Інноваційні правовідносини як об’єкт господарсько-правового регулювання

          Однією з економіко-правових форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв’язку з орієнтацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху розвитку економіки країни.          Незважаючи на деякі розбіжності в законодавстві (про що зазначатиметься нижче) можна дати таке визначення цього поняття:           Інноваційна діяльність − це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т. ч. випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентоспроможних товарів, послуг та ін.           Під інноваційною діяльністю у сфері господарювання, згідно зі ст. 325 ГКУ, розуміють діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.           Слід зазначити, що, порівнюючи визначення інноваційної діяльності у Законі України “Про інноваційну діяльність” (“Інноваційна діяльність − це інтелектуальна, творча діяльність, яка спрямована на отримання і подальше використання нових знань у різних галузях науки і техніки, що відбивається в проведенні фундаментальних і/або інших, необхідних для отримання інноваційного продукту наукових досліджень, а також в подальшому впровадженні отриманих результатів у виробничу і/або іншу сферу, в результаті чого досягається економічний, екологічний і/або інший соціальний ефект”) з визначенням, яке дає Господарський кодекс (відповідно до ст. 325 ГКУ інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності затрат і впровадження нових науково-технічних досліджень у виробництво й інші сфери суспільного життя) можна виявити певні колізії між цими визначеннями. Зокрема, обидва закони дещо по-різному визначають суб’єктний склад інноваційної діяльності. Ст. 325 ГК відносить до нього лише учасників господарських відносин, що відповідає предмету правового регулювання зазначеного нормативного акта. Учасниками відносин у сфері господарювання (а також й інноваційної діяльності), відповідно до ст. 2 ГКУ, є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади і місцевого самоврядування, що наділені господарською компетенцією, а також громадяни, суспільні й інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання або здійснюють стосовно них організаційно-господарські повноваження на базі відносин власності [143; 145].           Нормативне визначення інноваційної діяльності, яке дає ст. 1 Закону України “Про інноваційну діяльність”, переліку її суб’єктів не містіть. Проте, він достатньо повно викладений у ст. 5, відповідно до якої суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і/або юридичні особи України, фізичні і/або юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, що здійснюють в Україні інноваційну діяльність і/або залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні або позичені кошти у реалізацію в Україні інноваційних проектів.           Суттєвою ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення [176].          Інновації − новостворені (застосовані) і/або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого,          адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і/або соціальної сфери. Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною.           Некомерційною слід визнати таку інноваційну діяльність, метою здійснення якої є виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (тобто отримання прибутку − як безпосередня мета здійснення такої діяльності − відсутнє, проте воно може бути досягнуте згодом як один з результатів діяльності). Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.          Види інноваційної діяльності, відповідно до ст. 327 ГК України, визначаються залежно від її напрямів:          – проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;          – розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; – розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального та екологічного становища;          – технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.          

Вся работа доступна по Ссылке