Переконання як засіб забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України

     

      У системі методів державного управління різними сферами життєдіяльності суспільства і держави (в тому числі й у Збройних Силах України) важливе місце посідає переконання як особливий засіб правового впливу. Його сутність полягає у тому, щоб суб’єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення велінням влади під загрозою застосування примусу. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що міцна громадська дисципліна і законність являють собою необхідну умову успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямованої на додержання правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з правопорушеннями.

      У загальному розумінні переконання являє собою систему заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними і громадськими органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз’яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян розуміння у необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів [7, с. 74].

      Переконання охоплює основну групу методів діяльності держави, яка має проводити систематичну роботу з формування суспільної свідомості, переконання соціуму і окремих його категорій в обґрунтованості й необхідності дотримання встановлених державою правил і здійснюваних нею заходів. Роз'яснення завдань держави, проектів законів, намічених заходів тощо необхідне тому, що вони виражають інтереси більшості громадян. Саме це вказує на те, що переконання виступає як засіб і профілактики правопорушень, і зміцнення державної дисципліни. Серед методів переконання — роз'яснення, навчання, обґрунтування, заохочення, пропаганда кращих прикладів управління і багато чого іншого, що дістає відображення у категоріях і методах соціальної психології і педагогіки.

      Основними формами переконання, які застосовуються в державному управлінні взагалі і Збройних Силах зокрема, є:

      — організація державних і громадських заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань (облік, контроль, прийняття необхідних документів, проведення семінарів, зборів тощо);

      — виховання (економічне, правове, моральне та ін.);

      — особистий приклад вищестоящих посадових осіб Збройних Сил перед підпорядкованими військовослужбовцями;

      — роз’яснення завдань державного управління (усне чи через спеціальні засоби інформації);

      — інструктаж осіб підпорядкованого апарату і громадськості з питань найбільш дійового виконання поставлених завдань;

      — заохочення (моральне – подяка, нагородження почесним знаком, присвоєння почесного звання і т. ін., матеріальне – грошові премії, путівки окремим особам або групі осіб);

      — критика роботи і поведінки окремих осіб.

      У роботі органів публічної влади переконання полягає у сформуванні у керованого суб’єкта впевненості у раціональності і законності прийнятого рішення і налаштуванні на добровільне його виконання. Переконання пов’язане з впливом на суспільну, групову чи індивідуальну свідомість. Воно сприяє її формуванню у вигляді обґрунтування, пояснення, обговорення, демонстрації певного прикладу та ін. За допомогою засобів переконання перш за все стимулюється належна поведінка учасників публічно-владних відносин шляхом проведення виховних, роз’яснювальних, рекомендаційних, заохочувальних та інших заходів переважно морального впливу. Переконання спрямоване на те, щоб підвладні самі виконували відображену в правових актах волю суб’єкта влади. Завдяки переконанню досягається єдність волі органів публічної влади і підвладних органів, установ, організацій та фізичних осіб. Громадяни добровільно підкоряються юридичним нормам, якщо розуміють цілі й завдання держави, схвалюють їх, свідомо, активно беруть участь в їх здійсненні. Це означає, що за допомогою заходів переконання держава домоглося бажаного впливу на свідомість і волю людей і в них з'явилося необхідне розуміння, сформувалася внутрішня переконаність у доцільності юридичних приписів. У забезпеченні добровільного виконання велике значення має виховання правової дисципліни, звички дотримуватися закону.

      Першочергового значення для реалізації методу переконання за сучасних соціально-економічних і політичних умов життя українського суспільства набуває мотивація, тобто діяльність, що має на меті активізацію людей, на яких спрямована діяльність органу публічної влади, і спонукання їх до ефективного виконання рішень. Процес мотивації включає в себе наступні стадії: 1) встановлення чи оцінка незадоволених потреб; 2) формулювання цілей, спрямованих на задоволення потреб, визначення необхідних стимулів; 3) визначення дій, необхідних для задоволення потреб. Дії з мотивації включають в себе економічне і моральне стимулювання, збагачення самого змісту праці, створення умов для виявлення творчого потенціалу працівників і їх саморозвитку. Демократичний режим відкриває значні можливості для широкого залучення громадян для обговорення і прийняття правових актів, до участі у справах держави [10, с. 288]. Крім того, останнім часом в Україні все більшого поширення набувають правові форми переконання і пов’язані з ним заходи заохочення за зразкове виконання трудових, службових і громадських обов’язків.

      У Збройних Силах України переконання як засіб забезпечення законності і правопорядку відграє особливо важливу роль. Це пов’язане передусім з тим, що переконання виступає своєрідним механізмом профілактичного впливу на свідомість військовослужбовця як потенційного суб’єкта скоєння правопорушення чи дисциплінарного проступку. Змістовне наповнення виховної і патріотичної роботи у Збройних Силах України передбачає застосування стосовно військовослужбовців переконання, що вказується у законі (п. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України [88, Ст. 197]). Проте, конкретні заходи переконання у системі національного законодавства України систематизовано не перелічені. Виходячи з аналізу багатьох актів, які регулюють різноманітні аспекти забезпечення законності і правопорядку в Збройних Силах України, правовими формами реалізації переконання ми пропонуємо вважати наступні:

      — зауваження на адресу військовослужбовця за незначне відхилення від бажаної поведінки; — бесіда командира з підлеглими військовослужбовцями;

      — проведення зборів і нарад військовослужбовців;

      — проведення навчальних занять з вивчення національного законодавства України, військових статутів, наказів і актів військового командування;

      — проведення інструктажів різноманітної тематично-цільової спрямованості;

      — доведення до відома особового складу військової частини або підрозділу інформації щодо шкідливих наслідків фактів порушення дисципліни військовослужбовцями;

      — організація і налагодження діяльності військових колективів;

      — організація і проведення заходів з питань культури і дозвілля;

      — застосування встановлених законодавством заохочень до військовослужбовців.

      Остання правова форма переконання потребує на наш погляд особливої уваги. У вітчизняній юриспруденції серед вчених-адміністративістів немає одностайного погляду стосовно змісту категорії «заохочення». Так, С.Г. Стеценко визначає заохочення як метод державного управління, що полягає у застосуванні способів впливу на свідомість та інтерес людей та проявляється у використанні моральних і матеріальних заходів із метою адекватного оцінювання правомірної поведінки [293, с. 214]. Треба зазначити, що подібна точка зору передбачає належність заохочення до методів непрямого впливу на об’єкт управління, тобто через створення механізмів стимулювання та зацікавленості. В зазначеному контексті вчений поділяє заохочення на економічні (премії, пільги, квоти), організаційні (спрощена форма звітності), соціальні (подяка, грамота, нагорода, компенсація).

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16744.html " target="_blank">Ссылке