Оцінка ефективності каналів товароруху

     

      Багатоканальний характер існуючої системи збуту сільськогосподарської проду-кції й продовольства, обумовлений різноманітністю видів сировини і продовольства, визначає диференціацію напрямів і заходів щодо вдосконалення системи збуту на окремих продуктових ринках. Із розвитком спеціалізації і впровадженням нових тех-нологій виробництва складаються певні тенденції у збуті продукції: зростає потреба в транспортуванні, зберіганні та глибокій її переробці; витрати по збуту формують дедалі більшу частину кінцевої ціни продажу продукту; концентрація виробництва призводить, з одного боку, до збільшення його обсягів і зниження ціни за одиницю виробленої продукції, а з іншого – до віддалення виробництва від місць споживання, що збільшує витрати на її збут [231].

      Як правило, окремий вид сільськогосподарської продукції не має специфічного каналу реалізації. Із народногосподарської точки зору необхідно вибрати такий канал просування продукту до споживача, який веде до мінімальних трансакційних витрат, тобто витрат, які виникають не в результаті виробництва товарів, а в результаті їх переміщення у сфері обігу [232, с. 159]. Вони формуються при обміні послугами. Однак рівень трансакційних витрат не завжди може бути визначений заздалегідь і залежить від особливостей продукту, технологічного процесу, ринкової інформацій-ної проникності, а також поведінки партнерів по обміну, тому, як правило, існують альтернативні шляхи збуту сільськогосподарської продукції.

      У межах народногосподарського поділу праці збутовий сектор бере на себе певні функції.

      1. Заготівельні функції. Сектор збуту шляхом зміни аграрної сировини за фо-рмою, в просторі і часі робить його готовим до споживання. Зміни у формі відбу-ваються в результаті переробки, стандартизації та пакування товарів; зміни в просторі – внаслідок просторового розділення виробників і споживачів; зміни у часі – через розрив між моментом купівлі сільськогосподарського продукту і мо-ментом продажу готових до споживання товарів. Різниця в часі особливо виявля-ється в сезонних аграрних продуктах і продуктах, які можуть зберігатися більше року.

      2. Функції обміну. Сектор збуту може знижувати витрати як виробника, так і споживача шляхом інформування про товари і ціни, наприклад через інформаційну рекламу і стандартизацію продуктів. Функції обміну будуть виконані лише в тому разі, якщо товари в будь-який час і в усіх місцях збуту можуть задовольняти купіве-льний попит. Це вимагає формування відповідного асортименту продукції.

      При реалізації функцій обміну величина загальногосподарських витрат повинна прагнути до мінімуму, що означає мінімізацію загальних витрат обміну товарами, які повинні нести виробники, торгівля і споживач.

      3. Функції зниження трансакційних витрат. Перед сектором збуту стоїть завдання сприяння зменшенню витрат на пошуки партнера по ринку. У виробника певного аграрного продукту можуть бути високі трансакційні витрати, якщо він повинен шу-кати кінцевого споживача. Включення в ланцюг руху товару сектору збуту (напри-клад, створення організацій зі збуту) полегшує сільському товаровиробнику процес продажу продукції.

      На зниження трансакційних витрат впливає низка факторів.

      1. Наявність інформаційних ринків. Можливість швидко і з невеликими витрата-ми отримати інформацію за інших рівних умов визначається наявністю систем кому-нікацій у національному та міжнародному господарстві. Якщо в країні погано діє те-лефонна мережа, торгівля розвивається повільно й неефективно. Застосування сучас-них систем передачі інформації сприяє зниженню трансакційних витрат.

      2. Можливість вільного переміщення в економічному просторі. При торгівлі між країнами і регіонами трансакційні витрати залежать від віддаленості покупця. Із роз-витком транспортної інфраструктури внутрішнього ринку знижуються транспортні витрати та оптимізуються товаропотоки.

      3. Розвинуте законодавство. Якщо правова система недостатньо розроблена, зро-стає ризик, що виникає в процесі обміну. У результаті цього трансакція між господа-рюючими суб’єктами не завжди дає задовільні результати.

      4. Вибір каналів збуту. Якщо переробники сільськогосподарської продукції не мають можливості отримувати потрібну кількість однорідної сировини необхідної якості та у визначений час, то обмін продукцією через ринок може спричиняти висо-кі трансакційні витрати. У цих випадках переробні підприємства прагнуть укладати з виробниками сільськогосподарської продукції договори на її постачання, а сільсько-господарські товаровиробники також зацікавлені в подібних формах вертикальної інтеграції.

      Якщо йдеться про гомогенні (однорідні) продукти, властивості яких можуть бути описані за допомогою стандартів, трансакційні витрати будуть низькими. У цьому разі продавцю простіше змінити торгового партнера без високих витрат. Вплив купі-вельного попиту в даному випадку є значущим, ніж відносно негомогенних (неодно-рідних) товарів, при яких зміна торгового партнера може бути пов’язана із підвище-ним ризиком і витратами. 5. Страхування ризиків та обмеження мобільності капіталу. Як правило, торгове-льні організації здійснюють купівлю товару в один момент часу, а продаж його – у більш пізні терміни. Отже, сектор збуту бере на себе функції страхування ризиків та обмеження мобільності капіталу.

      Аналіз показав, що основними критеріями для товаровиробників щодо вибору найбільш ефективних каналів реалізації сільськогосподарської продукції в сучасних умовах є: можливі обсяги реалізації продукції залежно від конкретного каналу реалізації: кількість продукції і загальна вартість можливої реалізації, чисельність потенційних споживачів продукції;

      відповідний рівень цін, що дає змогу відшкодувати витрати на виробництво і ре-алізацію продукції та забезпечити прийнятну прибутковість;

      своєчасність і форми розрахунків: передоплата, оплата по мірі реалізації продук-ції або в терміни, визначені договором сторін;

      диференціація цін залежно від якості продукції, тривалості й термінів продажів та ін.; асортимент виробленої господарством продукції;

      характер і стабільність виробничих зв’язків, надійність партнерів-учасників ка-налів товароруху;

      надійність системи доставки, зберігання і транспортування продукції; наявність конкурентів і їх положення в обраному каналі товароруху тощо.

      Крім зазначених умов, що впливають на ефективність реалізації сільськогоспо-дарської продукції, існує цілий комплекс факторів, що прямо або побічно впливають на даний процес. Нами була проведена експертна оцінка впливу виявлених факторів на ефективність процесу реалізації сільськогосподарської продукції за методом ана-лізу ієрархій, за яким після обробки отриманих експертних даних відповідним фак-торам були присвоєні певні ваги.

      Аналіз факторів, що впливають на процес реалізації продукції в сільськогоспо-дарських підприємствах, дає підстави стверджувати, що під їх впливом підприємст-ва перебувають у невигідних економічних умовах: продукція є швидкопсувною, що змушує реалізовувати її в найкоротші терміни, не завжди укладаючи договори на вигідних умовах; сезонність сільськогосподарського виробництва, що призводить до одноразового збільшення пропозиції продукції на ринку; зростання цін на виро-блену продукцію найчастіше диктується посередниками; обмежений асортимент сільськогосподарської продукції; складність освоєння інновацій через відсутність фінансових ресурсів; збитковість виробництва сільськогосподарської продукції; ві-дсутність ефективної державної аграрної політики; низький рівень інформаційного забезпечення [233, с. 72].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15057.html " target="_blank">Ссылке