Конкурентоспроможність промислових підприємств в умовах трансформації економіки

     

      В умовах стрімких змін відносин власності в українській економіці найбільшу питому вагу і економічну силу отримують структури концентрованого корпоративного капіталу в різних організаційних формах. Одним з головних завдань таких структур є створення ефективної системи управління, яка дозволить досягнути необхідного рівня конкурентоспроможності і вистояти в конкурентній боротьбі. Найбільш поширеною на сьогоднішній день формою організації такої системи є корпорація.

      Корпоративна форма організації бізнес-процесів відома досить давно, є загальноприйнятою і досить добре вивчена. Велика кількість праць учених і економістів-практиків присвячено проблемам корпоративного управління, тобто управління корпоративними структурами. Чимало праць присвячено і проблемам забезпечення конкурентоспроможності корпорацій. Проте сучасний етап економічного розвитку характеризується тим, що під тиском конкуренції корпорації об'єднуються в більші, надгалузеві, а часто і наднаціональні корпоративні об'єднання - групи. В результаті утворюються великі й надвеликі корпоративні об'єднання, у яких більше шансів забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності і вистояти в конкурентній боротьбі. Проте, великі розміри нових корпоративних об'єднань породжують нову проблему – змінюється сама сутність конкурентної боротьби і конкурентоспроможності. Тому розгляд особливостей конкуренції і конкурентоспроможності щодо великих корпоративних структур є важливим науковим завданням.

      Проблеми конкуренції не є новими для економіки як науки. Над цим питанням ретельно працювали такі класики як А. Курно, А. Маршалл, Д. Рікардо, Дж. Робінзон, П. мСамуельсон, А. Сміт, Ф. Хайек, П. Хейне, Й. Шумпетер, М. Портер та ін. Серед вітчизняних та російських вчених, які проаналізували поняття конкуренції, форми та методи конкурентної боротьби, слід відзначити А.Г. Азоєва, В.В. Глущенка, О.Г. Єрмоленка, С.О. Єрохіна, П.С. Єщенка, Ю.Б. Іванова, І.М. Ліфіца, Р.А. Фатхутдінова, А.Ю. Юданова, та ін. У свою чергу проблемами розвитку стратегічного управління займалися такі видатні зарубіжні та вітчизняні вчені як І. Ансофф, Р. Акофф, М. Портер, Г. Андерсон, Р. Брейлі, Е. Джонс, Д. Ірвін, Т. Карлін, С. Майєрс, Л. Тонишева, З. Васильєва, Л Романова та ін. Але впливу стратегічного управління на конкурентоспроможність, насамперед великих корпоративних структур в наукових працях, не приділялося достатньої уваги.

      Слово «конкуренція» (від. лат. – concurrentia) визначається як змагання або зіткнення. У Законі України «Про захист економічної конкуренції» «конкуренція» визначається як «змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку» [127].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15058.html " target="_blank">Ссылке