Зміст перегляду справ про адміністративні правопорушення

          Провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися з дотриманням принципів верховенства права, пріоритетів прав фізичних та юридичних осіб, з урахуванням інтересів суспільства і держави в цілому. Запорукою цьому є удосконалення норм адміністративно-деліктного процесу в цілому, і його частини - провадження щодо перегляду справ про адміністративні правопорушення у зв’язку з оскарженням рішення по ній, зокрема.           Таке удосконалення повинно здійснюватись з урахуванням: потреб громадян у ефективному захисті їх прав та інтересів від протиправних посягань; системного аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства; вивчення результатів вітчизняної та зарубіжної правозастосовної практики, наукової позиції вчених у цій сфері. Все це в кінцевому результаті має знаходити свій прояв у прийнятті системних, узгоджених норм, які б сприяли розвитку адміністративно-деліктних відносин. Нажаль адміністративно-деліктне законодавство останнім часом має спонтанний розвиток, відсутність системності та узгодженості нових норм призводить до ускладнення їх застосування, необхідності їх різного тлумачення, що має наслідком виникнення конфліктних ситуацій в практичній діяльності органів адміністративно-деліктної юрисдикції, і в кінцевому результаті такі норми наносять більшої шкоди суспільним відносинам ніж їх відсутність.          Вищезгадані негативні тенденції властиві також нормативному регулюванню провадження щодо перегляду справ про адміністративні правопорушення у зв’язку з оскарженням рішення по ній, який останнім часом зазнав значних змін.          Як було зазначено вище, на законодавчому рівні недостатньо врегульовані питання процесуальних засад розгляду відповідних скарг та подання прокурора, процедур перегляду зазначених рішень, а також підстав прийняття уповноваженими суб’єктами рішень за результатами перегляду справ. Як вірно зазначають окремі автори, проблема полягає в тому, що законом не визначено процедур перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення,єдиним виключенням з цього є порядок перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення місцевими судами [66, с.173].          Проблеми перегляду справ про адміністративні правопорушення зумовлені двома факторами: позитивним та негативним. Перший – позитивний фактор полягає в тому, що тенденція декриміналізації окремих складів злочинів, яка зумовлена євроінтеграційними процесами в Україні, неминуче приводить до збільшення кількості адміністративних правопорушень, та вимагає більшої уваги щодо їх виявлення органами адміністративної юрисдикції та удосконалення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Число внесених змін та доповнень до процесуальної частини КУпАП вказує, що останнім часом на законодавчому рівні вживаються значні заходи щодо удосконалення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, вона стає більш відкритою, виписаною стосовно її стадій, етапів, окремих процесуальних дій, що звісно підвищує рівень законності притягнення до адміністративної відповідальності. Така процедура все більше відповідає завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, виписаним в ст.245 КУпАП, як «своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом», і звісно, що це є позитивним напрямком розвитку адміністративно-деліктного законодавства, яке значно відстає від кримінально,- цивільно, - господарсько-процесуального права [16].           Другий фактор, який носить критичний характер, і має свої негативні тенденції зумовлений тим, що постійне розширення процесуальних норм ускладнює процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, наближає її до кримінально-процесуальної процедури, що тягне за собою значних витрат державних ресурсів, що в багатьох випадках приводить до тобто, що на притягнення до адміністративної відповідальності витрачаються більше державних коштів, ніж ті, що надходять до державного та місцевого бюджетів в якості штрафних та інших матеріальних адміністративних санкцій. До того ж такі тенденції відбуваються в розрізі того, що сам кримінально-процесуальний порядок притягнення до відповідальності спрощується за прикладом зарубіжного досвіду.           Наявність цих факторів, зумовлює вирішення питання можливості подовження порядку розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення на шляху до встановлення об’єктивної істини та законності засобом перегляду справ про адміністративні правопорушення у вищих судових інстанціях України, а далі європейського суду з прав людини.          Провадження щодо перегляду справ про адміністративні правопорушення є складною системою процесуальних дій, які характеризуються різними підставами їх здійснення, суб’єктами, строками здійснення, видами процесуальних рішень, які приймаються в результаті їх вчинення. Але об’єднує всі ці процесуальні дії, які охоплюються межами стадії перегляду справ про адміністративні правопорушення, мета відповідно до якої вони вчиняються – можливість на більш високому організаційному, об’єктивному, методичному, фаховому рівні перевірити законність оскаржуваного рішення та застосувати, з однієї сторони, до особи ефективну міру адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яка унеможливить або знизить до мінімуму подальшу протиправну поведінку цієї особи, з іншої – відшкодувати в повній мірі потерпілому завдану адміністративним правопорушенням шкоду.          Складність цих процесуальних дій, що охоплюються вказаною стадією адміністративно-деліктного провадження полягає в тому, що законодавством передбачено різні способи перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення, кожен з яких складає окрему послідовність дій суб’єктів направлених в цілому на виконання завдань цієї стадії. На сьогодні законодавством закладено основи правового регулювання чотирьох способів перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення: 1) оскарження постанови прийнятої органом адміністративно-деліктної юрисдикції до вищестоящого органу або посадової особи; 2) оскарження постанови прийнятої органом адміністративно-деліктної юрисдикції до адміністративного суду; 3) оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого суду (апеляційного суду); 4) внесення подання прокурора на постанову у справі про адміністративне правопорушення.           Слід зазначити, що ініціаторами перших трьох способів перегляду справ є дві особи: особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, потерпілий та їх законні представники і захисники, що представляють інтереси цих осіб. Всі вони відстоюють свої власні право на захист особистих інтересів у проваджені. Ініціатором четвертого способу перегляду справи є прокурор, який відповідно до законодавства має право вносити подання на постанову в справі про адміністративне правопорушення, що і зумовлює обов’язок відповідних юрисдикційних органів та суду щодо її перегляду.          

Вся работа доступна по Ссылке