Методологічні засади оцінювання ефективності та результативності арбітражного управління підприємствами

     

      Важливість оцінювання ефективності та результативності діяльності в процесі арбітражного управління підсилюється множинністю учасників цього процесу та конфліктністю їх інтересів. З позицій арбітражного керуючого в цьому оціночному процесі, варто зазначити, що досягнення ним цілей арбітражного управління та економічність даного процесу залежить від відмітних особливостей підприємства-боржника, стану та складу його активів та досягнення узгодженості у волевиявленні кредиторів.

      Розробка науково-методичних положень оцінювання арбітражного управління першочергово потребує визначення сутності існуючих підходів до проведення оцінки (ефективність, результативність) з метою повної та коректної формалізації їх основних харак¬теристик в системі оціночних показників. Широта та глибина наявних досліджень в сфері оцінки ефективності та результативності віддзеркалена в бага¬то¬варіантності трактувань сутності цих понять, що підтверджує необ¬хід¬ніс¬ть їх критичного огляду з метою формування обґрунтованого базису розроблення методичного забезпечення такої оцінки для арбітражного управління.

      Досить часто в економічній науковій літературі зустрічається тлу¬мачення категорії економічної ефективності, що відображають істотні властивості та від¬носини явищ дійсності й пізнання, як відносної результативності певної діяльності. Таке трактування ускладнює розуміння сутності та розмежування категорій «ефективність» і «результативність» та потребує поглибленого дослідження.

      За результатами вивчення спеціальної літератури [30, 103–118] за напрямом дослідження виявлено низку авторських трактувань понять «ефективність» і «результативність», систематизація яких представлена в додатку В.

      Аналіз існуючих трактувань дає змогу твердити, що результативність відноситься до досягнення цілей організації, відображає ступінь реалізації стратегії розвитку, а ефективність передбачає оцінку використання ресурсів підприємства при досягненні цих цілей. Відмінність резуль¬та¬тив¬нос¬ті від ефективності, з врахуванням того, що обидва терміни є підсумковою оцінкою дій, полягає в тому, що результативність може бути як позитивною, так і негативною оцінкою дій, явищ тощо, та залежить від суб’єкту, який її оцінює, і значної сукупності факторів, що впливають на об’єкт оцінки.

      Характеристика категорії ефективність антикризового управління під¬при¬ємством та арбітражного управління, як однієї з його зовнішніх скла¬дових, зустрічається в роботах Большакова О.С., Букреєва О.М., Гончарова М.І., Грязнової А.Г., Дорохіної О.Г., Короткова Є.М., Лігоненко Л.О., Рудакової О.Ю., Таля Г.К., Терещенко О.О., Уткіна Е.А., Юна Г.Б. При цьому однією гру¬пою науковців ефективність антикризового управління визначається з по¬зиції підвищення потенціалу підприємства, тобто можливістю позитивних змін, наявністю необхідних ресурсів та умов їх використання [72, с.140], підвищення кон¬курентних переваг та фінансового оздоровлення [119], забезпечення стійкого положення на ринку та стабільної стійкості фінансів підприємства [120]. Застосування даного підходу є доцільним при оцінці ефективності санації, але є недієвим при впровадження інших судових процедур банкрутства.

      Гончаровим М.І. в [121] «під ефективним (рентабельним) банкрутством розуміється сукупність оздоровчих та/або реабілітаційних процедур, спрямованих на збереження та функціонування основного бізнесу підприємства-боржника». Дане твердження характеризує позитивний результат арбітражного управління від здійснення процедури санації, метою якої є збереження підприємства, але не дає комплексного визначення ефектив¬ності арбітражного управління підприємством.

      Російський науковець Дорохіна О.Г. в [41, с.78] пропонує розрізняти ефек¬тивність арбітражного управління як управлінського процесу та ефек¬тив¬ність пра¬во¬вого регулювання арбітражного управління. При цьому ефективність арбітражного управління як управлінського процесу харак¬тери¬зу¬ється за допомогою харак¬терис¬тик «досягнення найліпшого результату (поставленої мети), стійкості, опера¬тив¬ності, гнучкості, безперервності арбітражного управління». Названі характеристики є класичними вимогами до будь-якого управлінського процесу, які мають обов’яз¬ко¬во виконуватись щоб забезпечити ефективність його здійснення. Ефективність правового регу¬лювання арбітражного управління дослідницею визначається з викорис¬танням «оцінки відповідності правових норм вимогам, що пред’являються до ефективності арбітражного управління». Ефективність правових норм визна¬ча¬ється в правознавстві як потенційна властивість правового рішення здійснювати вплив на суспільні відносини в визначеному напрямку.»

      В той же час Е.М.Коротков зазначає, що ефективність антикризового управ¬ління характеризується ступенем досягнення цілей пом’якшення, лока¬лі¬зації або позитивного використання кризи у співвідношенні з витраченими на це ресурсами [72, с.140]. Схожу точку зору підтримує відомий російсь¬кий спеціаліст з питань банкрутства Таль Г.К., що характеризує ефективність арбітражного управління як ступінь досягнення цілей, що виз¬на¬чені в межах арбіт¬ражної процедури [122]. Але дане тлумачення категорії «ефек¬тив¬ності» арбітражного управління відображає ступінь досягнення результату та не характеризує взаємозв’язок цього процесу з обся¬гами ресурсів, що використовуються в ньому. Тому можна твердити, що предс¬тав¬лена характеристика частково віддзеркалює сутність поняття результативності арбітражного управління.

     Підтвердженням сказаного є визначення поняття «результативність арбітражного управління», що сформоване Рудаковою О.Ю. в [123], яка «визначається досягненням цілей кожної арбітражної процедури з найменшими витратами і в найкоротший період». Найбільшого поширення набув підхід до оцінювання ефективності арбіт¬раж¬ного управління за класичною схемою характеристики ефективності через співставлення ефекту (результату) від впровадження такого управління на підпри¬ємство з витратами на його впровадження [124, с.23; 125, с.123; 126]. При цьому кінцевий результат визначається залежно від судової процедури банкрутства: при санації – обсяг санаційного прибутку, отриманого в результаті реалізації санаційних заходів, відновлення платоспроможності; при ліквідації – повнота та швидкість задоволення вимог кредиторів.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16878.html " target="_blank">Ссылке