Формування суміжних з природними монополіями ринків як наслідок еволюції природно монопольних ринків
Виникнення в економічній науці інтересу до аналізу впливу домінантної фірми на суміжні ринки пов’язують з теорією «монопольних важелів» (розповсюдження ринкової влади [leverage theory]), яка розглядає розширення монополії з одного виду продукції на інший, з ним пов'язаний. Традиційні аргументи теорії «монопольних важелів» були предметом розгляду Чиказької школи економічної думки, зокрема, такі її представники як Р. Борк [19], Р. Познер та Ф. Істербрук [56], А. Дайректор та Е. Леві [26], В.С. Боуман [20] обстоювали думку про те, що теорія «монопольних важелів» виникла в результаті хибних уявлень стосовно використання монопольної влади. На їх думку, монопольній фірмі немає сенсу розповсюджувати свою ринкову владу на інші сегменти, оскільки можна отримувати увесь монопольний прибуток на основному ринку (де фірма займає домінуюче положення) шляхом підвищення ціни. А тому ставили під сумнів мотив щодо спотворення конкуренції на суміжному ринку, аргументуючи це тим, що конкуренція на такому ринку, сприяючи товарному розмаїттю, ефективності витрат чи просто раціоналізації господарської діяльності, може бути джерелом екстра монопольного прибутку [58, с. 12].
Такий погляд Чиказької школи вплинув на перегляд аргументів теорії «монопольних важелів», поставивши її на більш міцну основу, і сприявши виникненню в рамках цієї теорії концепції «перекриття доступу на ринок». Суть останньої базується на твердженні, що з метою розширення монопольної влади домінантна фірма вдається до використання «обмежувальної практики», і визначенні причин, за яких фірма може використовувати свою домінантну позицію на одному ринку з метою спотворення конкуренції на іншому.
Особливо гостро це питання стоїть на практиці у природно монопольних галузях, у яких розширення ринкової влади на суміжні потенційно конкурентні ринки призводить до виникнення цілого кола проблем, таких як монополізація суміжних ринків шляхом спотворення конкуренції та перекриття доступу на них для інших фірм; фаворитизм, перехресне субсидування, неефективне ціноутворення тощо, що в своєму підсумку здійснює суттєвий вплив на виробників та споживачів інших секторів економіки. Суміжність певних ринків з ринками природних монополій має свою особливу природу, яка проявляється в тому, що такі ринки виділилися зі складу природних монополій в процесі еволюції.
Для глибшого розуміння формування суміжних ринків в наслідок еволюції ринків природних монополій, насамперед з’ясуємо, що собою являють природні монополії та суміжні з ними ринки.
Протягом останніх 50-ти років природні монополії були об’єктом пильної уваги вчених-економістів. В економічній літературі сформувалися уявлення про сутність природних монополій, викликавши різноманітність дефініцій, характерних ознак, критеріїв функціонування, специфіки відношення до них державних органів. Сутність природних монополій, а також особливості їх регулювання знайшли своє відображення у працях таких відомих вчених, як Авдашева С. [77], Баумоль У. [84], Базилевич В. [83], Венгер В. [94], Демзец Г. [24], Кокорев В [156], Кравченко Ю. [174], Познер Р. [56], Студенцов В. [275], Филюк Г. [83], Шарклі У. [63] та ін. З огляду на наявність достатньої кількості фундаментальних досліджень у цій сфері, ми не вбачаємо за потрібне проводити в дисертаційній роботі ґрунтовний аналіз категорії природної монополії (посилаючись на наукові праці вище зазначених дослідників), а лише уточнимо термінологію для досягнення цілей дисертаційної роботи.
Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що визначення природної монополії в економічній теорії вважається питанням вирішеним (про що свідчить наявність моделі природної монополії як особливої структури ринку практично в будь-якому підручнику по мікроекономіці) [77, с.4]. Сьогодні у науковій літературі склалися чіткі уявлення про те, що собою являє природна монополія. Ні в кого не викликає сумнівів характеристика явища природної монополії – субадитивність функції витрат , великий ефект масштабу, за якого доцільним є обслуговування ринку однією єдиною фірмою, конкуренція або економічно недоцільна або технологічно ускладнена. Проте, наукові дискусії викликає питання що під цим явищем розуміють: стан товарного ринку [249]; окреме підприємство [30, с.29]; частину підприємства з ознаками природної монополії [72, с.59]; галузь (енергетика, зв‘язок) [286, с.59; 179, с.1; 112, с.195; 273, с. 233]; сферу виробництва товарів, послуг[93; 303, с. 482]; вид господарської діяльності [270, с.34]; ринкову інфраструктуру [94, с.23]; ситуацію на ринку [290, с.19].
Подібні дискусії починаються ще з терміну «монополія» як у відношенні специфічної ситуації на ринку, так і у відношення фірми, яка володіє монопольною владою. Однак, варто відмітити, що у визначенні, «монополія» фігурує як ринкова ситуація. Такий самий підхід ми будемо використовувати у відношенні поняття природної монополії. І будемо спиратися в нашому дослідженні на визначення дане В. Базилевичем та Г. Филюк, згідно якого, природна монополія є особливим на певному етапі розвитку науково-технічного прогресу станом товарного ринку, на якому практично необмежена ринкова влада окремого суб’єкта господарювання завдяки суттєвій економії на масштабах на всьому діапазоні випуску продукції є економічно обґрунтованою та оправданою з соціального погляду, оскільки компенсується значною економією суспільних втрат за одночасного збереження виробничої ефективності [83, с. 63]. Що стосується підприємств, які займаються діяльністю з використанням технології, яка дозволяє знаходитись ринку у стані природної монополії, ми будемо використовувати термін «суб’єкт природної монополії».
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16876.html " target="_blank">Ссылке
