Тактичні операції як засіб формалізації процесу кримінального провадження

     

      Сучасні тенденції посилення боротьби зі злочинністю характеризуються якісним удосконаленням діяльності правоохоронних і судових органів, в основу якого покладено розуміння необхідності оптимізації розслідування та судового розгляду злочинів. Останнім часом спостерігається досить чітка активізація не тільки розроблення і впровадження найефективніших тактичних засобів, прийомів і методів кримінального провадження, а й формалізації криміналістичних знань і їх застосування у слідчій та судовій діяльності. У зв’язку з цим правильно зазначає В. Ю. Шепітько, що важливими завданнями криміналістики в нових умовах виступають: 1) формалізація криміналістичних знань (курсив наш.  В. Ш.); 2) уніфікація криміналістичних рекомендацій щодо прагматичних цілей; 3) виконання актуальних запитів практики й оперативне впровадження запропонованих наукою інноваційних розробок [654] ).

      При цьому формалізація розглядається як спосіб підвищення об’єктив-ності діяльності слідчого [493] ) (судді), як засіб реалізації положень низки окремих криміналістичних теорій, як необхідна умова створення криміналістичних інформаційно-пошукових систем [55] ). Вона допомагає глибше осмислити і зрозуміти процес розслідування (судового розгляду), з’ясувати чинники, що зумовлюють його успіх і забезпечують опрацювання криміналістичних алгоритмів і програм розслідування (судового провадження) [631] ). Формалізація, органічно вплітаючись і доповнюючи існуючі методи криміналістики, становить собою одну з можливостей вдосконалення пізнавальної діяльності. Розвиваючи наявну систему методів за рахунок формалізованих процедур, можна досягти значно більшої глибини пізнаваних явищ і підвищити ефективність процедур розслідування (судового провадження), здійснити перетворення криміналістичного знання в бік більшої систематизації і структурування, підвищуючи тим самим прогностичну функцію існуючих теоретичних побудов [628] ).

      Виокремлення і становлення проблеми формалізації криміналі-стичних знань як складової частини криміналістики можна розглядати як приклад реалізації одного із законів розвитку цієї науки  закону зв’язку і спадкоємності між наявними криміналістичними концепціями [56] ). Серед причин, що зумовлюють потребу формалізації розслідування злочинів (судового провадження) та її окремих елементів, слід виокремити в першу чергу вимогами практики щодо оптимізації слідчої та судової діяльності, підвищення рівня теоретичного забезпечення процесу розслідування та судового розгляду злочинів. Як слушно зауважує В. А. Журавель, проблеми оптимізації процесу розслідування стимулювали вчених і практиків звернутися до проблеми формалізації слідчої діяльності [243] ). У свою чергу О. С. Шаталов зазначає, що потреба у формалізації процесу розслідування злочинів виникла досить давно, але головне, що вона зберігається й зараз [631] ). І тому одним із завдань сьогодення є необхідність здійснення вагомого кроку щодо вдосконалення засобів і методів практики розслідування та судового провадження за рахунок формалізації як потужного інструменту наукового пізнання. Попре важливості і актуальності зазначеної проблематики, слід звернути увагу на те, що в теорії криміналістики й у слідчій та судовій практиці щодо можливостей її реалізації існує ціла низка невирішених питань, які вимагають окремого самостійного дослідження і поглибленого осмислення. Як видається, головним недоліком впровадження формалізації у судово-слідчу практику можна вважати те, що ця процедура здійснюється без належного теоретичного обґрунтування. Як указує В. І. Шаров, наукові праці, які присвячені дослідженню формалізації, мають здебільшого емпіричний характер, їм бракує розробок, що створюють методологічні підстави для наукових пошуків у цій галузі знань [628] ). Йдеться про необхідність виокремлення об’єктів формалізації, визначення її принципів і меж реалізації, з’ясування співвідношення формалізації і творчих засад у діяльності слідчого, судді та ін. Зокрема, потребує більшої уваги вивчення тактичної операції як засобу формалізації процесу кримінального провадження.

      Належне вирішення поставлених питань передусім передбачає необхідність з’ясування поняття «формалізація» та його ознак. У загальновживаному значенні термін «формалізація» трактується як представлення якої-небудь змістовної галузі (знань) у вигляді формальної системи. Формалізований, тобто такий, що використовує лише форму і не приділяє значення змісту; формалізувати  робити формальним, надавати чому-небудь установленої, прийнятної форми, застосовувати формальний метод дослідження [112] ). У філософському тлумаченні формалізація  це логіс-тика, під якою розуміється сучасна форма логіки, яка відрізняється від старої, традиційної логіки перш за все своєю формалізованістю (тобто бере до уваги не змістовне значення окремих висловлювань, а лише їх синтаксичні категорії, структурні зв’язки) і тим, що її основним методом виступає логічне обчислення [595] ). У логіці це поняття означає шлях дослідження яких-небудь об’єктів, коли їх зміст пізнається за допомогою виявлених елементів його форми. Методи формалізації все ширше застосовуються в моделюванні розумових процесів [325] ). У кібернетиці під формалізацією розуміється як процес подання фактів, суджень, даних у вигляді, придатному для обробки на електронно-обчислювальних машинах [36] ). Отже, формалізацію потрібно розглядати як подання певних знань, у вигляді формальної системи, в якій береться до уваги не змістовне їх значення, а лише формалізована форма. Іншими словами, це процес викладення професійних знань формальною або частково формальною мовою. При цьому до об’єктів вивчення передбачається застосування формального методу дослідження.

      У криміналістиці висловлювалися певні міркування стосовно поняття формалізації. Зокрема, М. О. Селіванов наголошує, що особливо широкі можливості метод формалізації має при розробленні типових програм вирішення окремих завдань розслідування, які умовно можна назвати окремими програмами. Якщо загальні програми відбивають більш-менш повні методики розслідування певних видів злочинів, то окремі призначені для вирішення локальних слідчих завдань  побудови версій, встановлення способу вчинення або приховування злочину, причин та умов, які йому сприяли, розшуку злочинця або викрадених ним цінностей тощо [544] ). В. І. Шаров стверджує, що формалізація виступає формою не тільки представлення знань про об’єкт дослідження, а й форма вираження процедур і дій, логічної їх послідовності. Перше асоціюється з формальної системою як особливою формою подання знань, друге становить собою своєрідний алгоритм, певною мірою зумовлений тими засобами і способами дії, що використані [628] ). О. С. Шаталов зауважує, що формалізація полягає у вираженні професійних знань формальним способом, обумовленим формальною мовою. При цьому суб’єкт формалізації має мати повне уявлення про те, яким чином у кожному окремому випадку необхідно формалізувати вирішення слідчого завдання [631] ).

      На нашу думку, формалізація  це процес відображення знань про певний об’єкт пізнання, що ґрунтується на формально-логічному підході й полягає у наданні абстрактним положенням конкретної форми шляхом використання формальної мови. Формалізація  це особлива форма розумо-вої діяльності, яка здійснюється за допомогою операцій зі знаками. Результатом формалізації є відтворення оригіналу в іншій формі за допомогою властивостей іншої системи. Влучною характеристикою цього процесу перетворення змісту на спеціальну (формальну) мову, на символи-знаки, як вважає В. І. Шаров, виступають абстрагування й узагальнення, а засобом вираження  спеціальна система символів [627] ).

      У спеціальній літературі науковцями приділялася певна увага процесу формалізації розслідування злочинів [405, 55, 255, 630] ), як засобу оптимізації слідчої діяльності, підвищення ефективності останньої за рахунок об’єктивності зібраних доказів, скорочення строків, економії часу й інтелектуальних зусиль слідчого [187, 631, 675, 236] ). Методологія формалізованого опису інформаційної структури розслідування у вигляді ієрархічної конструкції взаємопов’язаних подій інтегрує в єдину систему діяльність як із розслідування злочинів, так і з підготовки і вчинення злочинів [629] ). У зв’язку з цим науковцями стали висловлюватися пропозиції щодо необхідності розроблення і впровадження у практику відповідних програм й алгоритмів дій слідчого (алгоритмічних схем), які за рахунок деталізації й раціоналізації слідчої діяльності здатні сприяти підвищенню ефективності збирання доказів [243] ).

      Завдання алгоритмізації полягає в тому, щоб, використовуючи наукові рекомендації криміналістики, передовий досвід слідчої практики, полегшити працівникам слідчих органів прийняття правильних та оптимальних рішень у найбільш складних ситуаціях [326, 563, 675] ). Крім того, як зазначає В. А. Журавель, криміналістичні програми й алгоритми треба вважати найпридатнішою формою адаптації методико-криміналістичних рекомендацій до умов розслідування конкретного злочину [233] ). Водночас активне втілення в життя програм розслідування й алгоритмічних схем дій слідчого передбачає важливість реалізації низки заходів з узгодження потреб практики й рівня відповідних наукових розробок. У зв’язку із цим правильно стверджує О. С. Шаталов, що в основі теоретичної концепції криміналістичної алгоритмізації і програмування розслідування лежить ідея формалізації пізнавальних процесів, яка дає змогу плодотворно поєднувати притаманну їй суворість з індивідуальними інтелектуальними можливостями суб’єктів розслідування [631] ).

      Не вдаючись до аналізу викладених позицій науковців, варто зауважити, що до недавнього часу робота з формалізації виявлялася лише в розробленні алгоритмів і програм, які формалізують: (1) слідчу діяльність та розслідування окремих видів злочинів у цілому [338, 548, 95] ); (2) судову діяльність та судовий розгляд окремих видів злочинів у цілому; (3) відповідні слідчі (розшукові), оперативно-розшукові, судові дії та ін. [530, 257, 660, 672] ); (4) реалізацію системи тактичних прийомів [58, 80, 191, 321, 334, 488, 663] ); (5) слідчі (судові) ситуації [198, 136, 139, 150, 536] ); (6) прийняття рішення [92, 616] ). При цьому різниця між алгоритмом і програмою головним чином полягає в ступені формалізованості, об’єктах і сфері реалізації. Так, на думку В. А. Журавля, криміналістичний алгоритм слід розглядати як науково обґрунтований припис щодо виконання лише в завданому порядку системи послідовних операцій, рекомендованих слідчому для розв’язання завдань певного типу, що виникають під час розслідування. У свою чергу програма розслідування  це певна сукупність як приписів (криміналістичних алгоритмів), так і правил рекомендаційного характеру. У зв’язку із цим вона представлена у відповідному схематичному вигляді, має більш узагальнену структуру порівняно з алгоритмом і за своїм змістом менш формалізована, аніж останній [233] ).

      Різниця між програмою і алгоритмом полягає також й в характері тих завдань, на розв’язання яких вони спрямовані. «Якщо криміналістичний алгоритм розрахований на вирішення певного завдання і має тактичний характер,  звертає увагу В. В. Тіщенко,  то програма розслідування охоплює певний етап розслідування, розрахована на вирішення комплексу тактичних завдань, тобто має стратегічний характер. Якщо алгоритм пропонує вирішення завдання в однозначному напрямі, суворо визначеній послідовності дій, програма повинна містити кілька варіантів, моделей дій залежно від слідчої ситуації, етапу розслідування, позиції учасників розслідування» [580] ).

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16743.html " target="_blank">Ссылке