Характеристики розвитку банків з позиції системного підходу
Сучасні умови розвитку банків сформувались під впливом історичних обставин, які виникли як з об’єктивих, так і суб’єктивних причин. Найбільш характерними рисами цих умов є, з одного боку, високий рівень формалізації процесів створення і розвитку банків, а, з іншого боку, значна роль креативних пошуків та нетрадиційних рішень у розв’язанні економіко-соціальних і технологічних проблем, а також використанні нових можливостей банків щодо задоволення інтересів клієнтів, власників і управлінських працівників банків. На сьогодні висока формалізація процесів створення і розвитку банків репрезентована участю банків у глобальних і регіональних трансакційних системах (SWIFT; WESTERN UNION; MONEYGRAM; АНЕЛІК; SWIFT-TO-CHECK; RIA ENVIA; MONEY EXPRESS, Cyber Plat, Cyber Chek, Cyber POS, Cyber Cash, Chec Free, Digi Cash, Transact, Mondex тощо), вимогами центральних банків країн і міжнародних структур щодо дотримання правил безпеки реалізації банками операцій, а саме на міжнародних ринках, зокрема йдеться про дотримання умов Базельського конкордату, а також місцем банків в акумулюванні, використанні і трансфері власних і залучених фінансових ресурсів.
За останні півтора століття світовий розвиток міжбанківських відносин, валютно-фінансових систем і національних економік був забезпечений саме завдяки застосуванню креативного підходу до розв’язання таких проблем, як нестача золота на світових ринках для обслуговування торгівельного обороту, міжнародна не ліквідність учасників МВФ, нестабільність і ненадійність проведення міжнародних розрахунків тощо. У додатку Б наведено приклади інноваційних рішень за етапами розвитку світової валютної системи. Постійний креативний поступ у зовнішньому середовищі функціонування банків, поява транснаціональних банків, які мають операційні і не операційні представництва у країнах всіх часових поясів, активізування процесів злиття і поглинання одних банків іншими, утворення фінансово-промислових об’єднань тощо привело до посилення конкуренції і ускладнення прийняття власниками і керівниками банків управлінських рішень з оптимізування показників їхньої діяльності. На сьогодні очевидно, що забезпечення конкурентоспроможності банків на міжнародних і національних ринках вимагає цілеспрямованого розвитку рішень щодо набуття конкурентних переваг. Це вимагає створення в системах управління банками підсистем розвитку. В Україні, в так званих, системних банках такі системи вже функціонують. Називаються вони по різному, але призначення у них практично завжди однакове – моніторинг внутрішнього і зовнішнього середовища банку, його аналіз і генерування різних варіантів рішень щодо покращення реалізації обраної стратегії розвитку. Для дослідження сутності цих систем, їх станів, параметрів, функцій тощо перш за все необхідно ідентифікувати економічну сутність таких категорій, як: «інновація», «розвиток», «система».
Огляд та аналізування наукової літератури, зокрема праць [1; 7; 17; 22; 24; 53; 67;77; 85;90; 99; 105; 114; 132; 142; 167; 182; 188; 204; 210; 243] дозволяє стверджувати, що сутнісними ознаками категорії «інновація» є: рішення як завершальний етап креативних пошуків щодо вироблення способів отримання конкретних ефектів; певна новизна у виробленні способу отримання очікуваних ефектів; ризиковість реалізації вироблених рішень; відсутність досвіду у реалізації вироблених рішень.
На підставі синтезування цих ознак є підстави стверджувати, що «банківська інновація» – це рішення піонерського або раціоналізаторського характеру, яке націлене на отримання банком конкретних економічних, соціально-психологічних, технологічних та інших ефектів, досягнення яких неминуче пов’язане із низкою банківських ризиків через відсутність досвіду у реалізації таких рішень.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16902.html " target="_blank">Ссылке
