Поняття об’єкта і предмета кримінально-правового регулювання
Як і будь-яка інша галузь права, кримінальне право України має своїм призначенням регулювання певних соціальних явищ. І якщо раніше окремими криміналістами висловлювалися судження про те, що об’єктом кримінально-правового регулювання є злочин та покарання , то після завершення першої дискусії про систему права переважна більшість із них зійшлися на тому, що кримінальне право регулює певні суспільні відносини. Проте практично загальне порозуміння у цьому питанні не стало запорукою повної узгодженості в тому, які ж саме суспільні відносини регулюються кримінальним правом. Більше того, ціла група криміналістів вважала раніше (а дехто вважає і понині), що кримінальне право взагалі не регулює жодних суспільних відносин. У цілому ж висловлені у кримінально-правовій літературі погляди на суспільні відносини як об’єкт кримінально-правового регулювання зводяться до декількох концепцій.
Як уже відзначалося вище, одні криміналісти заперечують існування якихось особливих суспільних відносин, що регулюються кримінальним правом. Вони стверджують, що норми даної галузі права позбавлені регулятивних властивостей і лише охороняють ті суспільні відносини, які регулюються іншими галузями права. Такої позиції дотримувалися окремі радянські криміналісти ще до 60-х років ХХ століття , а в сучасній російській літературі думку про відсутність у кримінального права власного об’єкта регулювання висловлює лише Б. Т. Разгільдієв, який пише, що «до завдання кримінального права не входить регулювання суспільних відносин» і що воно взагалі «не може регулювати суспільні відносини» . З українських криміналістів в існуванні окремих кримінально-правових відносин, тобто суспільних відносин, що регулюються кримінальним правом, наразі не сумнівається ніхто. Проте цивіліст А. І. Загорулько, очевидно, вважаючи за тотожні поняття «суспільні відносини» та «правовідносини», пише: «У самому поєднанні слів “кримінальні” та “правовідносини” закладено суперечність. Якщо це правовідносини, — пише він, — то вони повинні захищатися і охоронятися. Якщо ж це кримінальне відношення, то воно злочинне, підлягає припиненню». Завершуючи цю думку, автор робить висновок, що «застосування до злочинця кримінально-правових покарань здійснюється в рамках кримінально-процесуальних правовідносин, а не якихось особливих матеріальних кримінальних правовідносин» .
Переважна більшість інших криміналістів визнає за кримінальним правом регулятивні властивості і виокремлює певні види суспільних відносин, які ним регулюються. При цьому ними по-різному розуміється, по-перше, сама сутність тих відносин, які регулюються кримінальним правом, а по-друге, взаємозв’язок цих відносин з іншими суспільними відносинами, що, як стверджується, охороняються кримінальним правом.
Так, наприклад, Б. В. Здравомислов , Г. О. Петрова , Ю. Є. Пудовочкін та С. С. Пірвагідов , Г. П. Новосьолов та деякі інші криміналісти, маючи розбіжності у поглядах щодо визначення кола суб’єктів кримінально-правових суспільних відносин, тим не менше доходять спільного висновку про те, що кримінальне право регулює виключно ті суспільні відносини, які складаються у зв’язку із вчиненням особою злочину та покладенням на неї кримінальної відповідальності.
Значна група вчених розширює об’єкт кримінального права за рахунок віднесення до нього не лише суспільних відносин, які складаються у зв’язку із вчиненням злочину, а й суспільних відносин, які «охороняються кримінальним правом». Так, наприклад, І. Е. Звечаровський пише, що його «складають дві відносно самостійні частини: 1) найбільш важливі й цінні для особи і держави сторони суспільних відносин, перерахованих у частині 1 статті 2 КК РФ (аналогічна частині 1 статті 1 КК України. — О. Н.), у рамках яких здійснюється поведінка особи, регламентована кримінальним законом; 2) суспільні відносини, що виникають унаслідок вчинення злочину» . Таким чином, за кримінальним правом визнається здатність регулювати не лише суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину, а й суспільні відносини, що складаються у зв’язку з утриманням особи від вчинення злочину під загрозою покарання (кримінальної відповідальності) . З огляду на це Н. Ф. Кузнєцова розглядала кримінально-правові суспільні відносини у вузькому і широкому значеннях. «Перші — це кримінально-правові відносини, які виникають з набуттям чинності кримінальним законом. Тоді починають діяти превентивні функції закону про кримінальну відповідальність, що чинять вплив на нестійких осіб, утримуючи їх від вчинення злочину під загрозою покарання. Для злочинців вони закінчуються погашенням судимості або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання (для законослухняних осіб вони, очевидно, закінчуються з їх смертю або із втратою чинності кримінальним законом. — О. Н.). Кримінально-правові відносини у вузькому розумінні — це відносини між державою і злочинцем, що виникають із моменту вчинення злочину і закінчуються погашенням (зняттям) судимості або звільненням винного від кримінальної відповідальності і покарання» . М. М. Кропачев, який теж дотримується такої позиції, уточнює розмежування цих відносин, указуючи, що «сучасне російське кримінальне право має своїм предметом (об’єктом. — О. Н.) дві групи відносин, суб’єктами яких є, з одного боку, в першому випадку — законослухняний громадянин, у другому — злочинець, з другого — держава» . Тобто в його розумінні перший вид кримінально-правових суспільних відносин припиняється не в момент, визначений Н. Ф. Кузнєцовою, а з появою другого.
Ще більше розширює об’єкт кримінального права А. В. Наумов, який відносить до нього не лише суспільні відносини, що пов’язані із вчиненням злочину, а також з утриманням від його вчинення, а й суспільні відносини, що регулюються «кримінально-правовими нормами, які наділяють громадян правами на заподіяння шкоди при захисті від небезпечних посягань при необхідній обороні, а також при крайній необхідності та інших обставинах, що виключають злочинність діяння» . Подібну позицію займає і В. Д. Філімонов .
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16746.html " target="_blank">Ссылке
