Структура та потенціал розвитку лісової промисловості в Україні

     

      Хоча перехід до ринку – складний процес, механізм якого повністю ще не відпрацьований навіть у масштабі економіки господарства, слід відзначити ряд особливостей, що вагомо впливають на шляхи переходу підприємств ЛП на ринкові відносини. Сьогодні посилюється тенденція до інтенсивного використання лісових ресурсів, що обумовлено прагненнями підприємств ЛП до отримання високих прибутків, що диктуються ринком. З іншого боку, значний термін відтворення лісових ресурсів обмежує можливості їх використання. Це вимагає відповідних змін у веденні лісового господарства, у вдосконаленні системи управління лісами, створенні ринкової інфраструктури цільового фінансування лісового сектору і розвитку фінансово-економічної системи.

      Академік НАН України М.І. Долішній справедливо стверджував, що рівень розвитку лісового господарства має безпосередній вплив на розвиток економіки регіону та стан суспільного здоров’я і розвиток рекреаційної індустрії [38, с. 107]. Добробут місцевих громад у багатолісних районах (насамперед це гірські райони) напряму залежить від сталого розвитку лісового господарства [79, с. 52]. Тому стабільність розвитку лісової промисловості пов’язується з тим, наскільки злагоджено працюють та взаємодіють ринкові інститути, що забезпечують функціонування цієї складної виробничо-господарської проблеми.

      ЛП має особливе значення як для підвищення рівня забезпечення держави і населення його продукцією, так і покращення економічної ситуації за рахунок збільшення обсягу лісових насаджень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісопродукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існуючих технологій в лісозаготівлі [86, с. 184].

      Ключові напрями розвитку ЛП не дуже відрізняються від тенденцій реформування економіки країни. В економіці країни ЛП займає порівняно невелике місце: питома вага лісової промисловості в обсязі промислового виробництва України становить близько 4,5%. Незважаючи на це, лісопромисловий сектор є невід’ємною ланкою вітчизняної економіки. У сучасних умовах практично жодна галузь не може обійтися без використання продукції лісопромислового виробництва. Важливим у цьому контексті є досягнення балансу між ринковими механізмами та заходами державного регулювання процесами міжгалузевих виробництв для раціонального використання лісових ресурсів та ефективного їх відтворення.

      Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно і сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Саме через таку нерівномірність лісистість не досягає оптимального рівня (рис. 2.2).

      Запас деревини в лісах оцінюється в межах 1,8 мільярда м3. Середня щорічна зміна запасу на 1 га дорівнює 4,0 м3 на га і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні [88, с. 8].

      До природоохоронних належить 56% лісів від загальної площі лісового фонду України, до лісоексплуатаційного призначення – 44%. Україна за площею лісів, лісозабезпеченістю та запасами деревини відноситься до лісодефіцитних країн.

      Лісистість території України є однією з найнижчих у Європі (8 місце серед країн Європи, не враховуючи Росії) і складає 16,1%, що на 4% менше від оптимального рівня (20-22%). Для порівняння: лісистість Польщі становить 29%, Німеччини – 30%, Італії – 33%, Швеції – 61%, Фінляндії – 65%, і це вважається недостатнім [62, с. 252].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16881.html " target="_blank">Ссылке