Регіон як економіко-правова, суспільно-політична і географічна категорія та регіональний підхід до розв’язання проблем екологічної безпеки

     

      Становлення державності України припало на складний історичний період, коли у світовому співтоваристві одночасно інтенсивно відбувають-ся два взаємопротилежних процеси – глобалізація й регіоналізація. Особливістю цих процесів є те, що найважливішою їх складовою є природоохоронна.

      Як уперше показав у своєму дослідженні Ю. С. Шемшученко, «про-блеми охорони навколишнього середовища – це проблеми насамперед регіональні (виділено мною. – Н. Б.)» [453, c. 216]. Підкреслюючи існую-чий у ті часи у СРСР диктат адміністративно-командних, бюрократичних методів управління, він зробив висновок про необхідність максимальної концентрації управління екологічною діяльністю в республіканських орга-нах і місцевих радах народних депутатів. Для цього, на його думку, «у законодавчому порядку слід установити пріоритет територіального управління в питаннях охорони навколишнього середовища та приро-докористування». Про революційний характер даного висновку, його значення для науки екологічного права свідчить факт, що в той час в управлінні природоохоронною діяльністю практично всіх держав світового співтовариства домінував принцип централізму.

      До найбільш істотних причин неефективної екологічної політики в Україні належить недооцінка територіального (регіонального) фактора. Уперше на державному рівні питання стану і перспектив законодавчого розв’язання невідкладних проблем місцевого й регіонального розвитку в контексті державної регіональної політики, проведення адміністративної, адміністративно-територіальної, бюджетної, податкової й муніципальної реформ були обговорені на парламентських слуханнях 16 квітня 2003 року. Учасники слухань констатували, що «…практика свідчить про те, що реформування механізму управління розвитком регіонів, установлення належного балансу загальнодержавних інтересів з регіональними й місцевими інтересами, підвищення ролі місцевого самоврядування як головного елементу й суб’єкта процесу децентралізації, забезпечення надійного матеріального, фінансового, кадрового, інформаційного та іншого ресурсного забезпечення завдань і функцій публічної влади на регіональному й місцевому рівнях не стало керівною силою в політико-економічних перетвореннях держави» [351].

      Як першочергові заходи було запропоновано, зокрема, прискорити розгляд законопроектів, що стосуються регіонального і місцевого розвитку, здійснити заходи щодо трансформації системи територіальної організації влади згідно з Конституцією України та принципами Європейської хартії місцевого самоврядування.

      У наш час поняття «регіон» широко використовується в різних сфе-рах суспільно-політичного й економічного життя, як у нашій країні, так і в рамках світового співтовариства. Існує чимало визначень регіону в різних сферах людського знання, що мають справу із соціально-територіальною диференціацією суспільства, кожне з яких характеризує який-небудь аспект цього поняття.

      В Енциклопедичному словнику державного управління [148] надано таке визначення регіону: «Регіон (від лат. region – область, район) – у найзагальнішому розумінні – 1) цілісне природно-територіальне або природно-соціальне об’єктивне утворення, у межах якого відбувається взаємодія і взаєморозвиток усіх природних та соціально-економічних об’єктів і процесів, ареал якого визначається відповідно до певних цілей – економічних, природних, демографічних тощо; 2) політико-адміністративне суб’єктивне утворення, у межах якого всі процеси не можуть відбуватися без чиєїсь координації та управління – одиниця адміністративно-територіального поділу країни. Регіон, як об’єкт державного управління – це основна складова частина державного територіального устрою країни, що визначена єдиною державною по-літикою регіоналізму, має певну організаційно-функціональну відокремле-ність, цілісність, соціально-економічну самодостатність, своє ядро – регіональний центр, систему органів публічної влади, власний бюджет і обов’язково характеризується наявністю специфічної свідомості регіональної спільноти».

      Згідно з Юридичною енциклопедією регіон, це «частина території країни (район, область та ін.), що вирізняється сукупністю природних або історично усталених економіко-географічних умов і національним складом населення… На відміну від «природно» утворених адміністративно-територіальних одиниць, належить до категорії «штучних» (утворених державою). Залежно від внутрішньої доктрини місцевого самоврядування тієї чи іншої держави населення регіону може або визнаватися територіальною спільнотою (департаменти у Франції), або ні (області, райони в Україні)» [464].

      «Великий тлумачний словник сучасної української мови» визначає регіон як «певну територіальну одиницю (район, область, зона), яка вирізняється серед інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними й т. п.)» [78]. У наведеному далеко не повному переліку словників і енциклопедій спостерігаються істотні відмінності у тлумаченні сутності регіону (за винятком того, що регіон – це територіальна одиниця). Серед найбільш істотних заперечень відзначимо, що не можна погодитися з ознакою регіону як штучної територіальної одиниці (Юридична енциклопедія), невизначеністю регіону в ієрархії системи державного управління (Енциклопедичний словник державного управління) та ін.

      У цілому ряді робіт, присвячених дослідженню правових аспектів функціонування регіонів, авторами наводяться юридичні тлумачення поняття «регіон».

      Так, В. Керецман при визначенні поняття «регіон» пропонує виходи-ти з того, що «він є сукупністю частин соціального, природно-ресурсного та інших потенціалів держави, які збігаються просторово, і стосовно цієї сукупності можуть і повинні здійснюватися певні регулятивні дії з боку держави, місцевих органів влади та самоврядування, інших суб’єктів. Регіонами в державному управлінні потрібно вважати субнаціональні адміністративно-територіальні одиниці, тобто області й Автономну Республіку Крим, щодо яких держава зобов’язана здійснювати тотальний регіональний моніторинг, постійні регулятивні дії й прогнозувати виникнення регіональних проблем для того, щоб дотримуватися конституційної норми про необхідність збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів та забезпечення рівних соціальних стандартів для всіх громадян, незалежно від місця їх проживання» [185, c. 10].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16750.html " target="_blank">Ссылке