Характеристика організаційно-економічного механізму арбітражного управління підприємствами

     

      Арбітражне управління підприємством відноситься до складних міжгалузевих (міждисциплінарних) видів управління, оскільки знаходиться на перетині предметної сфери різних галузей знань: права, економіки, менеджменту та ін. З врахуванням фаху за яким підготовлено дане дисертаційне дослідження об’єктом розгляду стане саме економічна площина арбітражного управління підприємством, зокрема організаційно-економічний механізм його здійснення, його основні складові та існуючі взаємозв’язки між ними та іншими складовими арбітражного управління.

      Теоретичною базою для формування авторського тлумачення щодо організаційно-економічного механізму арбітражного управління підприємством є сучасне розуміння сутності поняття «механізм».

      З урахуванням видів діяльності підприємства, функцій його організаційних підрозділів та служб, в сучасній науковій літературі виділяють господарський механізм, економічний механізм, організаційний механізм, фінансовий механізм, інвестиційний механізм, мотиваційний механізм, правовий механізм без чіткого визначення їх взаємозв’язку та відмінностей. Механізм розглядається як сукупність станів системи: фінансовий механізм як сукупність станів фінансової системи, механізм соціального-економічного розвитку як сукупність соціально-економічних станів господарської системи [83]. В той же час, механізм визначається як основна рушійна сила розвитку, що є головним елементом системи управління.

      Термін «механізм» у вітчизняній економічній науці вводиться в кінці 60 років ХХ сторіччя. Абалкін Л.І. в [84] зазначає, що господарський механізм соціалістичного суспільства характеризується достатньо складною структурою, основними елементами якої є: форми організації суспільного виробництва, форми господарських зв’язків, форми і методи планування та господарювання, сукупність економічних важелів та стимулів впливу на виробництво та суб’єктів господарської діяльності. Проте, дане визначення є широким, цільове призначення категорії механізму не є зрозумілим.

      В науковій літературі досить часто відбувається ототожнення поняття господарського та економічного механізмів. Таке порівняння є не зовсім коректним. На думку дослідників Столярова В.Ф. і Васечко Л.І. економічний механізм поряд з організаційним та правовим механізмами є складовим сегментом (блоком) господарського механізму [85]. При цьому блоки (структурні складові) господарського механізму мають прояв в єдності та взаємозв’язку, але зберігають незалежне значення.

      Найбільш поширеним є визначення сутності організаційно-економічного механізму з позиції системного підходу. Так, організаційно-економічний механізм розглядається як: сукупність взаємопов’язаних організаційних та економічних підсистем (елементів), принципів, методів управління, організаційних форм та нормативів [86-88]; сукупність процесів, організаційних структур, конкретних форм та методів впливу суб'єкта управління на об'єкт управління для досягнення визначених цілей [89, 90]; сукупність методів, форм та важелів зовнішнього та внутрішнього впливу [91, 92]. Таке трактування не дає чіткого розуміння сутності організаційно-економічного механізму, воно є досить загальним та може характеризувати будь-яку групу подій в господарській діяльності підприємства.

      Власну концепцію дослідження економічних механізмів запропонував французький вчений Шарль Ріст, який стверджує, що про економічний механізм може йтися лише у тому випадку, коли певні початкові економічні явища зумовлюють виникнення ряду інших, без додаткових імпульсів [93]. Ці явища відбуваються одне за одним у певній послідовності до конкретних результатів. Це означає, що економічний механізм визначається або природою початкового явища, або кінцевим результатом серії явищ. Але складовими елементами механізму завжди одночасно виступають як початкові явища, так і кінцеві результати, тобто увесь процес, що відбувається у цьому зв'язку. В даному випадку при характеристиці економічного механізму йому надається ознаки саморухомості.

      Лафта Дж. К. в [94] розглядає механізм як центральну частину системи управління, що забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності організації в цілому. Вчений визначає, що діючий механізм завжди є конкретним, оскільки спрямований на досягнення конкретних цілей шляхом впливу на конкретні фактори, така взаємодія здійснюється шляхом використання конкретних правил, норм та процедур для вибору конкретного управлінського рішення або комплексу рішень. В даному визначенні чітко вказаний вектор взаємозв’язку впливу механізму на фактори, оскільки в вітчизняній літературі спостерігається думка, що механізм це сукупність важелів (досить часто ототожнюються з факторами) впливу на процес управління. Зокрема, в [85] дослідники економічний механізм визначають як сукупність методів та засобів впливу на економічні процеси, їх регулювання. Заперечною є позиція автора в [83], який підкреслює: в представленій характеристиці категорія «механізм» необґрунтовано визначена більш ширшою категорії «процес». Наведене трактування терміну «механізм» розширено елементом «регулювання», що передбачає відстеження результатів та розробку керуючих впливів, тобто передбачає наявність механізму в механізмі.

      Співвідношення категорій «механізм» та «процес» відображено в дослідженнях Тридіда О.М. в [95], який характеризує організаційно-економічний механізм як сукуп¬ність правових та прецендентних законів, методів, методик, процедур та технологій рішення, що реалізують процес та існують інформаційно або матеріально в системі уп¬рав¬ління підприємством. Отже, механізм визначається як елемент процесу управління.

      За методологією функціонального моделювання IDEF0, яка з використанням графічної мови дозволяє відображати та аналізувати моделі діяльності складних систем в різних розрізах, процес визначається у вигляді функціонального блоку, що перет¬ворює «вхід» у «вихід» за наявністю необхідних механізмів (ресурсів) в умовах, що керуються [96]. Таким чином, системні програмісти пропонують розглядати механізм, як перший елемент процесу, що дозволяє за допомогою управління ре¬алі¬зу¬ва¬ти функцію процесу щодо перетворення вхід у вихід. Отже, механізм можна визначити як ресурсне забезпечення процесу, його «речову» частину, яка включає сукупність взаємопов'язаних елементів, що дозволяють виконати функції процесу в [83].

      Насамперед, термін механізм в економіці запозичений з технічних наук, де механізм визначається як «совокупность совершающих требуемые движения тел (обычно — деталей машин), подвижно связанных и соприкасающихся между собой. Механизмы служат для передачи и преобразования движения.» [97]

      На сучасному етапі досліджень природи економічного механізму віддається перевага трактуванню його сутності саме з позиції процесного підходу. В 2007 році за ваго¬мий вклад в теорію економічних механізмів Лео Гурвіцу, Роджеру Майєрсону та Еріку Маскіну присуджена Нобелевська премія по еко¬номіці. Нобелівські лауреати визначили, що механізм – це най¬більш узагальнене визначення, яке можна використати до будь-якої взаємодії між еко¬но¬міч¬ними суб’єктами; вони розглядають таку взаємодію як стратегічну гру та визначають меха¬ніз¬мом саму форму гри [98, с. 8]. Гра характеризується як опис того, яким чи¬ном можуть діяти гравці (економічні суб’єкти) та які наслідки спричинить реалізація будь-якого набору дій. В свою чергу, Лео Гурвіц пропонує визначати механізм як взаємодію між суб’єктами та центром, що складається з трьох стадій: кожний суб’єкт в приватному випадку спрямовує центру повідомлення mi; центр по факту отримання всіх повідомлень розраховує очікуваний результат: Y= f (m1,…, mn); центр оголошує результат Y та, за необхідністю, здійснює його впровадження [98, с.10; 99].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16878.html " target="_blank">Ссылке