Зарубіжний досвід організації державної закупівельної діяльності

     

      Відомо, що практично в усіх країнах держава є на ринку найважливішим закупником продукції. У США частка держзакупівель станоаить близько 15% національного бюджету, тобто 200 млрд дол. на рік. Такі значні обсяги держзакупівель роблять завдання забезпечення їх ефективності первинним. Унаслідок особливостей історичного розвитку США далі за інші розвинуті країни просунулися в організації системи держзакупівель, що ґрунтується виключно на ринкових принципах. На відміну від країн Європи з досить сильним державним сектором у виробничій сфері (передусім, в оборонних галузях), промисловий потенціал США, включаючи виробництво озброєнь, завжди перебуває в основному в приватних руках. Зусилля державних органів із забезпечення загальнонаціональних потреб спрямовувалися на пошук методів закупівель, здатних якнайкраще врахувати громадські інтереси при повному дотриманні законних прав власників. [153]

      Як випливає з визначення державного ринку США, державні замовлення реалізуються на чотирьох рівнях: федеральному, штатному, муніципальному, місцевому. Серед розвинутих країн уряд США є найбільшим замовником товарів і послуг для потреб державного споживання. У книзі «США: держава і ринок» зазначено, що державний ринок поділений на три основні частини:

      - військово-промислове споживання (військова техніка, паливо, сировина, послуги, проведення цивільних і військових програм НДДКР);

      - загальнодержавне споживання (стандартні товари, машини, механізми, устаткування, транспортні послуги, будівництво державних будівель і споруд, державні запаси сировини, матеріалів тощо);

      - внутрішньовідомче цивільне споживання (машини, устаткування, товари, сировина, паливо, матеріали, засоби зв'язку, транспорт, послуги, НДДКР).

      Державне замовлення – це складний і багатогранний механізм, «зведення законів США в мініатюрі». Він регулює всі сторони діяльності підрядника й замовника в особі держави. Державні замовлення на товари і послуги, за законодавством США, полягають у такому: «придбання (чи безпосередньо пов'язана з ним господарська діяльність) з недержавних джерел приватної власності, неособистих або особистих послуг, включаючи будівництво, шляхом закупівлі, ренти, позики, земельної власності, укладення договору або бартерної угоди (обміну)». [153] Небувале зростання обсягу держзакупівель у США в XX ст. послужило причиною створення та вдосконалення відповідної законодавчої бази. У 1930 р. сукупний щорічний обсяг держзакупівель становив близько

      8,5 млрд дол., з них 1,3 млрд дол. – закупівлі федерального уряду (решта – закупівлі держорганів штатів, графств, муніципальних округів), а в 1950 р. загальний обсяг дорівнював 37,9 млрд дол. (у тому числі федеральні – 18,4 млрд дол.), в 1970 р. – 219,5 і 96,2 млрд дол. відповідно, а в 1995 р. обсяг держзакупівель у США досяг майже 1500 млрд дол., причому до 500 млрд дол. припадало на федеральні закупівлі й до 1000 млрд дол. – на закупівлі, здійснювані урядовими органами штатів та інших териториальних одиниць, що мають самостійний бюджет. При цьому 80% із загального федерального обсягу становлять закупівлі по лінії Міноборони США. [153]

      Перший закон з регулювання системи федеральних державних закупівель був ухвалений у США в 1792 р. Цим законом міністерствам фінансів і оборони були дані повноваження здійснювати закупівлі від імені американської держави. Потім законодавство про федеральні закупівлі безперервно розвивалося й удосконалювалося, поступово набуваючи сучасної форми федеральної контрактної системи як сукупності встановлених державою правил закупівель і органів, що здійснюють їх.

      У розвитку системи держзакупівель у США можна виділити ряд тенденцій. У періоди війн (Першої і Другої світових, війни в Кореї) держава посилювала втручання у виробництво, віддавала перевагу проведенню обмежених закритих торгів, широко використовувала прямий розподіл замовлень. Це сприяло прискоренню військових постачань (що, звичайно, було важливо в умовах військових дій), проте водночас завжди супроводжувалося посиленням корупції й різким зниженням ефективності закупівель. У післявоєнні періоди під тиском вимог про підвищення ефективності витрачання коштів платників податків і про забезпечення рівного доступу до держзамовлень відбувалося повернення до використання принципів відкритої конкуренції. Відбувалася постійна боротьба між спробами введення якомога повнішої регламентації процесу закупівель (що призвело до бюрократизації і збільшення часу, необхідного для дотримання процедур) і прагненням до забезпечення гнучкості відповідно до обставин, що змінюються, що, у свою чергу, підвищуючи відповідальність конкретних осіб, збільшувало можливості для зловживань.

      Завдання підвищення ефективності використання бюджетних коштів часто суперечило необхідності вирішення інших суспільно значущих завдань, таких як розвиток власного виробництва тощо. Зазвичай подібні питання гостро поставали в періоди економічних криз. Не випадково, що саме після Великої депресії в американське законодавство про державні закупівлі було введено ряд положень, спрямованих на захист прав робітників, зайнятих на виконанні державних замовлень (мінімальні ставки оплати, обмеження наднормових тощо). Хоча подібні вимоги здорожували виробництво, вони знімали соціальну напругу і побічно сприяли поліпшенню якості продукції.

      До цього ж часу належить ухвалення відомого закону «Купуй американське» (1933), спрямованого на підтримку національної промисловості. Цей закон не забороняв закупівлі іноземних товарів (за винятком деяких «критично важливих»), але зобов'язував державні органи купувати виготовлені в США товари, навіть якщо вони були дещо дорожчі за імпортні (на 6% для усіх товарів і на 12% для товарів, вироблених у трудовитратних районах). Попри те, що протекціонізм тощо місцевих виробників нині не відіграє помітної ролі, законодавство про закупівлі й зараз використовується для вирішення деяких соціальних питань. Крім трудовитратних районів, преференції встановлені для малого бізнесу й підприємств, що перебувають у власності представників етнічних меншин. У деяких штатах контракти на постачання окремих товарів (наприклад, номерні знаки автомобілів) можна укладати тільки з підрядниками, що входять до Промислової корпорації федеральних в'язниць.

      Таким чином, історія розвитку американського законодавства про закупівлі може бути подана як постійний пошук балансу вимог, що відповідають умовам моменту. Досвід США показує, що навряд чи можна створити універсальний, придатний на усі часи механізм регулювання держзакупівель. Незмінними повинні залишатися лише принципи, на яких будується ця система: •справедливість у забезпеченні доступу всіх потенційних постачальників до державних замовлень;

      •прозорість (транспарентність) закупівельних процедур;

      •економічність процесу закупівель;

      •ефективність витрачання бюджетних коштів;

      •сувора звітність відповідальних за закупівлі осіб.

      У нинішньому вигляді механізм здійснення держзакупівель у США в основному склався до 1984 р., коли було прийнято Кодекс законодавчих і підзаконних актів, що в сукупності називається «Правила закупівель для федеральних потреб». У цьому зведенні правил визначено принципи політики у сфері закупівель, а також встановлено численні й детально викладені вимоги щодо порядку та процедур, яким повинні слідувати всі федеральні органи при здійсненні закупівель і розміщенні замовлень. [153]

      «Правила закупівель для федеральних потреб» містять понад 1000 сторінок і мають 53 розділи, кожен з яких присвячений окремому аспекту держзакупівель. Перші шість розділів розглядають загальні питання укладення державних контрактів, наступні шість розділів присвячені аспектам планування закупівель. Розділ 13 містить опис спрощених процедур щодо укладення контрактів на суму 25 тис. дол. США і менше (без проведення торгів), а в розділах 14 і 15 розглядаються специфічні процедури закупівель за найбільш великими контрактами. У наступних розділах розглянуто питання трудового права стосовно виконання держзамовлень, правила та процедури контролю за ходом виконання контрактів, типові статті й форми.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/17071.html " target="_blank">Ссылке