Види норм кримінального права
Норми кримінального права (кримінально-правові норми) посідають центральне місце в механізмі правового регулювання кримінально-правових суспільних відносин, чим і пояснюється особлива увага до них з боку вчених-криміналістів. Досліджуючи ж окремі ознаки і властивості норм кримінального права, правознавці щоразу стикаються з необхідністю на їх підставі відмежовувати одні кримінально-правові норми від інших. Інакше кажучи, кожного разу, коли певна ознака (властивість, характеристика) у різних кримінально-правових норм проявляється по-різному, постає необхідність їх класифікації, тобто виділення окремих видів норм кримінального права та описання їх властивостей у порівнянні між собою.
Проблема класифікації (поділу на види) норм кримінального права в літературі піднімається, як правило, не самостійно, а у зв’язку з дослідженням деяких інших питань, пов’язаних з поняттям, змістом і системою кримінального права, механізмом кримінально-правового регулювання, часто — поняттям і системою кримінального законодавства тощо. Окремі автори для цілей свого дослідження виділяють певну групу норм кримінального права, називаючи їх окремим видом кримінально-правових норм і полишаючи за межами свого дослідження інші групи норм, що з’являються в результаті застосування обраного ними критерію. Так, наприклад, Х. Д. Алікперов виділяє і досліджує групу норм кримінального права, «які припускають компроміс у боротьбі зі злочинністю» , Д. О. Алексєєва-Процюк — спеціальні норми кримінального права , П. В. Хряпінський — заохочувальні норми кримінального права тощо. Не заперечуючи наукової цінності наявних на сьогодні досліджень, разом з тим вважаємо за можливе зазначити, що подальший напрям наукових пошуків щодо класифікації норм кримінального права має здійснюватися як у бік критики вже запропонованих класифікаційних поділів, аналізу наукових та практичних перспектив таких плодів, так і в бік винайдення нових класифікаційних критеріїв та проведення за ними поділу норм кримінального права на види. У зв’язку з викладеним ми вважаємо за необхідне піддати конструктивній критиці традиційні уявлення про класифікацію норм кримінального права і на базі цього виділити та застосувати критерії, за якими норми кримінального права можуть бути поділені на види для системного дослідження окремих їх ознак.
Традиційно норми кримінального права прийнято перш за все ділити на норми Загальної частини та норми Особливої частини кримінального права. «Усі норми кримінального права, — писав, наприклад, М. І. Бажанов, — діляться на дві частини — Загальну і Особливу» . При цьому під «нормами Загальної частини кримінального права» традиційно розуміють «норми, в яких передбачаються загальні принципи, інститути і поняття кримінального права, закріплюються основні положення, що визначають підстави і межі кримінальної відповідальності і застосування покарання, порядок і умови звільнення від відповідальності і покарання тощо», а під «нормами Особливої частини кримінального права» — «норми, якими передбачаються конкретні злочини та покарання, встановлені за їх вчинення». Подібні судження висловлювали, зокрема, В. О. Навроцький , А. В. Наумов , В. Д. Філімонов та багато інших українських і російських криміналістів. Не буде перебільшенням твердження про те, що до останнього часу поділ норм кримінального права на норми Загальної частини та норми Особливої частини був у науці кримінального права загальноприйнятим, беззаперечним і став хрестоматійним, увійшовши практично до всіх підручників і навчальних посібників.
Разом з тим останнім часом окремі криміналісти почали піддавати його критиці з різних підстав. Так, наприклад, Г. П. Новосьолов, проводячи відмежування норм кримінального права від статей кримінального законодавства, звернув увагу на те, що кримінально-правова наука далеко не завжди рахується з відмінностями між ними, результатом чого стало виділення в кримінальному праві Загальної і Особливої частин «у вигляді певної сукупності норм, а не статей Кримінального кодексу» . Піддавши такі судження критиці, він звернув увагу на неприпустимість підміни поняття закону поняттям права і дійшов висновку, що «Загальна і Особлива частини Кримінального кодексу становлять різні сукупності статей, а не різні комплекси кримінально-правових норм» . В. П. Коняхін хоч і оперує термінами «Загальна частина кримінального права» та «Особлива частина кримінального права», проте послідовно уникає поділу норм кримінального права на норми Загальної і Особливої частини, вживаючи замість них поняття «нормативні приписи» Загальної і Особливої частини. Що ж до самих норм кримінального права, він стверджує, що «в результаті взаємодії нормативних приписів Загальної і Особливої частин кримінального права створюється як би “загальна” кримінально-правова норма (а не норма Особливої частини кримінального права, яка не є за визначенням самостійною галуззю права)» . Роль же приписів Загальної частини кримінального права, на його думку, полягає в тому, що вони становлять «структурний елемент (субелемент) кримінально-правової норми чи пов’язаний з ним структурний елемент (субелемент) норми іншої галузі права, який містить описання найбільш загальних ознак злочинності й караності суспільно небезпечних діянь або способу застосування (ідентифікації) даних ознак уповноваженими державними органами та їх посадовими особами» .
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16746.html " target="_blank">Ссылке
