Поняття та економіко-правові підстави державного регулювання інвестиційної діяльності. Державна інвестиційна політика та її моделі

     

      Одним з ключових понять, що характеризує економічну сферу життя суспільства, є поняття «організація». Організація господарської діяльності – це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі в просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону, організаційно оформленої групи суб’єктів господарювання і навіть господарської організації низової ланки економіки [26, с. 5-6]. Формою організації господарської діяльності є її регулювання органами господарського керівництва [87, с. 39-40].

      Регулювання господарської, у тому числі інвестиційної діяльності, аж ніяк не вичерпується державним регулюванням. Характерною рисою розвиненої ринкової економіки є активне творення правил господарювання самими суб’єктами останнього (саморегулювання господарської діяльності, яке виходить далеко за рамки традиційного договірного регулювання). При цьому відбувається інтенсивне взаємопроникнення державного регулювання і саморегулювання, проявами якого є: узаконене делегування функцій державного регулювання саморегулівним організаціям, затвердження уповноваженими державними органами примірних договорів, установчих документів і навіть кодексів корпоративної поведінки (як-от Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 11 грудня 2003 р. №571 [220]), поширення формулярного права тощо. Слід мати на увазі також те, що державне регулювання та саморегулювання в рамках економічної і політичної системи окремо узятої країни разом складають національно-правовий рівень регулювання, який тісно взаємодіє з міжнародно-правовим рівнем.

      Разом з тим, не можна не визнавати того, що держава в особі її органів є хоч і не єдиним в ринкових умовах господарювання, але найбільш впливовим суб’єктом регулюючого впливу в сфері господарської, у тому числі інвестиційної діяльності. Так, зокрема, О.М. Вінник вказує, що «соціальна орієнтація ринку – це комплексне завдання, провідна роль в реалізації якого належить державі: лише вона володіє необхідними для цього важелями і відповідно – методами публічно-правового регулювання, що забезпечують досить значний рівень збалансованого врахування приватних інтересів (як рушійної сфери підприємництва – основи ринкової економіки) і публічних інтересів, що забезпечують нейтралізацію негативних рис/проявів ринкових відносин, запобігання зловживанню підприємцями своїми можливостями, свободами, інтересами» [25, c. 39].

      Проблематиці державного регулювання господарської діяльності, його оптимального співвідношення з ринковою саморегуляцією присвячена значна кількість наукових публікацій і дисертацій [184, с. 61-102], висновки яких складають теоретичне підґрунтя для дослідження спеціальних питань державного регулювання інвестиційної діяльності. Поняття державного регулювання господарської діяльності не отримало однозначного визначення в господарсько-правовій літературі. На думку В.С. Щербини, державне регулювання господарської діяльності – це здійснення державою в особі її компетентних органів комплексу економіко-правових та організаційних (управлінських) заходів щодо упорядкування діяльності господарських організацій та фізичних осіб-підприємців з метою реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку шляхом застосування різноманітних засобів і механізмів регулювання [292, с. 6].

      Н.С. Саніахметова вказує, що регулювання економіки є інструментом, що використовується державою для впливу на діяльність в сфері економіки, але це не єдиний інструмент, що використовується з такою метою. Регулювання – це форма державного впливу на економіку, при порушенні встановлених законодавством вимог якої може бути застосована відповідальність. Воно в цілому спрямоване на певне звуження можливостей вибору того чи іншого варіанта поведінки. На думку авторки, важливою характеристикою регулювання економіки на відміну від інших елементів державного впливу на неї слід вважати те, що воно здійснюється шляхом застосування норм, які підтримуються реалізацією санкцій. Державне регулювання економіки не ґрунтується на економічних стимулах для досягнення його мети. Інші інструменти державного впливу на економіку (оподаткування, субсидіювання) спрямовані на зміни у діяльності суб’єктів шляхом застосування економічних стимулів або використання інших прийомів (наприклад, поширення державними органами інформації, що впливає на поведінку в сфері економіки) [285, с. 10-11].

      Погоджуємося з В.С. Щербиною, що подібне протиставлення державного впливу на економіку і державного регулювання економіки є некоректним, оскільки державне регулювання – це, по суті, механізм державного впливу на економіку, що здійснюється у різних формах (у тому числі планування і прогнозування, оподаткування тощо), різними методами, шляхом застосування різноманітних засобів (інструментів) [3, с. 48]. Ці засоби (інструменти) тісно взаємодіють: зокрема, надання економічних, у тому числі інвестиційних стимулів може бути поставлене у залежність від виконання суб’єктом господарювання певних умов, які являють собою обмеження господарської діяльності; надання пільг як виду стимулів може супроводжуватися санкціями за нецільове використання заощаджених коштів. Сама конструкція виразу «державне регулювання господарської діяльності» вказує на те, що об’єктом такого регулювання як цілеспрямованого владного впливу уповноважених державних органів є господарська діяльність. У свою чергу, об’єктом державного регулювання інвестиційної діяльності є інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності, як і саму цю діяльність, можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. Згідно з широким підходом державне регулювання інвестиційної діяльності включатиме встановлення уповноваженими державними органами умов і правил, які прямо або опосередковано стосуються усіх стадій та аспектів інвестиційної діяльності. З очевидністю, у такому разі дуже складно провести межу між державним регулюванням інвестиційної діяльності та державним регулюванням господарської/підприємницької діяльності загалом.

      Згідно з вузьким підходом державне регулювання інвестиційної діяльності включатиме лише ті засоби, які регулюють умови та процес руху капіталу від інвестора до реципієнта інвестицій та правовий режим цього капіталу як цінностей, що визнаються інвестиціями. Основними сегментами такого регулювання виступатимуть:

      • допуск капіталу, в тому числі іноземного, у певні галузі та сфери економіки;

      • процедури інвестування;

      • правовий режим інвестицій як майнових цінностей;

      • гарантії прав та законних інтересів суб’єктів інвестиційної діяльності.

      Виділення широкого і вузького значення поняття державного регулювання інвестиційної діяльності уявляється необхідним з наступних міркувань. Широке значення відображає реальну картину регуляторного впливу держави на інвестиційні відносини як об’єктивно існуючі економічні відносини. Вузьке значення слугує аналітичним цілям, дозволяючи сконцентрувати увагу дослідника інвестиційно-правової проблематики або розробника політики, у тому числі законодавця, на ключовому сегменті зазначеного регуляторного впливу. На нашу думку, необхідний фокус відсутній у переліку засобів регулювання умов інвестиційної діяльності, встановленому в ч. 3 ст. 12 Закону «Про інвестиційну діяльність», який мало чим відрізняється від переліку засобів державного регулювання господарської діяльності загалом, наведеного в ч. 2 ст. 12 ГК України.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16753.html " target="_blank">Ссылке