Ідеї С. Булгакова в сучасних філософсько-господарських концепціях

     

      У пошуку нових концептуальних рішень економічна теорія намагається залучити те смислове поле господарської реальності, яке покищо знаходиться за межами дослідницьких інтересів економічної науки, а саме питання щодо місця людини в господарстві та господарства в суспільній системі, спрямованості людської діяльності, її мети та позаекономічних чинників мотивації особистості. Вирішення цих питань є характерною рисою філософії господарства, що відійшовши від засад класичної науки - надає цілісності уявленню про господарство, шляхом залучення загальнокультурного і загальноприродного знання, міждисциплінарного дискурсу та морально-етичних основ аналізу соціально-економічної дійсності.

      Характерною рисою філософсько-господарського підходу є те, що він утворює економічний світогляд, тим самим формуючи особистість, яка господарює. Спираючись на точні й перевірені знання, здобуті наукою, за допомогою нього, формується і направляється процес розуміння світу, результатом якого стає цілісне бачення світу. Отже, філософсько-господарське знання є світоглядним, узагальнюючим, трансцендентальним (а не функціональним, технологічним), й перебуває в діалозі з економічною та іншими науками. Філософія господарства - це сукупність узагальнених знань як суто універсальних (про божественний, природний і соціальний універсум, про саму світобудову), так і специфічних, звернених до тих або інших аспектів буття. Трактуючи буття як господарство, а господарство як буття, відповідно життя як господарство, а господарство як життя, нарешті, господарство як продуктивну (творчу) організацію, а останню - як господарство, філософія господарства здатна ставити і по-своєму вирішувати такі глобальні питання, як, наприклад, від чого, навіщо, з якою метою, яким чином і з яким результатом реалізується господарство, насамперед господарство людини? Як виконує людина роль господарюючого суб’єкта, творця, деміурга, що випала на неї? Яка генетика і природа людського господарства, звідки воно, яке його співвідношення з божественним і природним господарством, у чому його якісна специфіка? Якими є телеологія та есхатологія людського господарства? Усіх цих питань уникає ортодоксальна політична економія, оскільки не може в силу своєї предметної і аксіоматичної обмеженості ні поставити їх, ні спробувати вирішити. Філософія господарства не може відмежовуватись ні від чого, вона зобов’язана приділяти увагу всьому: духовно-культурному, ідейному; природному, матеріальному, технічному; соціальному, політичному, економічному; психологічному, екологічному, етнічному; комунікаційному; історичному тощо [25, с. 584].

      Уявлення про філософію господарства було змінено С.М. Булгаковим, який надав їй статусу філософсько-методологічного знання і довів правомірність дослідження світу як господарства. Його розробки мали глибокий методологічний сенс, оскільки в них було проаналізовано основні точки перетину філософських й економічних інтересів в області теорії господарства, в якій філософія господарства претендує на роль методології. Важливим здобутком С. Булгакова була теза про неможливість змішування загальнофілософських та спеціально-економічних понять, що може призвести до спотвореного розуміння господарських процесів, «затьмарення» об’єктивного суб’єктивним. Філософію господарства не можна зводити до простого філософського трактування економічної теорії. Господарство ширше за обсягом і багатше за змістом, ніж економіка. І хоча економіка теж є специфічним господарством, багато з того, що притаманне господарству взагалі, не відкривається під час розгляду економіки лише як економіки. На відміну від економічної теорії, філософія господарства, не обмежуючись суто науковим підходом, спрямовується в такі сфери буття, які не можуть бути освоєними наукою, не входять у наукове коло проблем.

      У філософії господарства С.М Булгаковим було сформулювано певні ключові принципи методології досліджень, які в наш час є особливо актуальними. І хоча у вітчизняній науці вони довгий час не розроблялись й набули поширення лише в останнє десятиліття, західні науковці вже тривалий час широко застосовують у своїх дослідженнях філософсько-господарські підходи до аналізу соціально-економічної дійсності, які хоча й відрізняються від запропонованого С.М. Булгаковим, проте мають спільні характеристики. Інтерес до філософії господарства обумовлений в тому числі й необхідністю створення цілісного, синтетичного знання, здатного об’єднати вузькоспеціалізовані дослідження з метою усвідомлення того як співвідноситься зміст господарської діяльності з суспільним життям в цілому, а також у політичному, соціальному та духовно-культурному вимірах, розуміння того, як пов’язані суб’єкт і об’єкт господарського життя. С.М. Булгаков, зокрема, зробив наголос на необхідності аналізу таких інституційних чинників економічного розвитку, як свобода та творчість, місце особистості в господарстві та його етика. Як основний принцип філософсько-господарського аналізу, вчений визначив проблему особистісного ставлення до оточуючої дійсності. Таким чином, суб’єкт господарської діяльності виступає як основа, й необхідна умова будь-якого творчого акту.

      Як у філософії господарства С.М. Булгакова, так і в сучасних філософсько-господарських теоріях, концепціях господарства, побудованих на засадах цивілізаційного аналізу, особливо підкреслюється різниця понять господарства та економіки. З точки зору філософії господарства - господарство - не економіка, точніше, не лише економіка. Економіка - окремий елемент господарства, особливе за якістю, системою організації й реалізації господарство, специфічний спосіб господарювання. Філософія господарства звернена до господарства взагалі, а не до однієї лише економіки, хоча за традицією розглядається як галузь економічної науки. Більш того, господарство є саме буття - божественне, природне й людське, розглянуте, однак, по-особливому - з боку його продуктивної (творчої) організації, але неодмінно в єдності її суб’єктивного та об’єктивного аспектів. Основна відмінність полягає в тому, що господарство у деяких аспектах є самостійним від господарюючого суб’єкта процесом.

      С. Булгакову був характерний методологічний максималізм, що полягає в прагненні виявити глибинні підстави предметів, розкрити їхню справжню сутність. Окрім того, підхід С. Булгакова передбачав розгляд філософією господарства моральних, релігійних та культурних мотивів, що впливають на поведінку людей у сфері господарства, даючи й іншим наукам про господарство можливість подолати статичний характер їх моделей. Природа теоретичних досліджень має справу з абстракціями, й уникати їх значить усувати можливість встановлення закономірностей та взаємозв’язків, а разом з тим і можливість пізнання сутності світу [162, с. 63-64].

      У вітчизняній науці, крім С. Булгакова, проблеми які розглядаються в рамках філософії господарства, досліджували також відомі економісти, філософи та теологи, наукові діячі тощо. Сучасник С. Булгакова О. Хомяков, що трактував господарство на основі принципу «органічності»; релігійний філософ П.А.Флоренський, що обґрунтував концепцію всеєдності як основи космічного господарства і теорію реалістичного (трудового) ставлення до світу; князь С. Трубецький, що запропонував вчення про універсальний суб’єкт; П. Струве, який висунув ідею метафізичності буття; М. Кондратьєв, який вивчав проблеми статики та динаміки господарства; вітчизняний економіст М. Туган-Барановський, який досліджував різні рівні та форми організації господарства, й займався проблемою особистого й безособового в господарстві та обґрунтував роль діяльнісного підходу; В. Вернадський, який зробив значний внесок у розробку вчення про ноосферу, і багато інших мислителів [128, с. 115].

      Глибина розробок та закладений потенціал цього напрямку в деяких аспектах перевершують сучасні концепції, побудовані в рамках класичної науки стосовно майбутнього розвитку суспільства, його динаміки та особливостей. Філософія господарства, зважаючи на перспективність у застосуванні при вивченні суспільного розвитку, отримала подальший розвиток і в сучасній науці.

      На пострадянському просторі тема філософії господарства розробляється, головним чином, групою російських дослідників під керівництвом академіка Ю.М. Осіпова, які схильні протиставляти філософію господарства категорії економікс, що на їх думку, не здатна донести етико-онтологічного та метафізичного сенсу господарства як підсистеми суспільства. Установки нового економічного мислення, що панують в сучасній економічній теорії, пронизані прагматизмом й уталітаризмом, виправдовуючи будь-яку економічну діяльність, що веде до максимізації прибутку, незважаючи на неминучі кризові явища, катастрофи та глобальні проблеми, які породжуються такою діяльністю. Філософія ж господарства, навпаки, сформована на принципах гуманізму, софійного визначення трудової діяльності, не може і не повинна, за висловом С. Булгакова, йти наперекір з людським бажанням перетворити природу і світ згідно вищому призначенню.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/18153.html " target="_blank">Ссылке