Економічна сутність збутової діяльності суб’єктів сільсько-господарської діяльності
Сутність збутової діяльності почала проявлятися в той час, коли у процесі суспі-льного поділу праці у виробників певного виду продукції й (або) послуг виникла по-треба обміну їх надлишків від особистому споживанні на інші не менш важливі для задоволення життєвих і виробничих потреб товари й послуги, тобто ще в період за-родження товарно-грошових відносин. Останні, на думку більшості науковців, є ві-дображенням тривалого історичного процесу розвитку виробництва й обміну між людьми результатами їхньої праці, що на початку XX ст. перетворились у панівну форму економічних відносин. Реформи Олександра II сприяли швидкому росту еко-номічної могутності країни. Відповідно ринок став об’єктивно необхідною, регулю-ючою і стимулюючою виробництво і в цьому плані безальтернативною суспільною сферою ефективного здійснення таких відносин [68; 69].
Сільське господарство, яке традиційно виконує функцію товаровиробника си-ровини та продовольства, у сучасних умовах включено в розгалужену мережу мі-жгалузевого поділу праці. Сільськогосподарські підприємства тісно пов’язані з підприємствами інших галузей економіки на основі здійснення поставок їм своєї продукції, придбання у них необхідної промислової продукції й одержання відпо-відних послуг. Вважаємо, що достатньо ємним поняттям для характеристики взає-мозв’язків сільського господарства, торгівлі, переробної промисловості та кінце-вих споживачів (населення) є агропродовольчі ринки. Під агропродовольчим рин-ком розуміємо систему економічних відносин між суб’єктами ринку в сфері обігу сільськогосподарської та продовольчої продукції, факторів сільськогосподарсько-го виробництва, послуг [70].
Щодо тематики дослідження нами використовується більш вузький підхід, роз-глядаючи агропродовольчі ринки як взаємодію підприємств ІІ і ІІІ сфер агропромис-лового виробництва, як сукупність обмінних операцій, які здійснюються сільського-сподарськими товаровиробниками з іншими суб’єктами ринку – торгово-закупівельними організаціями, державними закладами, населенням і т.д. Зазначимо, що під сільськогосподарськими товаровиробниками розуміємо організації та особис-ті селянські господарства, які виробляють і реалізують сільськогосподарську продук-цію (включаючи і продукцію її первинної переробки). Отже, в дослідженні нами до категорії сільськогосподарських товаровиробників відносимо не лише сільськогос-подарські підприємства всіх організаційно-правових форм, але і фермерські та осо-бисті селянські господарства населення.
Функціональна залежність між товаровиробниками сільськогосподарської про-дукції та її споживачами перетворює їх в активних суб’єктів ринкових відносин. При цьому під терміном «споживачі» розглядаємо всіх суб’єктів від самого першого по-купця (заготівельника, переробника) до кінцевого споживача.
Отже, збут сільськогосподарської продукції та продовольства є з’єднувальною ланкою між сільським господарством і ІІІ сферою агропромислового виробництва, тобто сукупністю галузей, які забезпечують надходження продукції від сільськогос-подарських товаровиробників до кінцевого споживача, тобто заготівельну мережу, первинну і вторинну переробку продукції, системи оптової та роздрібної торгівлі.
В енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона товарно-грошові відносини визначаються як загальна форма обміну на основі купівлі-продажу товарів на ринку, а загальні властивості товарів – їх корисністю, що задовольняє різні потреби людини, і тим, що вони створені працею, тобто мають вартість (або цінність) [71].
Більш конкретизоване до сучасних умов формулювання, на нашу думку, пропо-нує С.В. Мочерний : «... відносини відособлених товаровиробників, пов’язаних між собою суспільним поділом праці ... проявляються через ринок, купівлю-продаж, об-мін товарів» [12, с. 329].
У процесі відтворення суспільного продукту виділяють чотири стадії: виробниц-тво, розподіл, обмін, споживання [72; 73]. Безпосередні контакти продавця й покупця відбуваються саме на етапі обміну. Продавець завершує цикл виробництва реалізаці-єю товару, матеріальний результат виробництва набуває грошової форми. При цьому формується кінцевий результат виробництва – прибуток або збиток, який визначає значною мірою етапи безпосереднього виробництва й розподілу. Водночас обмін ще не означає автоматичної зміни форм залучених у процес виробництва ресурсів. На етапі обміну товарні результати виробництва набувають суспільного визнання, залу-чаються у виробниче й (або) особисте споживання. Суспільне визнання виробленого товару, продукту для продажу здійснює ринок – «... механізм, що зводить разом по-купців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [74, c. 159]. Сама ж діяльність, що забезпечує реалізацію (продаж) продукції (товару, послуг) і передачу права власності на неї від виробника (продавця) споживачеві (по-купцеві) називається збутом. Він може здійснюватися виробником, оптовим або роз-дрібним посередником.
Для розкриття особливостей збутової діяльності як соціально-економічної діяль-ності необхідно уточнити загальноекономічну сутність понять «збут», «збутова дія-льність», «реалізація», «розподіл».
Так, більшість науковців розглядають збут як заключну стадію підприємницької діяльності, яка визначає рівень ефективності діяльності підприємства в цілому. По-няття «збут» у науковій літературі розглядається в кількох площинах.
1. Акт продажу готової продукції [75]. Поняття характеризує сутність збуту в ці-лому, без уточнення цілей, завдань і характеру взаємодій між ринковими суб'єктами.
Застосовується переважно в неспеціалізованій літературі.
2. Збут продукції є системою всіх заходів, які проводяться після виходу продукції за межі підприємства [76]. Із даним твердженням можна погодиться лише частково, оскільки збут продукції, її реалізація лише завершується. Успішним продажам пере-дують підготовчі заходи, пов’язані зі значними витратами підприємства на вивчення ринкової кон’юнктури, пошук ділових партнерів, ведення переговорів, укладення кон-трактів. У економічній літературі цей тип витрат одержав назву трансакційних [77].
3. Методи поширення товарів, тобто будь-яка діяльність (щодо передачі права вла-сності на продукцію та її фізичного переміщення), завдяки якій товар стає доступним для цільових споживачів [78]. Заходи є частиною комплексу маркетингу підприємства (структури маркетингу, маркетингу-мікс, «4Р» та ін.), що включає товарну політику, цінову політику, політику розподілу продукції та політику її просування. Основний принцип розробки й реалізації комплексу маркетингу – це його системність, цілісність і адресна спрямованість на цільову групу споживачів, потреби яких необхідно най-більш повно задовольнити (краще, ніж конкуренти) з вигодою для себе, зі збережен-ням і підвищенням добробуту споживача й суспільства в цілому [78].
4. Комплекс заходів щодо реалізації та просування товарів кінцевим споживачам. Включає сукупність заходів, що використовуються продавцем при продажу: цінову політику, збутову політику, політику стимулювання збуту продукції [79; 80; 81]. Цей підхід найбільш широко визначає поняття «збут», включаючи всі види діяльності прямим і непрямим чином пов’язані з ним, і застосовується тоді, коли підприємство не працює на маркетингових принципах.
Вважаємо, що наведені підходи дещо звужують роль збуту і розглядають його підпорядковану функцію щодо маркетингу. Слід зазначити, що збут і розподіл – це одна із чотирьох основних функцій маркетингу, реалізація яких передбачає вивчення ринку, купівельної поведінки споживачів, товарної та цінової структури ринку, ана-ліз поведінки конкурентів, посередників і постачальників на ринку, пошук найбільш ефективних каналів і форм збуту, які відповідають вимогам споживачів, формування системи стимулювання збуту та контроль за ходом реалізації товарів. Як зазначає Д. Болт, збут є життєво важливою ланкою в системі зв’язків між підприємством і його споживачами, а основними функціями збутової діяльності – вивчення попиту, заван-таження виробничих потужностей і поширення товарів на ринку [82].
На думку Ф. Котлера, Дж. Сондерса, Т. Армстронга, В. Вонг та ін., система збуту товарів – це своєрідний фінішний комплекс усієї діяльності підприємства по створенню, виробництву й доведенню до споживача продукції та послуг [83]. Са-ме на цій стадії споживач визнає або не визнає всі зусилля виробника корисними для себе й відповідно купує або ігнорує товар. У свою чергу Є.П. Голубков вва-жає, що збут – це забезпечення виробництва замовленнями і своєчасна доставка продукції споживачам відповідно до планових завдань, укладення договорів по-ставки при дотриманні номенклатури, забезпечення вимог до якості, комплектнос-ті, а також відповідність іншим умовам поставки із планомірним скороченням збу-тових і транспортних витрат [84].
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15057.html " target="_blank">Ссылке
