Методологія дослідження конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування

     

      Практика дослідження державно-правових явищ нараховує кілька століть. Першими питаннями, над якими почала замислюватись людина були роздуми про сутність держави, її форми і природу влади, в усьому її багатоманітні, про сутність місцевого самоврядування як права громади вирішувати питання місцевого значення, про взаємодію держави та місцевого самоврядування тощо. Динаміка розвитку державно-правової дійсності, безумовно тягне за собою зміну напрямків переосмислення цих явищ. При цьому трансформації і вдосконаленню підлягають концепції, засоби і методи, а також загальні закономірності і завдання дослідження.

      Кожен процес чи явище потребує окремого самостійного дослідження, оскільки має особливу природу, цінність і призначення, детерміновані конкретно-історичними умовами їх формування і розвитку. Подібні характеристики дозволяють говорити про особливість правової категорії «гарантій прав місцевого самоврядування», що, на наш погляд, є головним аргументом, що обумовлює необхідність їхнього дослідження. Вивчення теоретичного осмислення вказаної проблеми сприяє виробленню певних законів в процесі їх використання, а також механізмів управління ними. Саме тому дослідження гарантій прав місцевого самоврядування є важливим і необхідним в динаміці їх змін, що відбуваються на сьогоднішній день.

      Так, правова категорія «гарантії прав місцевого самоврядування», маючи певну історію свого формування і функціонування, в сучасній науці конституційного права до сих пір не отримала належного теоретичного осмислення.

      Перш ніж почати розглядати методологію дослідження конституційно-правових проблем гарантій прав місцевого самоврядування необхідно на загальнотеоретичному рівні визначити поняття «методологія» та визначити теоретико-методологічні тенденції досліджень в гуманітарній сфері взагалі.

      Зміст дефініції «методологія наукового дослідження» на сьогоднішній день не має чітких меж і загальновизнаного визначення. В довідковій літературі методологія визначається, по-перше, як вчення про методи наукового пізнання і як про сукупність методів, що застосовуються в будь-якій науці [245]; по-друге, як систему принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему [359]; по-третє, як алгоритм пошуку цілі, набір прийомів, методів, засобів, способів, принципів досягнення цілі: 1) теоретичної цілі – моделі ідеального знання; 2) практичної цілі – програма (алгоритм) прийомів і способів того, як досягти бажаної практичної мети і не схибити проти істини, чи того, що ми вважаємо істинним знанням [217].

      Тобто, з викладеного виходить, що у довідковій літературі поняття методології розглядається переважно з точки зору вчення про метод разом з методами, що використовують в тій чи іншій діяльності, і не відображає належним чином сутності даного явища. З одного боку така позиція «збіднює» методологію, з іншого – призводить на практиці до ототожнення методології з методами, що викликає певну наукову дискусію.

      Ряд авторів під даним терміном розуміють наукову дисципліну про засоби і методи пізнання [198, c.24-25; 388, c.4], інші розглядають методологію наукового дослідження як систему основоположних ідей, принципів, прийомів, якими керується дослідник в процесі пізнавальної діяльності [112, c.5].

      Тобто на сьогоднішній ми спостерігаємо тенденцію до розширення поняття «методологія». Зокрема, на думку Д. А. Керімова, «методологія – явище інтегральне, що поєднує в собі ряд компонентів: світогляд і фундаментальні загальнотеоретичні концепції, загально філософські закони і категорії, загально- і приватно наукові методи» [144, c.46].

      В правознавстві методологію, зазвичай, трактують як сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і спеціальних способів дослідження державно-правових явищ. Узагальнюючи критику вищевказаних підходів, Д. А. Керімов, поєднує систему методів дослідження правових явищ із вченням про ці методи і на підставі робить висновок, що «методологія права, так само як і інші галузеві методології, уявляє, певним чином, мета наукові знання» [144, c.96].

      Б. А. Кістяковський, розкриваючи власне розуміння методології дослідження правової науки, зазначає: «Для того, щоб наука про право була методологічно вірно побудована, вона повинна бути орієнтована не в тій чи іншій гуманітарно-науковій дисципліні і не в усій їх сукупності, а, насамперед, у філософії культури і тільки за допомогою її в усій сумі гуманітарних наук, об’єднаних з її допомогою у цілісну систему наукового знання» [146, c.344].

      Вважаємо, що слід погодитись з тим, що основу методології дослідження права повинна складати філософія, здатна синтезувати різні знання в систему, але при цьому не можна допускати «розчинення» права в філософії.

      Враховуючи викладене, методологію наукового дослідження гарантій прав місцевого самоврядування можна визначити як організацію наукового пізнання. Вказане визначення охоплює такі поняття, як основоположні ідеї а принципи, предмет і метод дослідження, наукова теорія і методологічні настанови, характеристики схем пояснення, умови і критерії. При цьому в методології наукового дослідження гарантій прав місцевого самоврядування, вважаємо необхідним виділяти формальний і змістовий аспекти.

      Так, змістова сторона методології дослідження гарантій прав місцевого самоврядування відображає вибіркову діяльність з усього масиву знань про гарантії взагалі і про місцеве самоврядування, зокрема, і визначає її ідеї і принципи, створюючи тим самим основу конкретної наукової теорії, її предмета і відповідних йому методів дослідження. Таким чином, методологія дослідження гарантій прав місцевого самоврядування вказує на результати вибору кожної з вказаних вище стадій дослідження.

      Формальний аспект методології наукового дослідження взагалі, і гарантій прав місцевого самоврядування, зокрема, знаходить свій прояв у, так званій, апологетичній (від грец. apologetes – захисник [237, c.72]) діяльності свідомості, тобто будь-яка нова наукова теорії після виникнення повинна «захищатись»,доводити свою істинність і переваги перед іншими теоріями. Зазвичай це відбувається шляхом пошуку доказів на користь зроблених висновків і створення на їх сонові нового наукового знання. Отже, теорія може розглядатись як система знань, і як відправна точка наукової діяльності.

      В процесі пошуку нових знань і збагачення вже існуючих, методологія допомагає вирішити найважливішу проблему зведення в одне ціле усіх знань про предмет дослідження. Стосовно дослідження гарантій прав місцевого самоврядування системний характер методології проявляється у її функціях, здійснення яких відбувається в процесі пізнання цього конституційно-правового інституту.

      Ще до недавнього часу в науці переважав аналітичний підхід, з огляду на що, слово «аналіз» стало практично синонімом дослідження взагалі. Проте, на сучасному етапі розвитку науки конституційного права, в умовах ускладнення завдань суспільної практики, зростанні кількості емпіричного та отриманого аналітичним шляхом матеріалу, при обмеженій можливості його засвоєння актуальність систематизації знань зростає.

      З відповідним розумінням правової категорії «гарантії прав місцевого самоврядування» тісно пов’язані усі сфери юридичної діяльності на муніципальному рівні. Зокрема, закони завжди повинні сприяти реалізації та гарантуванню певних прав місцевого самоврядування, проте правозастосування, тлумачення норм в цій сфері повинно відбуватись під впливом певної правової теорії. У цьому зв’язку дослідження гарантій прав місцевого самоврядування набуває важливого теоретичного та практичного значення.

      Разом з тим, визнаючи значущість методології, не можна переоцінювати роль методологічного потенціалу, що межує з відривом від повсякденної практики. Всебічне дослідження гарантій прав місцевого самоврядування на теоретичному рівні, розроблення певних концепцій може проводитись лише після первинного накопичення емпіричного матеріалу, його ґрунтовного аналізу і синтезу. Доцільним в цьому зв’язку буде навести вислів В. І. Леніна про те, що «практика вище (теоретичного) пізнання, адже вона має не тільки перевагу загальності, але й безпосередньої дійсності» [191, c.195].

      Отже, виходячи з наведених умовиводів на існуючих в науці точок зору, можна спираючись та приєднуючись до думки О. Д. Третьякової [346, c.144] сформулювати визначення методології дослідження гарантій прав місцевого самоврядування. Отже, методологія дослідження гарантій прав місцевого самоврядування – це система елементів, що складають теоретичну основу та інструментарій дослідження гарантій прав місцевого самоврядування, а також система способів практичного впливу на реально існуючу дійсність в сфері гарантування прав місцевого самоврядування. До елементів побудови методології входять наступні: принципи пізнання, поняття та категорії, методи дослідження, світогляд дослідника і власне вчення про методи, засоби їх реалізації.

      Насамперед, варто розглянути принципи пізнання, які можна визначити як: по-перше, основоположні ідеї, та по-друге, як керівні основи пізнавальної діяльності. У відповідності до етимології даного терміну, принцип – це основне вихідне положення будь-якої теорії, науки, світогляду тощо [237, c.658]. В нашому випадку – це основа існування власне методології, що передбачає, в свою чергу, наявність певних взаємопов’язаних компонентів: 1) найбільш істотні властивості і дефініція; 2) предмет дослідження (гарантії прав місцевого самоврядування); 3) наявність шляхів дослідження гарантій прав місцевого самоврядування; 4) можливість визначення результатів дослідження; 5) прогноз реалізації результатів дослідження у суспільній практиці та науці (вдосконалення чинного законодавства та впровадження результатів як окремої частини вивчення курсу «Муніципальне право»); 6) достатній рівень світогляду для осмислення та застосування основ методології.

      Як зазначає Н. Стефанов, наука уявляє власне складний пізнавальний процес, що протікає за певною логікою, закономірні принципи якої використовуються в практиці науково-дослідницької роботи. Своєрідність цих принципів, на думку вченого полягає у наступному: а) вони є засобом, за допомогою якого реалізуються вимоги наукового аналізу, спрямованого на вирішення завдання; б) теоретичне обґрунтування подібних принципів виходить за межі, завдання і можливості відповідної науки, в якій вони використовуються; в) кожен такий принцип уявляє те чи інше теоретичне знання, яке відіграє роль методу [333, c.129].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15273.html " target="_blank">Ссылке