Сутність та характеристика державних потреб як основи державних замовлень

     

      Сучасний етап світового економічного розвитку характеризується глибокими трансформаційними процесами. За останнє століття роль і функції держави значно розширилися, особливо в промислово розвинутих країнах. Держава виступає зараз як суб'єкт ринкових відносин. Якщо говорити про економічну й соціальну роль держави, то для її визначення найбільш суттєвими є масштаби державної власності та частка державних витрат у валовому внутрішньому продукті країни. Цей показник характеризує масштаби перерозподілу фінансових ресурсів країни, що забезпечують вплив держави на економіку.

      Практика показує, що в країнах з розвинутою ринковою економікою частка державних витрат у ВВП в останнє десятиліття XX ст. мала стійку тенденцію до збільшення. Якщо в 1960 р. державні витрати у відсотках до ВВП в середньому по групі розвинених країн становили 25%, то в 1994 р. – вже 45%. По окремих країнах світу ця частка значно коливається. Наприклад, у США, Австралії, Новій Зеландії частка державних витрат у ВВП становить близько 30-35%, у країнах соціально орієнтованої ринкової економіки – близько 50%, в Швеції – 65-70%, у країнах Східної Європи – близько 50%, в Японії – 36%, в Китаї, В'єтнамі – по 20-30%. [153, c.179]

      За прогнозами, викладеними в дослідженні «Майбутнє держави», опублікованому в лондонському журналі «Економіст», подальше зростання державних витрат не буде таким значним, а середній показник коливатиметься біля відмітки 50% ВВП країни.

      Але саме збільшена роль держави й ступінь її втручання в економіку країни примушують замислитися про якісний аспект впливу на економіку, тобто «увага перемістилася з розміру держави як такої та обсягу її втручання на її ефективність і ступінь задоволення потреб населення». Світова громадськість визнає підвищення ролі й значення держави в соціально-економічних і політичних процесах, що відбуваються в усіх країнах. Підкреслюється підвищення значення саме ефективної держави, що відіграє «роль каталізатора й помічника, який стимулює та доповнює діяльність приватного бізнесу й окремих осіб… Без ефективної держави стійкий розвиток, економічний і соціальний, неможливий... Ефективна держава життєво потрібна для надання товарів та послуг, а також для створення правил і інститутів, що дають змогу ринкам процвітати, а людям – вести здорове і щасливе життя». [142]

      У загальному вигляді державне регулювання в перехідній економіці можна визначити як систему заходів законодавчого, виконавчого та контрольного характеру, здійснювану державою з метою адаптації існуючої соціально-економічної системи до ринкових умов.

      У сучасній ринковій економіці держава одночасно виступає:

      - як організатор економічного порядку (встановлення загальних «правил гри» і гарантій їх стабільності та виконання);

      - як підприємець (здійснення ініціативної економічної діяльності в межах встановлених норм і правил);

      - як персоніфікатор і виразник громадських цілей та інтересів. Організаційні механізми, які мають бути задіяні для реалізації цих функцій, передусім, включають:

      - систему державних програм розвитку, а також процедури й інструменти їх реалізації та контролю;

      - механізми мобілізації ресурсів і концентрації їх на пріоритетних напрямах (державні гарантії, кредити, замовлення);

      - систему моніторингу досягнення цільових параметрів і використання ресурсів;

      - правове забезпечення програм розвитку й інших інструментів державної політики.

      Одним з найважливіших елементів регулювання економіки є державне замовлення. На це вказує багато економістів. Основоположник теорії державного регулювання сучасної ринкової економіки Дж. Кейнс, котрий істотно збагатив у 30-х рр. XX ст. теоретичну базу змішаної економіки, писав: «Нашою кінцевою метою може бути відбір таких змінних величин, які піддаються свідомому контролю або управлінню з боку центральної влади в межах тієї господарської системи, в якій ми живемо». Як таку змінну він, передусім, розглядав попит, стимулюючи який через систему державних замовлень і можна було добитися ефективного вирішення економічних і соціальних проблем, що стояли в 20-30-х рр. минулого століття перед країнами Заходу, які переживали глибоку економічну кризу. [65]

      Серед форм регулювання економіки з боку держави, на доцільність застосування яких у ринкових умовах вказує професор Б. Райзберг, виділяється регулювання за допомогою формування державних програм і державних замовлень. В інструментарії державного регулювання економіки, розробленому економістами під керівництвом професора В. Лебедєва, серед прямих адміністративних методів у складі управління державною власністю одне з місць займає держзамовлення.

      Ця категорія в різних країнах називається по-різному: державне замовлення, державний ринок, контрактна система Франції або Федеральна контрактна система (ФКС) в США, яку вважають третью за абсолютними масштабами системою роботи за держзамовленнями – після СРСР і Китаю.

      У сучасній ринковій економіці активно застосовується так званий прок’юремент. Його можна визначити як сукупність практичних методів і прийомів, що дають змогу максимально задовольнити потреби покупця при проведенні закупівельної кампанії за допомогою конкурсних торгів. Для розуміння суті прок’юременту важливо виділити ключові моменти в його визначенні. По-перше, це закупівлі; по-друге, конкурсні торги; по-третє, інтереси покупця; і, нарешті, сукупність практичних методів та прийомів. При цьому в основу прок’юременту закладені такі принципи, як: відкритість (гласність), рівноправ'я, економічність, ефективність і відповідальність. [60]

      Стосовно українських умов найбільше поширений термін «державне замовлення». Початковим для визначення суті державного замовлення є поняття державних потреб.

      Обсяг державних потреб встановлюється у вигляді державного замовлення і є підставою для укладення уповноваженим органом влади державного контракту з постачальником (виконавцем).

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/17071.html " target="_blank">Ссылке