Ефективне управління економікою неможливе без чіткого обґрунтування витрат та збалансування наявних фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій населення. Основним методом такого збалансування вважається програмо-цільовий − “метод орієнтований на результат”.
За своєю суттю програмно-цільовий метод є процесом, який починається та закінчується з визначення переліку соціальних та економічних проблем і охоплює поетапне впровадження всіх заходів, необхідних для їх подолання [96, с. 14]. Кожен новий цикл бюджетування за програмно-цільовим методом починається з оцінки ефективності бюджетної програми після завершення її реалізації, тобто визначається ступінь досягнення мети програми.
Для здійснення оцінки ефективності програми важливо правильно запланувати систему показників її виконання. Такі показники повинні відповідати цілі та завданням програми. Тому сама програма повинна бути спрямована на досягнення досить конкретної цілі, щоб кількість завдань і показників її виконання не була занадто великою.
Одним із перших нормативно-правових актів, який регламентував використання показників виконання програм у бюджетному процесі було Розпорядження КМУ „Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі (2002 р.) N 538-р [117]. Нині застосування показників виконання в бюджетному процесі регулюється Бюджетним кодексом України [21], Постановою Кабінету Міністрів України (2002 р.) № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" [111], наказами Міністерства фінансів України (2001 р.) № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі" [105], "Про запровадження результативних показників, що характеризують виконання бюджетних програм" (2002 р.) № 621 [102].
З часу набуття чинності Бюджетного кодексу України (2001 р.) було розроблено більш як 200 бюджетних програм місцевого рівня різних напрямів спрямованих на розв’язання проблем в економіці [206]. За оцінками фахівців більшість цих програм дублювались, було відмічено випадки, коли різні заходи спрямовувались на вирішення одних і тих же завдань. Крім того, значна частина існуючих бюджетних програм були розроблені з порушеннями методичних основ цільового планування, що негативно відобразилось на ході їхньої реалізації. В даний час, в Україні прийнято ряд нормативних актів, серед яких: Закон України (2004 р.) “Про державні цільові програми” [101], Наказ Міністерства фінансів (2002 р.) №1098 “Про паспорти бюджетних програм” [116], які визначають основи порядку розробки і реалізації бюджетної програми. Зазначені документи в основному визначають порядок відбору проблем для програмної розробки і формування бюджетної програми, порядок її експертизи й оцінки, а також затвердження, фінансування і виконання, але не вирішеними залишаються питання щодо альтернативних джерел фінансування програми та включення її до переліку програм при формування бюджету відповідного рівня.
Чіткість, законодавча унормованість та управлінська відповідальність при формуванні та здійсненні розрахунків за бюджетними програмами значною мірою обумовлює якість та повноту їхнього виконання. Згідно результатів аналізу нормативно-правового забезпечення Кабінетом Міністрів реалізації Закону "Про Державний бюджет України на 2012 р.", Колегія Рахункової палати наголосила на певних позитивних зрушеннях у роботі Уряду в зазначеній сфері [206]. Так, уперше, на виконання ст. 26 цього закону, Кабмін ухвалив у 2010 р. напрями використання коштів за бюджетними програмами, які потребували відповідного нормативно-правового врегулювання. Порівняно з 2009 р., у 2010 р. зменшилася кількість урядових рішень про виділення коштів з резервного фонду держбюджету на підтримку бюджетних програм, також зменшився відсоток невідповідності рішень чинному законодавству. Якщо в 2009 р. з порушеннями ухвалювалося кожне четверте рішення про виділення коштів з резервного фонду, то в 2010 р. − кожне сьоме [50].
Ефективність формування та реалізацію бюджетних програм місцевого рівня залежить від своєчасної та об'єктивної оцінки щодо проблеми, на вирішення якої направляються ресурси програми. Оцінка бюджетної програми надає можливість оцінити економічну та соціальну ефективність використання бюджетних коштів на її виконання згідно визначених: мети, завдань і результативність цієї програми. Вона здійснюється за допомогою порівняння планових і фактичних показників її виконання, а також з урахуванням усіх факторів, які впливають на виконання бюджетної програми.
Процес оцінювання може включати аналіз причин запровадження програми, процесу реалізації програми та її результатів, а саме:
оцінити відповідність існуючих бюджетних програм пріоритетам державної політики;
виявити фактори, що вплинули на невиконання запланованих показників результативності;
покращити структуру програми як у ході її реалізації (уточнити завдання програми, показники тощо), так і на стадії планування на наступний бюджетний період;
підвищити прозорість бюджету шляхом інформування громадськості про результати оцінки бюджетних програм та ін.
За результатами здійснення оцінки бюджетної програми можуть прийматися такі рішення: про продовження реалізації програми; про покращення процесу її подальшої реалізації; про призупинення процесу реалізації програми; про припинення процесу реалізації програми та ін.
Процес оцінювання програм сприяє розумінню шляхів вимірювання результату, дає можливість визначити непередбачені результати та надає інформацію, що може бути використана для уточнення мети програми та вдосконалення програми, покращення її результатів.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16896.html " target="_blank">Ссылке
