Європейська система розвитку високих технологій на світовому ринку інновацій

          Починаючи з 80-х років XX століття країни Європейського Союзу розпочали здійснювати перетворення, спрямовані на перебудову системи відносин між наукою і виробництвом, намагаючись створити науково-промислові комплекси, здатні конкурувати з американськими та японськими підприємствами, а також захистити перехоплення перспективних розробок вітчизняних науковців іноземними конкурентами.           На початку 90-х років в країнах Центрально-Східної Європи на фоні політичних змін спостерігається різке скорочення всіх параметрів науково-дослідної сфери: витрат на дослідження та розробки, чисельності наукових кадрів та інститутів, масштабів патентування. Найбільш суттєво впали обсяги НДДКР (табл. 2.1). Якщо на кінець 2000 років вони почали відновлюватися в таких країнах як Угорщина, Словенія, Чехія, Румунія, то у Болгарії, Польщі та Словаччині тенденція падіння продовжувалася.          У другій половині 90- х рр. уряди практично всіх західноєвропейських країн прийняли програми стимулювання інноваційної діяльності, спрямовані, насамперед на поширення інновацій. У всіх країнах Західної Європи були започатковані заходи по формуванню структурних елементів і механізмів здійснення інноваційної політики. По оцінкам фахівців Європейської Комісії, найбільш сприятливий клімат для розвитку інноваційного підприємництва був створений у країнах Північної Європи, що дозволило їм стати лідерами в інноваційному розвитку в західноєвропейському регіоні. Країни Північної Європи, а також Велика Британія, Німеччина, Франція є самими активними учасниками інноваційного співробітництва по лінії ЄС          

Вся работа доступна по Ссылке