Онтологія та гносеологія безпеки. Місце адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в системі забезпечення безпеки особи

     

      Сучасний стан розвитку суспільства вимагає докорінно нових поглядів на поняття «безпека». Така необхідність диктується постійними змінами як в середині країни так і в усьому світі, адже навколишнє середовище завжди характеризувалося наявністю певних небезпечних, для життя пересічної людини, факторів. Саме людина є основною фігурою різних соціальних систем, що має принципову цінність і значущість. Вихідним ланцюгом змісту безпеки ми визначаємо сутність життєво важливих, законних приватних інтересів, потреб, цінностей, ідеалів, загроз, небезпек. Безпека людини по праву належить до вищих цінностей, визначених головним моральним та ідеалістичним Законом – Біблією.

      Наукові праці та дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених стали основою теоретичних положень щодо встановлення історичних чинників в процесі становлення та розвитку правоохоронної системи; вони дали змогу проаналізувати сучасний стан та перспективи реформування безпеки правоохоронних органів; створили передумови щодо визначення сучасних проблем забезпечення безпеки правоохоронців на теренах вітчизняної практики та міжнародній арені.

      Досліджуючи питання забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів України доцільно було б зазначити, що визначення поняття «безпека» має дуже давній історичний шлях до набуття ним на сьогодні існуючої інтерпретації в тому розумінні, як вона існує та закріплюється в нормативній базі країни.

      Проте, ще з давніх часів філософи-науковці досліджували питання цілеспрямованого, всебічного пізнання сутності особи, так званої гносеології особистості, як індивіда, а також роль дії основних факторів, чинників, які впливають на зміну, формування та створення фізичних, психологічних відмінностей одного індивіда від іншого. До числа таких факторів у XVIII столітті німецький філософ Рене Декарт, критикуючи існуюче пізнання про людину, відніс наступні: соціально-політичний; морально-емоційний; естетико-правовий; фізичний.

      Антологічна природа безпеки сьогодення на жаль, як зазначає В.А. Мендраль, визначається новими загрозами, небезпеками, ризиками й викликами безпеці людині, суспільству та державі. Внутрішня сутність цих понять обґрунтовується необхідністю напрацювання модерних концептуальних підходів у галузі безпеки та зміни існуючих парадигм [176].

      Наукові розробки сучасності вказують на те, що у вітчизняній науці та наукових розробках ближнього зарубіжжя щодо цілісності розуміння онтологічного змісту поняття сутності людини, а також механізму зовнішнього впливу на неї, майже не згадується забезпечення безпеки особистості [102].

      Насамперед, зазначимо, що гносеологія (грец. – знання, пізнання + логія) – теорія пізнання, розділ філософії, що вивчає джерела, форми і методи наукового пізнання, умови його істинності, здатності людини пізнавати дійсність [316, с. 136].

      В свою чергу, визначення поняття онтологія являє собою вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного,

     найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії [11, с. 441].

      Забезпечення безпеки (національної, громадської, інформаційної, правової, соціальної, фізичної, психологічної та її видів) представляє одну з найскладніших теоретико-прикладних проблем, яка за своєю суттю носить глобальний та всеохоплюючий характер і є в рівній мірі актуальною для окремої людини, держави і світового співтовариства в цілому. Складно збудований характер проблеми забезпечення безпеки проявляється в різних за змістом понятійних категоріях, розробка яких передбачає як диференційований, так і інтеграційний підходи на основі використання комплексних даних філософії, права, історії, соціології та інших галузей наукового знання як теоретико-методологічної основи пізнання [44].

      Саме тому у вивченні проблеми забезпечення безпеки досить важливий гносеологічний та онтологічний аспекти, в рамках яких можливо здійснити інтерпретацію поняття безпеки в якості загальнонаукової категорії на основі історіографічного підходу до аналізу основних етапів розвитку науки як такої, з одного боку, і гносеологічної та онтологічної інтерпретації даного поняття в системі наукового знання – з іншого.

      Найбільш повне уявлення щодо загальнонаукового змісту поняття «безпека» можна скласти не стільки в рамках емпіричного опису і систематизації складових його елементів, скільки шляхом історико-філософського осмислення місця, ролі і значення даного поняття в науковій картині світу [44].

      Гносеологічний метод вивчення наукової картини світу дозволяє розкрити не тільки специфічну природу тієї чи іншої понятійної категорії (зокрема, поняття «безпека»), але і ті методологічні принципи його пізнання як елемента наукової картини світу, формування якої почалося в Стародавній Греції, де в VI ст. до н.е. філософи Фалес, Демокріт, а потім Анаксимандр, Анаксимен та інші їхні послідовники прийшли до висновку: справжнє пізнання передбачає не міфологічне пояснення фактів, подій і явищ, а науковий їх аналіз і виведення відповідних теоретичних висновків [2, с. 74-87].

      На кожному історичному етапі формування наукового знання відбувалося як поглиблення власного наукового знання, так і його гносеологічна та онтологічна інтерпретація, яка в теоретико-методологічному відношенні склала загальнонауковий фон для вирішення глобальних проблем сучасності, до якої з повною підставою можна віднести і проблему забезпечення безпеки [150, с. 4].

      Трактування загальнонаукової категорії «безпека» як елемента наукової картини світу виконує евристичну функцію, що виражається в гносеологічній та онтологічній інтерпретації наукового апарату філософії та конкретних галузей наукового знання, а їх взаємозв'язок проявляється через співвідношення категорій загального і приватного [2, с. 74-87]. В свою чергу онтологічна інтерпретація загальнонаукового поняття «безпека» утворює теоретико-методологічну основу його пізнання і виділення ряду приватних, похідних від нього понять: національна; громадська; інформаційна; правова; фізична; соціальна та інші.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16751.html " target="_blank">Ссылке