Роль і місце лісової промисловості в розвитку внутрішнього ринку України

     

      Сучасний ринковий потенціал і темпи зростання економіки створюють передумови для переходу на динамічний розвиток національної економіки України. Стратегічними пріоритетами такого розвитку є висока конкурентність і ефективність внутрішнього ринку, структурно-інноваційні зміни в реальному секторі економіки, системність і керованість соціально-економічного розвитку, прискорений розвиток і посилення взаємодії галузей промисловості, пов’язаний із забезпеченням потреб людини. Основою функціонування економіки в ринкових умовах є розвинутий внутрішній ринок, який утворюється на базі ринків певних галузей промисловості.

      У період командно-адміністративного регулювання економіки країни поєднання декількох галузей створювало форму комплексу.

      На думку професора Шаблія О.І.: “Комплекс – це територіальні частини та економічна доцільність певних, властивих для того чи іншого етапу розвитку пропорцій між виробничими й територіальними частинами, а також наявність взаємопов’язаних виробничих елементів галузей” [193, с. 5].

      Промисловий комплекс є складовою частиною національної економіки. Від його розвитку залежить економічна могутність держави, рівень національного багатства, добробут народу, життєвий рівень населення. У промисловості створюється значна частина внутрішнього валового продукту і національного доходу.

      Промисловий комплекс України є структурною системою технологічно, економічно і організаційно взаємопов’язаних галузей, які виробляють засоби виробництва і предмети праці, та розвивається на основі комплексності, інтеграції, концентрації, спеціалізації, комбінування, комплексування і кооперування виробництва. Внаслідок поглиблення суспільного поділу праці відбувається галузева диференціація промислового виробництва, у результаті якої формуються галузеві і територіальні комплекси. Галузеві представляють собою сукупність підприємств, що характеризуються єдністю технологічних процесів, спільністю виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів, однорідністю переробної сировини та випуску певних видів продукції. Натомість територіальні представляють територіальну концентрацію окремих галузей промисловості в рамках сировинної бази або споживання готової продукції [204, с. 93]. До таких форм поєднання галузей у комплекси в період трансформаційної економіки України відносився лісопромисловий комплекс (ЛПК).

      Для більшого розуміння значення ЛПК у національній економіці загалом та внутрішнього ринку зокрема, потрібно насамперед звернутися до аспектів розвитку самого ЛПК. Термін ЛПК набув свого основного значення в кінці 50-х років ХХ століття, коли в багатолісних районах УРСР розпочалося будівництво підприємств для переробки деревини.

      Аналізуючи вітчизняні наукові праці, можна відзначити велику кількість думок таких учених: І.С. Благуна, А.Т. Ващенка, С.А. Генсірука, І.М. Лицура, В.І. Пили, І.М. Синякевича, Ю.Ю. Туниці, О.І. Фурдичка, О.І. Шаблія та ін. щодо значення суті поняття ЛПК України. Виробництво, яке пов’язане з використанням лісових ресурсів, одними вченими отримало назву ЛПК, іншими – лісовиробничий комплекс. Так, О.І. Шаблій пише: “ЛПК – це економічна доцільна виробничо-територіальна єдність лісових галузей (від вирощування та експлуатації лісу до переробки деревини), що розвивається в плановому порядку внаслідок територіального поділу праці, дії закономірності комплексності, сприятливої комбінації природних економічних та історичних передумов” [193, с. 8]. Т.С. Лобовіков вважає, що ЛПК – “єдина, економічно-обґрунтована система підприємств, що формується з метою комплексного освоєння, використання і відтворення лісових ресурсів певного району на засадах комбінування виробництв, спеціалізації і кооперування в оптимальній структурі, пропорційності, об’ємах і розташуванні виробництв” [192, с. 69-70]. Ю.Ю.

     Туниця та А.П. Петров розглядають ЛПК як групу лісозаготівельних та лісопереробних підприємств, що виготовляють певну продукцію і забезпечують комплексне використання деревини [85, с. 48].

      Всі вище наведені значення не містять у своїй основі екологічної компоненти ЛПК, тому А.В. Івануса у свой роботі визначив, що ЛПК можна цілком об’єктивно інтерпретувати не просто як економічну (виробничу) систему, але насамперед як еколого-економічну систему, що на певній конкретній території під дією притаманних лише їй специфічних факторів та умов досягає того чи іншого рівня розвитку і має певний потенціал [60, с. 26]. Пироженко К.Г. виключає слово “промисловий” і називає комплекс лісовиробничим, що означає територіально-організаційну форму функціонування лісового господарства, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості [108, с. 3]. Подальший розвиток поняття лісовиробничий комплекс простежується в працях В. Байтали та В. Дубініна [7, с. 17], де вони, крім лісопромислового і лісопродовольчого комплексу, виділяє лісоекономічний, проте так і не дають визначення цього поняття.

      Дещо по іншому трактує значення ЛПК В.І. Пила. Він розуміє ЛПК як “виробничо-економічну єдність лісових і обслуговуючих галузей, що забезпечують вирощування, експлуатацію лісу і комплексну переробку деревини, а також він відносить сюди виробництво усіх видів обладнання для ЛПК, виробництво фарб, лаків, барвників, добрив тощо” [108, с. 23, 30]. Тобто включає групу галузей, які безпосередньо не пов’язані із заготовленням чи переробкою деревної сировини. На наш погляд, ця думка є обґрунтованою, оскільки ЛПК включає в себе: лісове господарство, лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну промисловості та меблеве виробництво, що у виробничому процесі перетинаються з іншими секторами економіки.

      Головним у функціонуванні ЛПК на внутрішньому ринку України є структура та зв’язки ЛПК, що були представлені такими науковцями як Іщук С.І., Паламарчук М.М., Пила В.І., Шаблій О.І. (Додаток В). Враховуючи наведені структурні зв’язки у ЛПК, ми пропонуємо більш узагальнений їхній варіант у виробничій системі ЛП в умовах ринкового середовища (рис. 1.2).

      Наведений рисунок представляє процес переходу виготовлення продукції від однієї підсистеми виробництва до іншої, що створює загальну систему виробництва в ЛП. Значення лісогосподарської галузі полягає у: веденні обліку та збереженні лісів; посиленні їх корисних природних властивостей; забезпеченні розширення, відтворення та поліпшення їхньої якості; підвищенні продуктивності; сприянні раціональному використанню земельного лісового фонду, а також безпосередньому і невиснажливому користуванні лісом для забезпечення потреб у деревині та іншій лісовій продукції.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16881.html " target="_blank">Ссылке