Філософія господарства С.М. Булгакова, як спроба побудови теорії на засадах некласичної методології

     

      Теорія господарства С.М. Булгакова була сформована ним під час, спроби наділити політичну економію філософськими основами за допомогою відходу від класичної методології.

     Поставлений вченим ряд оригінальних економіко-філософських питань, дав поштовх створенню особливого напрямку суспільствознавчої думки, в основі якого лежать некласичні підходи до аналізу суспільних процесів - філософію господарства. Йому вдалося проаналізувати цілий ряд фундаментальних соціально-економічних та світоглядних аспектів й дати їм своєрідну інтерпретацію.

      На думку вченого, теорію господарства не можна зводити до її політекономічного розуміння, яке визначається засадами класичної методології, оскільки вона не дозволяє охопити багатьох позаекономічних аспектів господарської діяльності – антропологічних, морально-етичних, релігійних тощо. Звідси виникає необхідність узагальненої, філософської інтерпретації господарства як суспільного феномену. Філософсько-господарський аналіз дозволяє побачити смислову та історичну обмеженість економіки, але, в той же час і її силу та ідею. Він дає змогу розкрити не тільки можливості економіки, а й її недоліки; показати її протиріччя, побачити пастки, у які вона неминуче може втрапити. Відокремлюючись від філософії, економічна наука прирікає себе на поверхневий економізм, на вивчення і розробку одних лише економічних технологій, на відсутність цілісного сприйняття господарства.

      Філософія господарства С. Булгакова, за його словами, є дослідженням загальних передумов економічної діяльності та економічного мислення взагалі, що, власне, і становить пряму задачу його філософії господарства, яка таким чином, досліджує, філософські а рrіоrі як політичної економії, так і загального економічного світогляду [29, с.8].

      С.М. Булгаков так пояснює необхідність звернення до філософського осмислення господарського життя, економіки: «Я не намагаюсь виправдовувати тему цього дослідження, бо вважаю, що вона сама достатньо говорить про себе і окремих виправдань не потребує… В одному лише я не сумніваюся - у величезному значенні самої проблеми, якій, я переконаний, повинен належати якщо не сьогоднішній, то завтрашній день у філософії. Зрозуміти світ як об’єкт трудового, господарського впливу є черговим її завданням...» [29, с.4].

      Продовжуючи думку С.М. Булгакова, Ю.М. Осіпов доводить необхідність філософського осмислення господарства та економіки у якісно-еволюційному аспекті. Безліч якісних змін в господарському житті, перехідні процеси, якісні переломи й стрибки, супутні їм деградації, кризи та катастрофи вимагають аж ніяк не технологічних міркувань. Господарське життя людини, її історію та історичний поступ не можна відірвати від есхатологічної ідеї, від злетів і криз способів господарства, від торжества економіки та її можливого краху, від загальної можливості чекати, хай поки гіпотетичного, кінця людського господарства на Землі [184, с. 171].

      Таким чином, філософія господарства визнає все різноманіття, складність і суперечливість нашого світу, прагнучи до цілісного його сприйняття, до всеохопленості в процесі його вивчення і пізнання. З цієї позиції, господарство людини має свою історію й відбувається в часі, так чи інакше людина обирає спосіб господарювання, встановлюючи його цілі, і тим самим задає загальний напрямок свого існування, визначає перспективу.

      Ю.М. Осіпов визначає філософію господарства як феномен буття і як науку: «Філософія господарства - це не тільки філософія людського господарства, а тим більше, не філософія господарства як сфери і способу діяльності людини. Філософія господарства ширша та змістовніша. ...Філософія господарства - це частина загальної філософії, або філософії взагалі, одна з її галузей, така ж, наприклад, як філософія природи (натурфілософія), філософія людини (антропофілософія), філософія суспільства (соціальна філософія), філософія історії (історіософія) або філософія релігії (близька до богослов’я)» [184, с. 29, 30].

      Класична політична економія наголошує на «неетичному», «ціннісно-нейтральному» характері економічного знання, проте її історичні трансформації доводять, що вона ніколи не втрачала своєї морально-філософської основи, незалежно від того, чи визнавали це самі економісти. Хоча оформлення пошуків економічної теорії має математичну строгість, економічна наука залишається нормативно навантаженою настановами та судженнями про «найкращій стан світу», «правильні» цілі, мотиви, інтереси, способи дії, людську природу та інше. Головним завданням економічних наук є дослідження умов, які сприяли б зростанню ефективності задоволення потреб людини шляхом виробництва, накопичення, розподілу, збереження та використання різних благ.

      За визначенням С.М. Булгакова: «наш час розуміє, відчуває, переживає світ як господарство, а міць людства - як багатство переважно в економічному сенсі цього слова. Ця ідея, незважаючи на деяке перебільшення нашими сучасниками, має значно вищий зміст, істину ... І в цьому секрет своєрідної чарівності економічного матеріалізму, завдяки якому він так гіпнотизує сучасну думку» [29, с.7]. Таким чином, філософія господарства утворилася під впливом західноєвропейського індустріалізму і властивої йому ідеології промислової епохи. Пережитий С. Булгаковим період захоплення марксизмом став безумовною складовою його подальшої наукової думки.

      Економізм, на думку С.М. Булгакова, не повинен бути відкинутим, а внутрішньо перевершеним, роз’ясненим у своїй обмеженості, як філософське абстрактне начало. Обмеженість економізму полягає в його наївному догматизмі. «Справа виглядає так, ніби догмати економізму є єдино можлива і сама собою зрозуміла філософія господарства взагалі. Тому завдання філософської критики, перш за все і полягає в тому, щоб розбити цей наївний догматизм і, поставивши його під питання, зробити предметом особливого дослідження» [29, с.6]. Іншими словами, він пропонує вчинити з догматизмом у вигляді економізму так, як Кант вчинив з догматизмом у формі математичного та механічного природознавства. Критицизм Канта стає для С. Булгакова загальним планом для його філософії господарства.

      Для сучасного економіста особливий інтерес представляють такі взаємопов’язані аспекти філософії господарства С.М. Булгакова як трансцендентальність світу і господарського буття, уявлення про багатство як про творчий потенціал суспільства; ідея про те, що праця є, одночасно, і актом необхідності, і актом творчості.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/18153.html " target="_blank">Ссылке