Нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування та їх зміст

     

      В процесі дослідження ролі юридичних гарантій та їх впливу на усю систему економічних, політичних, інформаційних, соціальних та інших гарантій, а також їх місце в процесі реалізації прав місцевого самоврядування спостерігаємо, що аналіз вже існуючих точок зору з цього приводу, надає усі підстави вважати, що в науковій літературі не існує єдиної думки з багатьох сутнісних аспектів даного поняття. Зокрема, наукова дискусія триває з приводу зіставлення норм права і юридичної діяльності, причому іноді вони протиставляються, що на нашу думку не зовсім вірно, адже ми вже зазначали, що усі гарантії прав місцевого самоврядування є взаємообумовленими та взаємопов’язаними. В цьому зв’язку цікавою є точка зору С. М. Болдирєва, у відповідності до якої для реалізації в діях суб’єктів, власне норми права потребують засобів, які б забезпечили їх «життя», це досягається тим, що одні норми (правоохоронні) слугують гарантіями здійснення інших норм (регулятивних).

     Правоохоронні норми визначають можливість чи необхідність діяти певним чином при реалізації охоронюваних ними норм [58, c.19]. Таким чином, спеціально прийняті державою правові норми з цією метою складають юридичні підстави, нормативно-правову базу забезпечення прав місцевого самоврядування.

      Нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування включають сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони та захисту прав місцевого самоврядування, тобто це є об’єктивним правом територіальної громади вирішувати питання місцевого значення визначені Конституцією та законами України. Нормативно-правові гарантії охоплюють усі правові акти, що забезпечують здійснення та охорону прав місцевого самоврядування, а також сприяють реалізації і усуненню порушень специфічними правовими засобами.

      Першочергового значення вони набувають при практичній реалізації суб’єктивних прав громадян – членів територіальної громади, тобто нормативно-правові гарантії – це передбачені законом спеціальні засоби практичного забезпечення прав місцевого самоврядування. Саме вони найбільшою мірою складають механізм реалізації, захисту і охорони цих прав.

      Таким, чином, на нашу думку, нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування можна визначити як сукупність встановлених правовими нормами специфічних правових способів і засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація, охорона і захист прав місцевого самоврядування, а також встановлення чи поновлення порушених прав.

      Отже, розглянемо питання про класифікацію нормативно-правових гарантій. Тут варто зазначити, що економічні, політичні, духовно-культурні (ідеологічні) основи, закріплені на законодавчому рівні, набувають характеру правових умов і створюють фон, на якому діють спеціальні юридичні засоби, причому, в якості гарантуючих можна розглядати лише ті умови, які справляють позитивний вплив на реалізацію прав місцевого самоврядування. Отже, в цьому сенсі можна вважати нормативно-правовими гарантіями – умови, під якими слід розуміти, по-перше, правове оформлення та закріплення загальних соціально-економічних і політичних умов, по-друге, юридичні основи суспільного життя, визначені на конституційному та законодавчому рівнях – законність і правопорядок, правову культуру, правосвідомість і, в цілому стабільне та продуктивне функціонування правової системи.

      Вважаємо, що вироблення критеріїв класифікації нормативно-правових гарантій прав місцевого самоврядування надасть змогу скласти найбільш узагальнене уявлення про їх систему та ґрунтовно проаналізувати окремі види. Отже, узагальнюючи існуючі точки зору на означену проблеми пропонуємо класифікувати нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування за наступними критеріями.

      Так, перш за все нормативно-правові гарантії прав місцевого самоврядування полягають у нормотворчості органів державної влади та місцевого самоврядування, які за суб’єктами нормотворчості слід поділяти на:

      - нормотворчі гарантії органів державної влади.

      - нормотворчі гарантії органів місцевого самоврядування;

      Нормотворчі гарантії органів державної влади полягають у створенні органами законодавчої та виконавчої влади нормативно закріплених правил поведінки, які регулюють організацію і діяльність органів місцевого самоврядування. Під ними слід розуміти, насамперед усю нормативну базу створену на сьогоднішній день, яка регулює діяльність місцевого самоврядування в України, тобто Закони та Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України тощо. Так, важливим нормативним актом, першоосновою функціонування місцевого самоврядування в Україні слід вважати прийнятий у 1997 році Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [288], який надав усім суб’єктам місцевого самоврядування найширших повноважень, хоча багато положень цього закону є досить суперечливими і потребують певного доопрацювання та вдосконалення. У 1999 році було прийнято Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [289], який розмежував повноваження двох видів публічної влади на місцевому рівні державної виконавчої й місцевого самоврядування. У 2001 році Закони України «Про органи самоорганізації населення» [293] й «Про службу в органах місцевого самоврядування» [289]. У 2002 році прийнято Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» [299], у 2009 році Закон України, «Про асоціації органів місцевого самоврядування в Україні» [269], у 2010 році Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» [270] та інші нормативні акти. Отже, ми бачимо, що створення нашою державою потужної нормативно-правової бази, яка гарантує права місцевого самоврядування на законодавчому рівні, наділяє народ на місцях вагомими повноваженнями, свідчить про те, що вона покладає великі надії на розвиток місцевого самоврядування в Україні і надає можливість суб’єктам місцевого самоврядування (територіальним громадам, сільським, селищним, міським радам, її виконавчим комітетам, сільському, селищному, міському голові тощо) здійснювати активну локальну номотворчість, яка б сприяла врегулюванню діяльності та створенню належних умов здійснення функціонування місцевого самоврядування.

      Нормотворчі гарантії органів місцевого самоврядування полягають у процесі створення чи санкціонування загальнообов’язкових правил поведінки (норм), що регулюють поведінку учасників місцевого самоврядування. Нормотворчість в муніципальних утвореннях – це самостійний вид нормотворчої діяльності, гарантований державою та здійснюваний населенням міських, селищних, сільських та інших територій та їх органами місцевого самоврядування [12].

      У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплюється право органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймати правові акти у формі рішення (ст.59). Проте, вважаємо, некоректним використання законодавцем в якості ключового застосування слова «рішення», адже рішення – це тільки один з різновидів муніципального нормативного правового акту, поряд із рішеннями місцевих референдумів, статутами територіальних громад, регламентами, рішеннями рад, їх органами та посадовими особами, розпорядженнями тощо, тому вважаємо, що законодавцю слід застосовувати термін «офіційний письмовий акт».

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/15273.html " target="_blank">Ссылке