Стан дослідженості наукового доробку С.М. Булгакова у сучасній науковій літературі

     

      Слід зауважити, що за останні два десятиліття інтерес до творчості С.М. Булгакова невпинно зростає, про що свідчить ріст кількості публікацій не тільки у філософських та соціологічних, а й економічних та деяких літературно-публіцистичних виданнях. Останнім часом спеціалісти з економічної історії та історії економічної думки все частіше звертаються до філософсько-методологічних проблем господарської тематики.

      Для розуміння обширної творчої спадщини вченого, а це понад 400 робіт з економіки, філософії й теології, необхідно дослідити обставини з життя С. Булгакова, що обумовили особливості зміни його світогляду та фактори впливу на його світоглядні позиції. Науковий доробок С.М. Булгакова неможливо повністю оцінити не прослідкувавши основні етапи еволюції його наукового світогляду, а саме:

      — період «легального марксизму» (1896-1900);

      — перехідний період від марксизму до філософського ідеалізму (1901-1903);

      — релігійно-філософський (1904 – початок 20-х років ХХ ст.);

      — теологічний (кінець 20-х років ХХ ст. – 1944).

      Найбільш ґрунтовно економічний спадок С.М.Булгакова представлений у таких його працях як «Філософія господарства», «Історія економічних вчень», «Два града: дослідження про природу суспільних ідеалів», «Задачі політичної економії» та «Про економічний ідеал». Не слід забувати, що наукова кар’єра С. Булгакова починалася із захоплення політичною економією, ґрунтовного вивчення її методології, критичного переосмислення останньої. Про що свідчить ряд його праць таких як «Короткий нарис політичної економії», «Капіталізм та землеробство» тощо.

      Історико-економічні та соціально-філософські дослідження наукової спадщини С.М. Булгакова, умовно можна поділити на дві групи:

      1) дослідження концепції С.М. Булгакова сучасниками вченого;

      2) наукові дослідження другої половини ХХ – поч. ХХІ ст.. Це дисертації, монографії, наукові статті, матеріали конференцій тощо.

      Серед представників першої групи дослідників необхідно виокремити – М.М. Алєксєєва [5], М.Р. Антонова [8], М.А. Бердяєва [13; 14;15; 16; 17; 18], А.Ф. Лосєва [155], В.С. Сперанського [224], Г. Флоровського [249], В.І. Ільїна [120; 121]. Основна увага яких була прикута до філософського аспекту творчості С.М. Булгакова, що пов’язаний з роботами «Світло невечірнє» та «Філософія господарства». Вони оцінюють, С.Булгакова як православного філософа, який у своїх дослідженнях, в тому числі й економічних, спирається на позиції східно-християнського богослів’я. Проте ці дослідження творчості С.Булгакова майже не враховуються представниками сучасного булгакознавства.

      Друга група досліджень творчої спадщини С. Булгакова представлена сучасними вітчизняними та зарубіжними істориками, філософами, соціологами та економістами. Серед зарубіжних, представників російської та західної науки найяскравішими є В.М. Акулінін [4], І.Ю. Алексєєва [6], Е.В. Афанасьєв [9; 10], С.С. Аверінцев, Ю.М. Бородай [22; 23], Ф.І. Гірьонок [86], В.В. Гаврилова [75], Г. Гачев [83; 84], Ю.М. Давидов [91; 92; 93; 94; 95; 96;97 98], М.Р. Елоян [266], В.Ф. Ерн [267], Л.О. Зандер [103; 104; 105], М. Зернов [108], І.В. Зіновьєв [109,110], Ф.В. Іванов [115; 116], H.А. Макашева [160; 161; 162], Ю.М. Осіпов [179; 180; 181; 182; 183; 184; 185; 187], А.К. Попов [192], І.Б. Роднянська [197; 198], М.В. Сомін [221; 22], В.В. Сапов [206; 207; 208], Л.А. Тутов [241; 242; 243; 244], С.С. Хоружий [253; 254; 255; 256; 257] та ін.

      Вітчизняні дослідники: В.Д. Базилевич [204], В.Г. Бодров, В.М. Фещенко [246], П.М. Леоненко [151; 152; 153], І.В. Назаров [170; 171], К.С. Базилевич, І.К. Бистряков, В.В. Ільїн, А.С. Філіпенко, Ю.В. Павленко, А.О. Маслов, З.Е. Скринник, О.В. Богуславський, П.В. Кухта, М.І. Гражевська та ін. У цьому аспекті слід також відмітити статті Т.В. Гайдай [76; 77; 78], Л.П. Горкіної, О.В. Костюшко, монографії і навчальні посібники І.С. Коропецького, Е.Л. Лортикяна, Р.М. Матейка та ін. У цих роботах питання господарської системи, ринкових відносин розглядаються в контексті ідей вітчизняних класиків економічної історії та теорії економічної думки, в тому числі й аспектів концепції господарства С.М. Булгакова. Потрібно зазначити, що потужним центром дослідження наукового доробку С. Булгакова в Україні є економічний факультет КНУ імені Тараса Шевченка, де було проведено дві міжнародні конференції у 2004 і 2011 рр. і видано фундаментальну монографію «С.М. Булгаков. Розмисли» (2006), присвячені дослідженню творчої спадщини С.М. Булгакова в контексті сучасних проблем.

      У вітчизняній науковій літературі філософія господарства С. Булгакова стала предметом дослідження відразу ж після виходу в світ книги «Філософія господарства» (1912 р.). Безпосередньому аналізу православно-метафізичних засад філософії господарства С.М. Булгакова присвячені роботи М.М. Алексєєва, М.А. Бердяєва, М.Р. Антонова, В.М. Сперанського. М.М. Алексєєв, перш за все, звертає увагу на духовну атмосферу 1910-1912 рр.. (часів столипінських реформ), що передує появі «Філософії господарства» С. Булгакова, яку він характеризує, як часи гострих суперечок щодо розвитку російської соціальної науки. Причому він наголошує, що сучасна йому західна соціально-економічна думка перебуває в кризі,

     заплутавшись в методологічних суперечках. Булгаковська ж «Філософія господарства» беручи предмет одразу в троякій постановці - науково-емпіричній, трансцендентально-критичній та метафізичній сферах, відразу ж виходить на шлях зародження нового знання.

      Так В.А. Сперанський відзначає, що «в цьому сенсі проф. Булгакову належить, без сумнівів, єдине місце серед російських економістів. Більшість сучасних представників економічної науки принципово уникають релігійно-філософських основ господарства й замикаються у тісних рамках суто економічних пошуків. С.М. Булгаков прагне до створення цілісного релігійно-філософського світогляду. Він – пише Сперанський, - розпочав філософське перетворення краєугольних підвалин науки про державне господарство не в розрізнених публіцистичних етюдах, а в стрункому академічному дослідженні – «Філософії господарства»[224, с. 3,8].

      Сперанський також відзначає православну специфіку філософії господарства С. Булгакова. Про це красномовно свідчить його зауваження щодо передмови до російського видання книги католицького вченого І. Зейпеля «Етико-господарські вчення отців церкви» Булгаков дорікає Зейпелю в тому, що той далеко не об’єктивно поставився до свого історико-філософського завдання, висунувши на перший план богословських письменників неправославної спрямованості, і залишивши в стороні тих, хто виступав за православне рішення господарського питання.

      Вже В.А. Сперанський побачив двозначність цієї ситуації в тому, що саме на сторінках «Філософії господарства» Ф. Шеллінг для Булгакова виступає авторитетом у основних питаннях економічного світорозуміння. Однак, незважаючи на філософські симпатії, які плекав С. Булгаков до Ф.Шеллінга на початку своїх досліджень господарської проблематики, більш важливим для вченого виявилися церковна традиція про спадковий гріх, яка й розвела С. Булгакова і Ф. Шеллінга за конфесійною приналежністю - як православного та протестантського теологів. У підсумку він ставить на чолі кута своєї філософії господарства, що стала методологічним фундаментом його теорії господарства, саме церковну концепцію гріха й есхатологію, а не передустановлену гармонію Шеллінга, з її вірою в безтурботне земне благополуччя й «механічну теорію прогресу».

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/18153.html " target="_blank">Ссылке