Функції тактичних операцій

     

      Іманентною складовою формування концепції тактичних операцій є визначення функцій цього тактичного засобу. Водночас у криміналістиці проблема функцій тактичних операцій залишається дискусійною, ці питання розглядаються фрагментарно або в порядку постановки проблеми. Тому розроблення і дослідження зазначених питань слід вважати пріоритетним напрямом формування концепції тактичних операцій.

      Вперше у криміналістичній літературі до проблематики функцій тактичних операцій звернувся А. В. Дулов, який зазначає, що необхідно враховувати сукупність функцій, які виконуються при реалізації цих тактичних засобів. Разом з тим, науковець не називає конкретні функції тактичних операцій і пов’язує їх головним чином з діяльністю учасників тактичної операції. При цьому зауважує, що доцільно так побудувати структуру тактичних операцій, щоб найбільша кількість їх учасників наділялась функціями не лише проведення дій, але й прийняття рішень, правильність яких уже контролюється слідчим, який має право або погодитись із запропонованим рішенням, або прийняти інше [220] ).

      Досліджуючи окремі питання розвитку теорії тактичних операцій, В. І. Шиканов вказує на актуальність та необхідність дослідження функцій цих тактичних засобів як найбільш перспективного напряму розроблення концепції тактичних операцій у криміналістиці. У зв’язку з цим автор зазначає, що функції тактичних операцій є багатогранними. Це й засіб організації діяльності слідчого з урахуванням вимог криміналістичної праксеології, і форма співробітництва слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, це, нарешті, й надійний засіб, призначений оптимізувати процес розслідування злочинів на основі останніх досягнень системології, пов’язаної із сучасним етапом науково-технічної революції [690] ). Підходи В. І. Шиканова до визначення функцій тактичних операцій через аналіз їх призначення як «засобів» і «форм» у подальшому вплинули на формування поглядів інших науковців на цю проблему. Підсумовуючи результати аналізу визначень тактичної операції, О. О. Михальчук зазначає, що цю криміналістичну категорію з позицій функціонального призначення науковці розглядають як: 1) засіб реалізації методів розслідування (А. В. Дулов, Г. А. Мурадова); 2) засіб (і форма) взаємодії слідчого з органом дізнання, державними установами і організаціями, окремими громадянами (І. Ф. Герасимов, А. В. Дулов, В. І. Шиканов); 3) засіб організації діяльності слідчого з урахуванням вимог криміналістичної праксеології (В. І. Шиканов); 4) засіб оптимізації і алгоритмізації процесу розслідування (Г. Г. Доспулов, А. В. Дулов, В. І. Шиканов); 5) засіб реалізації тактичних і стратегічних рішень (М. П. Яблоков); 6) організаційний і тактичний засіб усунення протидії з боку правопорушників (А. В. Дулов); 7) засіб і міра оцінки «комплексів трудових затрат слідчого» (Б. Г. Кульчицький); 8) особливий прийом вирішення окремих паралельних завдань розкриття і розслідування (О. Д. Трубачов); 9) не тільки засіб, але й процедура вирішення конкретного тактичного завдання (В. Є. Корноухов); 10) найбільш раціональна форма використання сил і засобів правоохоронних органів (В. І. Шиканов); 11) засіб забезпечення з’ясування певної обставини чи обставин, які мають значення для справи (В. О. Образцов, В. Б. Ястребов); 12) засіб забезпечення найбільш ефективних результатів по збиранню доказів і оперуванню ними (Є. П. Іщенко); 13) засіб підвищення ефективності планування розслідування (Б. Г. Кульчицький) тощо [448] ).

      У своїх роботах М. Є. Мерецький, обґрунтовуючи концепцію вчення про окрему теорію оперативно-тактичних комбінацій у розслідуванні злочинів, вказує на регулюючу функцію при усуненні конфліктів, які виникають при взаємодії правоохоронних органів [446, 445, 444] ). На думку І. М. Комарова, криміналістичні операції виконують інформаційно-пізнавальну, конструктивну, організаційну та регулятивну функції [314, 320] ). А. Р. Бєлкін серед функцій тактичних операцій називає рефлексивні, забезпечувальні, контрольні [63] ). В. Ю. Шепітько, досліджуючи проблеми розслідування злочинів організованих груп і злочинних організацій, зазначає, що тактичні операції за характером спрямованості поділяються на пізнавальні, пошукові та організаційні. Зокрема, до пошукових тактичних операцій він відносить «Груповий обшук», «Початковий  повторний обшук», «Обшук  затримання», «Допустимість обшуку з негативним результатом» [662] ).

      Різні підходи до розуміння сутності функцій тактичних операцій, розмаїття суджень щодо їх трактування зумовлюють потребу в більш поглибленому дослідженні цієї проблеми [650] ). У цьому плані слід погодитися з Л. В. Галановою, яка наголошує, що сучасний етап розвитку теорії тактичних операцій потребує глибокого осмислення і подальшої розробки ще недостатньо досліджених на сьогодні питань тактичних операцій, зокрема: організації тактичних операцій, розробки їх структури, визначення системи дій алгоритмічного характеру; вплив слідчих ситуацій на вибір тактики проведення тактичних операцій; тактико-психологічні проблеми, які виникають у процесі взаємодії учасників даних операцій; можливості законодавчої регламентації проведення тактичних операцій, у тому числі і проблематика функцій (курсив наш.  В. Ш.) тактичних операцій [150] ).

      Отже, уніфікація поглядів на функції тактичних операцій, формування їх системи дає можливість правильно визначити напрями і зміст усіх подальших досліджень, спрямованих на формування концепції тактичних операцій у криміналістиці [211] ).

      У етимологічному значенні термін «функція» містить багато аспектів. Під функцією у загальноприйнятому значенні зазвичай розуміють обов’язок, коло діяльності, призначення чого-небудь або кого-небудь, виконувана робота ким-небудь, призначення у системі [86, 553] ), роль, значення чого-небудь [476, 111] ). Найчастіше цей термін вживається при відображені основного напряму діяльності.

      У сучасній філософській літературі термін «функція» (від лат. functіo  здійснення, виконання, вчинення) застосовується у різних значеннях. У більшості джерел це поняття визначається як взаємозв’язок двох або групи об’єктів, у якому зміна одного з них супроводжується змінами іншого [598, 592] ). В іншому випадку функція трактується як зовнішній прояв властивостей якого-небудь об’єкта в певній системі відносин [597] ) або як вплив одного на інший елемент цілісної системи, а також її взаємодія з іншими системами (речами), що забезпечує її стійке існування [683] ).

      У теорії систем функції відображають поведінку системи, причому ця поведінка при позначенні її функцій стає упорядкованою, закономірною та організованою, тому функції являють собою напрями активності системи, яка взаємодіє з середовищем [573] ). У зв’язку з цим слушними слід визнати зауваження В. Г. Афанасьєва стосовно того, що функція являє собою прояв властивостей, якостей системи у взаємодії з іншими об’єктами системного та несистемного порядку, є відображенням певної відносно стійкої реакції системи на зміну її внутрішнього стану та її внутрішнього середовища, реакцією на впливи із середини та ззовні, своєрідним специфічним способом поведінки системи [22] ).

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16743.html " target="_blank">Ссылке