Юридичні факти в індивідуальному кримінально-правовому регулюванні
Визначення як предмет кримінально-правового регулювання на індивідуальному рівні кримінальних правовідносин зумовлює перш за все постановку питання про часові межі їх існування та динаміку розвитку. У зв’язку з цим спеціальному дослідженню підлягає питання юридичних фактів у кримінальному праві України, оскільки саме вони, за загальним визнанням правознавців, є тими обставинами, з якими пов’язуються виникнення, зміна та припинення правовідносин, що й піддаються врегулюванню на цьому рівні.
Прийнято вважати, що вперше поняття «юридичний факт» було використано німецьким юристом Ф. К. Савіньї у його роботі «Система сучасного римського права» (1840–1849 роки), де під юридичними фактами він розумів події, що ними обумовлюється початок чи кінець правовідносин . Подальшого розвитку в європейському правознавстві XIX — початку XX століть теорія юридичного факту набула стосовно цивільних та підприємницьких правовідносин (Ф. Бернгефт, Г. Дернбург, Л. Еннекцерус, І. Колер, А. Тон). При цьому було сформовано загальні поняття юридичних фактів та складів, зроблено перші спроби систематизації фактів, створено основні класифікаційні системи, проведено розмежування юридичних фактів та інших фактичних обставин, пов’язаних із ними . Відповідні дослідження мали попередній, підготовчий характер. Їх автори, наслідуючи традиції догматичної юриспруденції, ставили за мету створення стрункої та всеосяжної класифікаційної системи юридичних фактів, яка, залучивши факти у різні групи, відображала б їх зовнішні правові властивості. Однак така система не розкривала сутності фактів, на що звертав увагу М. М. Агарков, відмічаючи, що побудова формально-логічної схеми не дає відповіді на питання про зв’язок між підставою виникнення зобов’язання та тими цілями, заради яких виникають зобов’язальні відносини . Такої ж думки дотримується і В. Б. Ісаков, коли говорить, що «…юриста-догматика цікавить лише юридичне значення факту, а не причина його появи і соціальний зміст» .
На початку XX століття вченням про юридичні факти зацікавились і російські правознавці, які, відмічаючи односторонність підходу західних теоретиків, намагались вийти за його межі та надати юридичним фактам своє тлумачення (Є. В. Васьковський, В. І. Синайський, Г. Ф. Шершеневич). Одним із яскравих прикладів таких прагнень стали праці Л. І. Петражицького . Викладена в них психологічна теорія юридичних фактів не знайшла широкої підтримки, оскільки була наскрізь ідеалістичною та не відповідала потребам буденної реальності.
У радянській юридичній науці найбільш помітні, фундаментальні дослідження проблем теорії юридичних фактів припадають на 50–60-ті роки XX століття. У цей час і пізніше юридичним фактам був присвячений ряд самостійних праць та окремі розділи у роботах із загальної теорії права й у межах деяких галузей права (цивільного, сімейного, житлового). Серед таких робіт перш за все слід відзначити роботи М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, Н. В. Вороніної, З. Д. Іванової, О. С. Іоффе, В. Б. Ісакова, С. Ф. Кечек’яна, О. А. Красавчикова, А. В. Міцкевича, С. І. Реутова, К. А. Стальгевича, Ю. К. Толстого, Р. О. Халфіної, Л. С. Явича та ін. Коло питань, що були ними розглянуті, надзвичайно широке. Особлива увага приділялась розробці поняття юридичного факту, виявленню його природи та змісту, характеру зв’язку юридичного факту та правового наслідку, розгляду передумов динаміки правовідносин, фактичних складів, фактичних комплексів, класифікаційним дослідженням, функціям юридичних фактів, розкриттю значення фактів, принципів їх відбору та механізму дії, способів закріплення та ін.
Разом із тим у науці кримінального права вчення про юридичні факти не набуло завершеного вигляду. Досліджуючи питання кримінальних правовідносин, криміналісти часто дискутують навколо питання про момент його виникнення, тим самим визначаючи юридичний факт, який його породжує. Набагато рідше підіймається питання про момент припинення кримінального правовідношення, інакше кажучи — про правоприпиняючий юридичний факт у кримінальному праві. І, нарешті, лише останніми роками у дослідженнях окремих вчених почали вивчатися деякі аспекти правозмінюючих юридичних фактів. При цьому дослідження юридичних фактів у кримінальному праві здійснюється в рамках інших проблем, часто попутно з ними, а тому — фрагментарно, без належної системності й послідовності. У зв’язку з цим досі залишається невизначеним загальне поняття юридичного факту в кримінальному праві та не проведено їх класифікації.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16746.html " target="_blank">Ссылке
