за фізичними показниками, за місцем знаходження, за доступністю, інформованістю споживача, або по яким-небудь іншим показникам). Оскільки, більшість фірм в дійсності не мають чистої монопольної влади, то збільшення ціни якого-небудь товару призводить до того, що споживачі замінюють його на інший з певного числа альтернативних. Тому, на думку Ж.Тіроля, визначення ринку не повинно буту занадто вузьким [280, c. 19].
Р.Тріффін підкреслював, що оскільки, у певній мірі товари являються взаємозамінними, то усі вони конкурують за гаманець споживача, єдиною важливою теоретичною проблемою являється проблема не часткової, а загальної рівноваги [68]. З такої точки зору, визначення ринку є занадто широким, а ринок не повинен представляти собою усю економіку в цілому. Насамперед, поняття ринку повинно допускати проведення аналізу часткової рівноваги, а також єдине описання головних взаємодій між фірмами [280, c. 19].
Важливо також розуміти, що правильне визначення ринку залежить від галузі його застосування. Наприклад, якщо людина цікавиться загальними питаннями енергетичної політики (такими як вплив субсидій на виробництво певних видів енергії), то йому підійде енергетичий ринок, який включає використання кам’яного вугілля, газу, нафти та ядерної енергії. Аналіз довгострокових угод (контрактів) та вертикальної інтеграції між виробниками кам’яного вугілля та електроенергетичними компаніями краще всього проводити на рівні регіонів. Для того щоб оцінити ефект конкуренції від злиття двох фірм – постачальників кам’яного вугілля, потрібно звернутись до більш вузького визначення ринку – розгляду регіональних виробників вугілля, що викликано високими транспортними витратами [78, c. 39; 280, с. 20].
Як показали різноманітні дискусії економістів та практиків конкурентної та антимонопольної політики стосовно ступеня монопольної влади в окремих галузях, простого рецепту для визначення ринку не існує. Тим не менш, було запропоновано декілька корисних критеріїв.
Перший критерій базується на пропозиції Дж. Робінсон визначати одиничний товар як довільно ізольоване від інших благо, яке в практичних цілях може розглядатися як внутрішнє однорідне [265, c. 53]. При цьому під внутрішньою однорідністю розуміється досконала чи близька до досконалої взаємозамінність окремих одиниць блага, яка характеризується перехресною еластичністю попиту.
Тому, слідом за Дж.Робінсон економісти погодились представляти весь товарний світ як ланцюг субститутів в якій, однак, є розриви – різкі зміни у значенні коефіцієнтів перехресної еластичності суміжних товарів. Ці розриви і являють собою межі одиничних товарних ринків, а укладенні між ними ділянки ланцюга – самі ці ринки [103, c. 23]. Як стверджує В.Гальперін, такий підхід до визначення одиничних ринків та їх меж багаторазово критикувався перед усім через надлишковість симетричності, на якій він заснований, рухаючись в одному напрямку вздовж ланцюга субститутів ми можемо зіткнутися не лише із спадною еластичнісю, а й із зростаючою перехресною еластичністю попиту сусідніх товарів [103, c. 22].
Ж. Тіроль також погоджується, що це визначення має ряд недоліків. По-перше, товар може трактуватись занадто симетрично. Товар 1 і товар 3 можуть бути сильними конкурентами для товару 2, проте слабко конкурувати між собою. Наприклад, нема сумнівів в тому, що компанії Hyundai та Rolls-Royce відносяться до одного ланцюгу замінників, проте чи дійсно вони належать до одного і того ж ринку? По-друге, визначення враховує лише конкуренцію існуючу і не враховує потенційну. Третій недолік – операційний та пов’язаний з точним визначенням розриву [280, c. 20].
Другий критерій базується на кореляції цін на товари. Суть полягає в тому, що товарам, які належать до одного і того ж ринку, властиво відчувати ідентичні шокові стани від затрат на їх виробництво та попиту, тому ціни на них повинні корелювати. Як би то не було, кореляція цін в найкращому випадку представляє собою необхідну умову приналежності товару до одного і того ж ринку. Суб’єкти природних монополій компанії Boston Edison та Electricite de France, які займаються розподіленням електроенергії, ніяким чином не конкурують між собою, хоч їх ціни на електроенергію можуть корелювати внаслідок кореляції цін на паливо. Висновок про приналежність компаній одному і тому ж ринку, зроблене на основі високої кореляції цін, було би помилковим.
Третій критерій. Показник зміни виручки при зміні цін. Динаміка виручки та прибутку фірм-виробників при тривалому зростанні ціни вказує на межі ринку. Цей критерій базується на принципі показника прямої цінової еластичності. При достатньо агрегованому визначенні ринку попит на такому ринку повинен бути достатньо нееластичним. В цьому випадку зростання цін виробників призводить до збільшення їх виручки.
Натомість Ж.Тіроль, в рамках теоретичної концепції галузевих ринків, пропонує не враховувати емпіричну складність визначення ринку. «Ми будемо виходити з припущення», - пише він, - «що ринок добре визначений та включає в себе або однорідний товар, або групу диференційованих продуктів, які представляють достатньо гарні замінники (або комплементи) по крайній мірі для одного з товарів даної групи та обмежено взаємодіють з іншою економікою» [280, c. 20].
Цікавою є позиція російських вчених щодо визначення досліджуваного ринку. На думку В.Гальперіна, з точки зору мікроекономічної теорії, одиничний ринок – це спосіб ігнорувати загальну замінність чи взаємозв’язок усіх благ щоб зосередитись на частковій рівновазі на ринку певного одиничного товару, незалежно від того що відбувається за його межами [103, c. 22].
С. Авдашева та М. Розанова підкреслюють, що ідентифікація ринку, вочевидь, буде залежати від широти чи вузькості заданих меж. Вони виділяють декілька типів меж ринку: продуктові межі, які відображують здатність товарів замінювати один одного у споживанні, часові межі та локальні межі. Необхідна широта чи вузькість меж у кожному конкретному випадку залежать, по-перше від здатностей товару, по-друге, від цілей аналізу. Так, для товарів тривалого користування часові межі ринку будуть набагато ширші та менш визначені, ніж для товару поточного споживання. Для споживчих товарів до одного ринку буде відноситись більша кількість найменувань продукції, ніж для товарів виробничо-технічного призначення. Визначення локальних меж ринку залежить від фактичної гостроти конкуренції продавців на загальнонаціональному чи світовому ринку, по-перше, та від висоти бар’єрів проникнення на регіональний рівень зовнішніх продавців, по-друге [78, c. 39-40].
Багато сучасних дослідників при визначення досліджуваного ринку застосовують термін «релевантний ринок». Переклад з англійської терміну relevant [60] означає відповідний; той, що має відношення до даного питання; той, що розглядається.
Українські дослідники В. Лагутін, Л. Головко [81, c. 106] та А. Герасименко [160, c. 232], визначають релевантний ринок, як ринок у відповідних товарних, територіальних (географічних) і часових межах на якому для конкретного суб’єкта господарювання складаються дійсні відносини конкуренції і монополії. Товарними межами релевантного ринку вони вважають товарну групу, сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту до споживання іншого. Територіальними (географічними) межами релевантного ринку є територія із сталими (однорідними) умовами конкуренції за товар, які відрізняються від умов конкуренції на суміжних географічних ринках. Часовими межами релевантного ринку визначається час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюється. Протягом цього часу, у відповідь на невелике, але суттєве та тривале підвищення цін на ринку, продавці мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили своє споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити його у попередньому обсязі. На нашу думку найбільш вдалим і повним є останнє визначення релевантного ринку, і в подальшому дисертаційному дослідженні ми будемо дотримуватись саме його.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16876.html " target="_blank">Ссылке
