Генезис понятійного апарату високотехнологічної спеціалізації країн

          Масштаби експорту високотехнологічних товарів та послуг на міжнародних ринках постійно зростають і збільшується їх частка у структурі міжнародної торгівлі [46]. Спеціалізація країн у сфері високих технологій передбачає, перш за все, що суб’єкти національної економіки мають та ефективно розвивають інноваційний та виробничий потенціал, який забезпечує виробництво високотехнологічних товарів та послуг як для внутрішнього ринку, так і для експорту в інші країни.          З урахуванням предмету та об’єкту дослідження необхідно уточнити понятійний апарат дослідження, а саме: «високотехнологічна спеціалізація», «високі технології», «високотехнологічні товари» та «високотехнологічні послуги».          Аналітичний огляд праць науковців з даної проблематики показує, що значна низка досліджень були присвячені аналізу взаємозв’язку між технологією та торгівлею, а також між технологічною спеціалізацією та торгівельною спеціалізацією, зокрема, це роботи таких авторів, як Амабле Б. [114], Арчибугі Д. [115], Дозі Г. [129], Фагерберг Ж. [143, 144], Санял Р.[176], Зоте Л. [182], Фершпаген Б. [189], Вакелін К. [191, 192], але в роботах науковців немає визначення «високотехнологічної спеціалізації».          За оцінками науковців, більшість країн спеціалізуються на виготовленні не цілісних виробів, а їх компонентів. Міжнародну виробничу спеціалізацію визначають переважно транснаціональні корпорації. Вони враховують при виборі спеціалізації не лише географічні чинники, соціально-економічні, але й технологічні.          У вітчизняній літературі розрізняються два підходи до поняття «спеціалізації»: перший, – вузькоспеціалізований, другий – більш широкий підхід.          

Вся работа доступна по Ссылке