Визначення громадського порядку та моральності у науці кримінального права

     

      Аналізуючи родовий об’єкт злочинів у сфері громадського порядку та моральності, слід зазначити, що на момент прийняття КК України 2001 р. система злочинів у цій сфері була досить еклектичною [823, c. 154–162]. У цьому контексті виникає логічне запитання: нормами цього розділу охороняється єдиний родовий об’єкт чи два родові об’єкти?

      В.А. Ломако, визначаючи у цій групі родовий об’єкт, поділив умовно ці злочини на злочини проти громадського порядку та злочини проти суспільної моральності. До першої групи було віднесено: ст. 293, 294, 295, 296 КК України, до другої – склади злочинів, передбачені ст. 297, 298, 298-1, 299, 300, 301, 302, 303, 304 [307, c. 359–360]. Таку ж думку поділяють В.О. Навроцький [303, c. 376], В.М. Стратонов [301, c. 324] та ін. Отже, науковці схиляються до того, що законодавець, створюючи даний розділ Особливої частини КК України, об’єднав у ньому злочини, що мають два родові об’єкти: громадський порядок і моральність.

      Тепер з’ясуємо поняття “громадський порядок” як категорію права та правову категорію. Уперше в сучасному вітчизняному законодавстві поняття “громадський порядок” як категорія права з’явилося у ст. 1 Закону України “Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів” від 8 липня 2011 р. (набрав чинності 1 січня 2012 р.), як “сукупності суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій під час підготовки та проведення футбольних матчів шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм” [622]. Однак ця законодавча дефініція має певні межі, оскільки вказане поняття стосується певних часових характеристик (під час підготовки та проведення футбольних матчів). Можливий опонент заперечить, що це поняття слід розглядати в контексті закону, який чітко вказує на такий часовий період. Однак на це можна навести такий аргумент: указаний нормативний акт визначає поняття саме ““громадський порядок”, а не “громадський порядок під час підготовки та проведення футбольних матчів”. Тому виникають два варіанти розв’язання цієї термінологічної проблеми. Перший варіант полягає в уточненні назви самого терміна як “громадський порядок під час підготовки та проведення футбольних матчів”; другий – потребує уточнення поняття “громадський порядок”. На нашу думку, поняття “громадський порядок” не повинно мати різних варіантів залежно від часових або просторових характеристик. Пригадаймо, що на футбольному стадіоні може бути проведений, наприклад, музичний концерт і, крім того, забезпечення громадського порядку також має відбуватися. Тобто обмеження сфери дії такого закону футбольними подіями є не зовсім виправданим. До того ж указівка в понятті на забезпечення, зокрема нормальних умов життєдіяльності людини, не зовсім повністю визначає статус людини в суспільстві. Оскільки життєдіяльність людини – це спосіб її існування та нормальна буденна діяльність і відпочинок [191]. Тобто життєдіяльність людини, насамперед, пов’язана з її сутністю як біологічної істоти. Однак визначені у ст. 3 Конституції України суспільні та природні права людини (права та свободи, честь та гідність, недоторканість, безпека), які є найвищою соціальною цінністю, безумовно, також потребують відповідної правової охорони. Тому виникає об’єктивний висновок про доповнення вказаного поняття положенням про забезпечення прав та свобод, честі та гідності, недоторканності та безпеки людини.

      Таким чином у перспективі предмет такого нормативного акту повинен бути змінений. Далі розгляньмо поняття “громадський порядок” як правова категорія.

      Отже, по-перше, слід визначити термін “громадський порядок”, по-друге, встановити зміст громадського порядку, по-третє, з’ясувати складові елементи громадського порядку, по-четверте, визначитися, в якому співвідношенні перебувають категорії “громадський порядок” і “громадська безпека” та категорії “громадський порядок” і “моральність”.

      Спробуємо з’ясувати, яке поняття “громадський порядок” запропоноване в довідковій літературі. Так громадський порядок розуміється як порядок, який виникає, відбувається в суспільстві або пов’язаний з ним (суспільний) [88, c. 886].

      Як відомо, термін “громадський порядок” запозичений з французького законодавства початку ХІХ ст., коли було проведено чітку межу між судовою (кримінальною) поліцією та поліцією адміністративною, на яку було покладено обов’язок “охороняти громадський порядок в кожній місцевості” [259, c. 26]. У російському нормативно-правовому словнику поняття “громадський порядок” уперше вживається за часів Миколи І у Статуті про попередження та припинення злочинів 1832 року. Згодом його вживають в актах, прийнятих за Олександра ІІІ: у Положенні про заходи з охорони державного порядку від 14 серпня 1881 року і в Урядовому наказі Сенату, підписаному царем 12 липня 1889 року [484, c. 26].

      Звертаючись до ретроспективного аналізу цієї категорії, слід зазначити, що вже в радянський період поняття громадського порядку у вітчизняній юридичній літературі розглядалося у двох значеннях, що мають широке та вузьке тлумачення [542, c. 24].

      Насамперед розгляньмо поняття “громадський порядок” в широкому розумiннi .

      Громадський порядок у широкому змісті містить всю систему суспільних відносин, які виникають унаслідок дотримання та реалізації соціальних норм, принципів, ідей, які діють у суспільстві в усіх сферах життя та є суспільно необхідними та найбільш важливими для даного економічного і політичного устрою, поведінки громадян, державних організацій та громадських об’єднань [55, c. 65]. У такому значенні громадський порядок є об’єктом охоронного впливу всіх соціальних інститутів держави.

      Визначення громадського порядку в широкому значенні набуває поширення й у сучасній кримінально-правовій науці [483, c. 61–62].

      Так, В.Т. Дзюба зазначає, що “громадський порядок – це досить широка соціальна категорія, оскільки громадський порядок складають: правопорядок, державний порядок, порядок управління з одного боку; звичаї, етичні й моральні правила поведінки – з іншого” [161, c. 15–18]. Аналогічну позицію поділяє й С.Д. Шапченко, який вважає, що “громадський порядок – це стан суспільних відносин, пов’язаний з додержанням кожним громадянином умов, визначених правовими нормами, традиційними моральними та звичаєвими вимогами щодо поваги до влади, правослухняність, додержання правил загальної поведінки у суспільстві, за якою кожен зі свого боку поводиться так, як, фактично, поводяться інші. Громадський порядок знаходиться у єдності і взаємозумовленості з правопорядком” [492, c. 8].

      Досить розгорнуте визначення громадського порядку запропонував й М.Й. Коржанський: “Громадський порядок... не може бути об’єктом одного злочину. Громадський порядок – це порядок, що існує у даному суспільстві, тобто вся система його визначальних суспільних відносин. Громадський порядок включає правопорядок у цілому, охоплюючи і громадську безпеку, і громадський спокій, і здоров’я населення, й інтереси особи та інші суспільні блага, що охороняються кримінальним законом” [268, c. 50–54].

      І.М. Копотун вважає, що громадський порядок у широкому розумінні – це специфічний, охоронюваний державою феномен, який охоплює всю сукупність відносин, що складаються у суспільстві [259, c. 22].

      Є цілком справедливою позиція В.О. Навроцького, що для точного встановлення змісту поняття “громадський порядок” слід з’ясувати значення термінів “громадський” (стосується невизначеної кількості осіб) і “порядок” (1) стан урегульованості суспільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій; 2) результат дотримання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки), які його утворюють [305, c. 445].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16749.html " target="_blank">Ссылке