Характеристика адміністративно-правових засобів забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України

     

      Законність і правопорядок в Збройних Силах України забезпечуються шляхом застосування цілої системи спеціальних адміністративно-управлінських засобів, спрямованих на попередження правопорушень, їх припинення і притягнення винних у їх скоєнні осіб до юридичної відповідальності.

      Взагалі засоби адміністративного примусу застосовуються в межах примусової діяльності держави. Державний примус у демократичній країні характеризується тим, що цей метод здійснення державної влади є допоміжним, застосовується на основі переконання і лише після переконання. Це означає, по-перше, що примус завжди базується на використанні різноманітних заходів виховання, роз'яснення і стимулювання. По-друге, він використовується лише тоді, коли виявляються неефективними відповідні засоби переконання. По-третє, переконання і примус використовуються, як правило, комплексно.

      У загальному порядку державний примус застосовується до порівняно незначної кількості осіб - як правило, тих, які вчинили правопорушення. Примус обов’язково має правове підґрунтя. С.В. Ківалов відзначає, що «примус є не тільки обумовлений правом, а й необхідний, адже насильство або примус, взяте абстрактно, неправомірне» [9, с. 414]. Примус є реакцією держави на аномальну з точки зору дотримання права поведінку різних соціальних суб'єктів. Така поведінка у більшості випадків відхиляється від вимог законодавчих норм, становить загрозу відносинам, що цими нормами регулюються і охороняються, застосовується з метою усунення («зняття») такої поведінки. Існують також випадки, коли загроза суспільним відносинам виникає об'єктивно, наприклад внаслідок дії сил природи, тобто за відсутності протиправної поведінки, проте необхідність її усунення не менш актуальна.

      Інститут адміністративного примусу є одним із найстаріших у адміністративному (поліцейському) праві. Як різновид державно-правового примусу, адміністративний примус було виокремлено в кінці ХІХ століття. Фактична поява та перші наукові обґрунтування необхідності існування адміністративного примусу пов'язуються з часами становлення на території Російської імперії, до складу якої входила більша частина сучасної України, поліцейських органів і започаткуванням поліцейського права. Наголосимо, що у межах галузі поліцейського права від початку її існування і до моменту трансформації в адміністративне право вчені виділяли зазвичай два основні напрями застосування адміністративного примусу, які вперше сформулював вчений-адміністративіст ХІХ століття І.Е. Андрєєвський, –– це вчення про поліцію безпеки і вчення про поліцію добробуту [15, с. 14].

      Сутність адміністративного примусу, як наголошує Г.В. Грянка є невід’ємною складовою системи методів публічного управління, що належить до найжорсткіших засобів впливу [67]. Саме тому посадові особи Збройних Сил застосовують примус, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність цього методу незаперечна, проте нині немає жодної держави, яка б не використовувала його як найнеобхідніший засіб управління.

      Адміністративний примус як засіб забезпечення законності і правопорядку в Збройних Силах виконує найважливішу свою функцію – функцію локалізації нейтралізації, недопущенні правопорушень. Ми назвемо її правоохоронною функцією, адже адміністративний примус ми будемо розглядати з позицій захисту сформованих державою правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання юридичних норм конкретних галузей права у сфері функціонування Збройних Сил [216, с. 142].

      Конкретизовано, адміністративний примус проявляє себе в застосуванні адміністративно-примусових заходів. Під адміністративно-примусовими заходами забезпечення законності і правопорядку в Збройних Силах України ми пропонуємо розуміти одну з форм державного примусу, який забезпечує стале протікання суспільних відносин в усіх площинах функціонування Збройних Сил України саме як адміністративно-управлінської системи з метою підтримання стану її готовності виконати поставлені державою завдання.

      Застосування адміністративно-примусових засобів у кожній сфері суспільних відносин має власні специфічні особливості, що визначають його сутність і характерні ознаки, відносну самостійність у системі державного примусу. Адміністративний примус, який застосовується у системі Збройних Сил України характеризується наступними особливостями:

      — застосування адміністративного примусу у системі Збройних Сил України здійснюється з загальносоціальною метою – підтримання стану законності і правопорядку задля забезпечення дієвості всієї оборонної організації держави;

      — застосування адміністративного примусу завжди супроводжуються широким використанням багатогранних засобів виховного характеру, спрямованих на формуванням високого рівня правосвідомості, патріотизму, вірності конституційному обов’язку та військовій присязі (ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України» [90, Ст. 108] визначає, що однією з засад діяльності Збройних Сил України є вірність військовослужбовців конституційному обов’язку і військовій присязі);

      — адміністративні примусові закони застосовуються в системі Збройних Сил України лише уповноваженими законом суб’єктами (посадовими особами) військового управління (військові начальники, посадові особи Військової служби правопорядку, посадові особи військової прокуратури, суди);

      — у більшості випадків застосування адміністративно-примусових засобів у системі Збройних Сил відбувається у межах службово-трудових відносин (відання-виконання наказу або накладення начальником на підлеглого дисциплінарного стягнення за порушення військової дисципліни);

      — адміністративно-примусові заходи в Збройних Силах можуть застосовуватися не тільки у зв'язку із вчиненням правопорушень або порушень військової дисципліни, а й за їх відсутності, коли необхідно їх попередити або забезпечити порядок і безпеку під час різних неординарних ситуацій (стихійного лиха, епідемій, епізоотій, аварій, катастроф тощо);

      — на відміну від інших сфер суспільних відносин, регламентація застосування адміністративного примусу в системі Збройних Сил здійснюється не нормами загального адміністративного права (на підстав Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [125, Ст. 1122]), а нормами законодавства про Збройні Сили і військову службу;

      — адміністративний примус у Збройних Силах України, на відміну від інших соціальних систем, застосовується стосовно громадян, які перебувають між собою у відносинах професійної субординації і службового підпорядкування (начальник-підлеглий);

      — заходи адміністративного примусу, які застосовуються в системі Збройних Сил України є різноманітними за змістом (можуть мати характер морального, майнового, особистісного впливу) і забезпечення їх дієвості може відбуватись із застосуванням фізичної сили і вогнепальної зброї (у відповідності до п. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України [88, Ст. 197], у разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту). Детально заходи адміністративного примусу будуть проаналізовані в підрозділі 3.3 роботи;

      — заходи адміністративного примусу застосовуються саме в примусовому порядку, тобто незалежно від волі й бажання суб'єкта, до якого застосовується, часто з можливістю використання для його реалізації інших примусових заходів;

      — застосовується адміністративний примус в Збройних Силах України з потрійною метою: 1) для запобігання різним проявам порушення встановленого порядку проходження військової служби військовослужбовцями;

      2) для припинення розпочатого або вже вчиненого протиправного діяння та забезпечення провадження в справах про дисциплінарні проступки;

      3) для покарання осіб, які вчинили правопорушення [129, с. 357].

      Багатоаспектний цілеспрямований характер застосування адміністративного примусу в системі Збройних Сил України обумовлює його дієвість, оскільки забезпечення внутрішнього порядку в армії і її структурах у всі часи свого існування забезпечувалося використанням примусових заходів впливу на поведінку військовослужбовців для блага Вітчизни. Інша справа, що різними були межі, нормативна та процесуальна регламентація застосування цього різновиду державно-правового примусу, зовнішні форми його прояву, доктринальна та нормативна база тощо. Систему адміністративно-правових засобів забезпечення законності і правопорядку в державі становлять:

      1) засоби адміністративного переконання;

      2) засоби адміністративного попередження;

      3) засоби адміністративного припинення;

      4) засоби адміністративної відповідальності та особливості її застосування у військовій сфері;

      5) дисциплінарна відповідальність.

      Засоби адміністративного переконання відграють важливу роль у діяльності щодо забезпечення законності і правопорядку в Збройних Силах України. Переконання у системі Збройних Сил України та механізм його застосування детально буде розглянуто у наступному розділі роботи. Проте, у межах загальної адміністративно-правової характеристики, переконання є особливим об’єктом аналізу в контексті дослідження забезпечення законності і правопорядку в системі Збройних Сил.

      Очевидним є те, що в умовах триваючих державних реформ в Україні актуальним є питання щодо вибору оптимальних з точки зору дотримання прав людини методів державного будівництва і державного управління. Сфера функціонування Збройних Сил не є виключенням. В Україні, як і у інших високоцивілізованих державах базовим методом взаємовідносин військовослужбовців є переконання. Переконання являє собою специфічну систему виховних, роз'яснювальних і заохочувальних засобів правового і неправового характеру, які застосовуються стосовно військовослужбовців з метою формування у останніх розуміння необхідності чіткого виконання вимог законів, військових статутів, нормативних документів Міністерства оборони та наказів командирів.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16744.html " target="_blank">Ссылке