Критерії класифікації та види гарантій прав місцевого самоврядування та проблеми їх систематизації

     

      Питання класифікації гарантій прав місцевого самоврядування мають, безумовно, як теоретичне, так і практичне значення, адже в процесі становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні відбувається уособлення різноманітних, типів, видів і форм гарантування прав місцевого самоврядування, що, відповідно, потребує їх наукової класифікації.

      В теоретичному аспекті класифікація дозволяє забезпечити логічність та послідовність наукового дослідження. В практичній площині класифікація дозволяє забезпечити науковий підхід до вибору форм і методів правового регулювання та більш логічного вибудовування наукового матеріалу. Більше того, як зазначає М. В. Колосов [152], правильно складена класифікація, відображаючи закономірності розвитку об’єктів, що класифікуються, розкриває глибинні зв’язки між досліджуваними об’єктами та допомагає досліднику зорієнтуватись в найскладніших ситуаціях, слугує основою для узагальнених висновків та прогнозів. На думку Д. Горського «…завданням класифікації є чітка систематизація об’єктів та фіксування їх властивостей та відносин для полегшення орієнтування в ній». [90, c.84-85]

      Отже, класифікація є найважливішим засобом теоретичного пізнання об’єкта дослідження і полягає у розподілі за групами (видами) відповідно до певних ознак. Як зазначає О. Лейст «… класифікація – це спосіб виявлення суттєвих якостей підрозділів системи, від яких залежать інші похідні від них ознаки кожного з елементів підрозділів» [190, c.61]. Ось чому здійснюючи класифікацію гарантій прав місцевого самоврядування необхідно дотримуватись певних стандартів заснованих на загальних правилах елементного поділу змістової складової вказаної правової категорії.

      Вважаємо, що класифікація, багато в чому визначає вирішення завдань, аналізу механізму їх дії і взаємодії в процесі здійснення місцевого самоврядування, а це є досить важливим для успішного розгляду їх подальшого розвитку і ефективного вдосконалення.

      Завдання класифікації полягає у чіткій систематизації об’єктів і фіксуванні їхніх властивостей і відносин для полегшення орієнтування в ній. В теоретичному відношенні це, насамперед, питання вибору критеріїв класифікації та чіткого управління ними, а також раніш наведеним визначенням гарантій місцевого самоврядування, в практичному відношенні – це питання повноти охоплення гарантуючого впливу в процесі муніципальної діяльності суб’єктів відносин місцевого самоврядування. Як ми бачимо, з даного приводу в літературі є багато точок зору, які відрізняються одна від одної за критеріями класифікації, рівнем диференціації та інтеграції їх та за іншими ознаками. Успішне вирішення питання про класифікацію гарантій місцевого самоврядування можливе лише за умови, якщо ми виявимо будь-які об’єктивні критерії, що слугуватимуть відправним пунктом класифікації. Класифікація гарантій прав місцевого самоврядування пов’язана з предметною характеристикою його діяльності, тобто з тим на які групи суспільних відносин воно впливає, а також наявністю зовнішніх факторів та умов, які здатні впливати на процес становлення, розвитку, функціонування місцевого самоврядування. Передусім необхідно встановити, яким вимогам повинен відповідати критерій поділу на види (класи), оскільки в принципі такий поділ можливий за будь-якими різноманітними підставами. Якщо ми встановлюємо різновиди однієї і тієї ж групи явищ, то, природно, першою вимогою повинна бути вимога єдності критеріїв для кожного можливого поділу цієї групи на види, тобто у кожному окремому поділі як критерій може бути лише одна підстава.

      По-друге – об’єктивність критерію. Критерій не є чимось зовнішнім у відношенні до явищ, що розглядаються. Навпаки, він приховує в собі риси самих цих явищ.

      Третя обов’язкова вимога класифікації суспільних явищ в тому, щоб вона виражала відмінність явищ за змістом. Тому необхідно, щоб обраний критерій виражав істотні елементи змісту явищ.

      Четверта вимога полягає в тому, щоб застосування обраного критерію до різновидностей, що виокремлюються, повинне обов’язково виявляти відмінності між ними по суті, інакше стане неможливою диференціація їх на види.

      Вважаємо за доцільне серед основних критеріїв класифікації гарантій прав місцевого самоврядування визначати наступні: 1) за характером і видом суспільних відносин, на яку розповсюджується сила гарантуючого впливу; 2) за функціональною спрямованістю; 3) за сферою (територією) дії; 4) за характером нормативно-правового закріплення; 5) за суб’єктами місцевого самоврядування [3].

      В чинному українському законодавстві не існує чіткого вирішення питання про класифікацію гарантій прав місцевого самоврядування, оскільки вони різноманітні і їх не можна уявляти у вигляді «однорідної маси», адже будь-яка з них за своїм змістом і формою відповідає будь-якій іншій гарантії. Проте, аналізуючи систему гарантування прав місцевого самоврядування спостерігаємо, що гарантії у чистому вигляді існувати не можуть, адже вони є взаємообумовленими, взаємоповʼязаними та взаємопроникаючими одна в одну.

      Загальновизнаною, традиційною та найбільш поширеною в науці підставою (критерієм) для класифікації гарантій прав місцевого самоврядування є характер і вид суспільних відносин, за яким вони поділяються на:

      1) загальні (фактичні) та

      2) спеціальні (юридичні).

      Вважаємо, що така класифікація дозволяє виокремити з одного боку гарантії, прямо пов’язані зі здійсненням місцевого самоврядування, а з іншого даний критерій зводиться до розподілу гарантій місцевого самоврядування в залежності від форми і ступеня впливу на суспільні відносини, що виникають при здійсненні прав місцевого самоврядування.

      Так, до загальних традиційно відносять досягнутий рівень розвитку країни, тобто ті економічні, політичні, соціальні, духовні, культурні відносини, які склались в суспільстві. Відповідно, можна говорити про економічні, політичні, соціальні, духовні культурні гарантії. О. Е. Кутафін та В. І. Фадєєв, М. В. Колосов пропонують в якості загальних гарантій місцевого самоврядування розглядати ті економічні, політичні відносини, духовні настанови та цінності суспільства, які слугують передумовами стимулювання розвитку місцевого самоврядування; забезпечують певну усталеність та стабільність в діяльності органів місцевого самоврядування; створюють реальні можливості для найбільш повної реалізації норм, що встановлюють компетенцію місцевого самоврядування [185; 152]. Тобто вони пропонують поділяти загальні гарантії на економічні, політичні та духовні.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15273.html " target="_blank">Ссылке