Принципи конституційно-правового гарантування прав місцевого самоврядування

     

      Становлення та розвиток місцевого самоврядування є одним з пріоритетних напрямків реформування всієї системи публічної влади в Україні. Даний процес багато в чому є суперечливим, непослідовним, він пов’язаний із відсутністю чіткої концепції перетворень. Особливістю сучасного етапу розвитку місцевого самоврядування стає підвищена увага до цих проблем з боку органів державної влади, адже місцеве самоврядування як цілісна система уявляє власне соціальний інститут, передумовою виникнення якого є виникнення потреб, задоволення яких потребує спільних, організованих дій як з боку органів місцевого самоврядування, так і з боку органів державної влади, а також умов, способів і засобів які б забезпечували вирішення цього завдання. Реалізація сучасної конституційної моделі місцевого самоврядування і підтвердження його особливої ролі у встановленні та формуванні громадянського суспільства та демократизації держави неможливі без дотримання конституційних принципів його гарантування. В Україні, відповідно до ст.7 Конституції, визнається та гарантується місцеве самоврядування, але свобода розуміння суб’єктом цього твердження при цьому має певні обмеження, окреслені конкретними нормами та системою правових принципів.

      Основне призначення принципів полягає в тому, щоб слугувати базовими, опорними знаннями. З позицій цих знань осмислюється нове знання, його емпіричне чи теоретичне змістове навантаження. Формулювання принципів багато в чому залежить від структури теорії, категорій та законів діалектики.

      В правовій літературі питання про принципи гарантування прав місцевого самоврядування в якості самостійної проблеми практично не розглядалось. Це пояснюється ще й тим, що й досі не існує достатньої ясності в питанні про те, що взагалі слід розуміти під правовими принципами. Як вірно відмічає А. А. Корольков, уважний аналіз історії філософії та науки показує складність формулювання тих першооснов, які мають назву принципи [172, c.83-91] Отже, що ж необхідно розуміти під правовим принципом? Звісно, що без з’ясування семантичної природи цього питання взагалі унеможливлюється виокремлення та розгляд принципів гарантування прав місцевого самоврядування в Україні.

      Слово «принцип» походить від латинського слова principium, що в перекладі означає «початок» [245, c.543]. На думку мовознавців, слово «принцип» означає будь-яку підставу, вихідне положення, яким керуються в своїй поведінці, в побудові будь-якої наукової системи, теорії тощо. Саме в такому суто мовознавчому перекладі, слова «принцип» його сприйняли усі галузі права. Проте, говорити про те, що принцип – це першооснова, не достатньо. Тому більшість вчених, не обмежуючись цим твердженням намагаються з’ясувати правову природу правових принципів. Одні автори вважають, що принцип – це «керівна ідея», «керівне положення», «першооснова законодавства». Інші, дотримуючись майже тієї ж думки, вказують на додаток й на інші ознаки. Наприклад Н. А. Чечіна вважає, «що принципом може стати тільки та ідея, яка знайшла своє відображення в правовій нормі» [375, c.79].

      Таким чином, можна зробити висновок, що принципом може бути тільки загальне положення, яке логічно пов’язане з нормами права, необов’язково сформоване та закріплене в законодавстві у загальному вигляді, є ідеєю, положенням, яке об’єднує та конкретизує приватні норми, що регулюють конкретні правовідносини. На нашу думку, ідеал – це мета практичної діяльності людей, те чого необхідно прагнути, і саме в цьому сенсі, аксіологічної функції філософії права, уявляється доцільним говорити про принципи-ідеї лише при розробці проекту нового законодавства, з моменту, коли принципи знайдуть своє відображення у чинних нормах права. Принципами права в такому випадку будуть правові норми, в яких відображені ці ідеї.

      Якщо розглядати принцип з точки зору практичних дій, то під принципами гарантій прав місцевого самоврядування розуміються керівні засади, ідеї, які визначають найбільш загальні вимоги до суб’єктів в процесі здійснення прав місцевого самоврядування та виконання їх обов’язків. Реальність здійснення прав та виконання обов’язків залежить від рівня розвитку економічних, політичних, організаційних, соціальних, культурних гарантій прав місцевого самоврядування. Під вказаними гарантіями в першу чергу розуміється здатність економічної, політичної, соціальної, правової та інших систем суспільства забезпечити найбільш ефективно інтереси і потреби членів територіальної громади, створити передумови для вільної та ініціативної діяльності суб’єкта муніципально-правових відносин.

      Конституція України, визначаючи українську державу як демократичну, правову та соціальну, фіксує найважливіші системоутворюючі ознаки її демократизму, які знаходять свій прояв передусім у принципах суверенності суспільства і держави, народовладді, поділі державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, ідеологічному, економічному та політичному плюралізмі (багатоманітні), етнічній багатонаціональності і політичній єдності Українського народу, визнанні та гарантуванні місцевого самоврядування тощо та, одночасно, встановлює й систему гарантій реалізації цих фундаментальних принципів конституційного ладу. У свою чергу, виходячи з загальновизнаних принципів організації та діяльності локальної демократії, місцеве самоврядування як вияв влади Українського народу складає одну з фундаментальних основ конституційного ладу України та органічно вимагає створення та/або дотримання умов свого гарантування з боку усіх інших інститутів конституційного ладу. Так, Конституція України, закріплюючи місцеве самоврядування у якості одного з елементів конституційного ладу, гарантує організаційну, правову та фінансову незалежність місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування не може (не повинно) розглядатися як структурний та функціональний елемент системи державної влади. Це означає, що місцеве самоврядування як одна з основ конституційного ладу має джерелом свого існування не державну, а конституційну волю народу, виступає у якості фундаментального конституційного принципу, який встановлює, визнає та гарантує управлінську незалежність територіальних громад. Місцеве самоврядування як елемент конституційного ладу України утворює умови для правотворчої, правозастосувальної та правореалізаційної діяльності, спрямованої на здійснення даного принципу. Також місцеве самоврядування у цій якості виступає у якості політико-правового, соціально-економічного та культурного стану місцевого життя, яке склалося під впливом конституційного механізму та факторів, які викривлюють його.

      Для конституційних принципів гарантування прав місцевого самоврядування характерно й те, що вони визначають побудову і функціонування всієї системи місцевого самоврядування; допомагають усвідомити сутність і зміст місцевого самоврядування, його характерні риси й ознаки; виступають як критерій оцінки конституційної моделі місцевого самоврядування: наскільки вона відповідає концептуальним ідеям місцевої демократії; сприяють збереженню наступності в розвитку інститутів місцевого самоврядування тощо.

      Варто зазначити, що конституційні принципи організації, функціонування та гарантування будь-яких інститутів суспільного життя взагалі, і, місцевого самоврядування, зокрема, характеризуються певними особливостями, зокрема Е. Г Ліпатов вважає, що «принципи формування, розвитку, функціонування того чи іншого соціального явища відіграють важливу роль у пізнанні дійсності та визначенні місця людини у її перетворенні» [194, c.93].

      По-перше, вони визначають певну сферу розвитку муніципальних утворень, в межах, якої передбачається кілька можливих варіантів розвитку подій. Вони є не жорстко детермінованими факторами соціальних перетворень, а скоріше за все межами, в яких є можливими є кілька альтернативних шляхів. Система принципів завжди передбачає різноманіття засобів і форм для досягнення певної мети.

      По-друге, сукупність принципів організації окреслює галузь допустимих завдань і можливостей в організаційному опосередкуванні соціальної практики. Вони вказують на ступінь допустимості чи недопустимості того чи іншого варіанту упорядкування суспільних процесів, виходячи з контексту соціально-культурного розвитку суспільства на певному етапі. По-третє, принципи, як якісні основи, характеризують межі у використанні існуючих засобів організації. Не весь набір відомих історії засобів адміністрування відповідає цивілізаційним уявленням суспільства.

      По-четверте, принципи вирішують питання про співвідношення місцевого самоврядування з іншими інститутами публічної організації населення, виражають якісну специфіку даного утворення, його кардинальну відмінність від інших форм суспільного упорядкування. По-п’яте, принципи повинні характеризуватись такою якістю як здатність виражати ідентичність того чи іншого фрагменту національного етнічного, територіального, економічного життя.

      По-шосте, принципи несуть в собі яскраво виражений проблемний характер. Цілісна сукупність принципів уявляє собою способи вирішення соціальних проблем, що склалися і визнані суспільством.

      По-сьоме, найважливішим призначенням принципів організації місцевого самоврядування та їх конституційного гарантування полягає в тому, що вони надають якість легальності, визнання суспільством використовуваних форм і методів у здійсненні місцевого самоврядування [194, c.95].

      Отже, з викладеного виходить, що принцип конституційного гарантування прав місцевого самоврядування можна визначити як вимір легальності, допустимості, варіативності, організаційного оформлення, соціальної практики з метою вирішення проблем та вираження ідентичності сфери нормативного та адміністративного впливу.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15273.html " target="_blank">Ссылке