Підстави застосування адміністративно-господарських санкцій

          Традиційною в науці адміністративного права є точка зору, згідно з якою підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок або адміністративне правопорушення. Тому необхідно звернути увагу на особливості вживання цих понять. Огляд юридичної літератури, присвяченої проблемам адміністративної відповідальності, законодавчих актів, якими встановлюється адміністративна відповідальність, свідчить про те, що на сьогодні немає єдиної думки щодо змістової різниці між термінами ,,адміністративний проступок” та ,,адміністративне правопорушення”. Більш того, у статті 9 КУпАП ці терміни використані як синоніми.          Проте на думку деяких науковців, різниця у вживанні даних термінів для юридичної практики все ж є. Так, Авер’янов В. Б. під ,,адміністративним правопорушенням” розуміє порушення норм адміністративного права, а під ,,адміністративним проступком” – порушення відповідних правових відносин або відносин, що врегульовані іншими соціальними нормами, за яке законодавством передбачене адміністративне стягнення [125, c. 39]. Спробу розв’язання даного протиріччя деякі науковці вбачають у Проекті Кодексу України про адміністративні проступки, де для визначення передбачених цим кодексом протиправних винних діянь (дії або бездіяльності), використовується термін ,,адміністративний проступок” [126].          На нашу думку, принциповими позиціями у даному питанні має бути, з боку законодавця та органів державної влади – дотримання встановленої термінології під час розробки та прийняття інших нормативно-правових актів, а зі сторони науковців та практиків – дотримання офіційних визначень. У ситуації, що склалася, вважаємо доцільним дотримуватися термінології, вживаної у діючому КУпАП.          Ретроспективна адміністративна відповідальність виникає у разі, коли вчинено правопорушення, котре належить до відповідної юрисдикції. Наявність складу правопорушення визначає правомірність застосування заходів адміністративного стягнення, оскільки містить інформацію, котра у повній мірі характеризує сутність вчиненого правопорушення.          Коментуючи ознаки категорії складу адміністративного правопорушення, Битяк Ю. П. та Зуй В. В. зазначають, що склади конкретних проступків виконують важливу функцію, оскільки вони є юридичною підставою адміністративної відповідальності і передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу, забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступків, гарантують від необґрунтованого притягнення громадян до адміністративної відповідальності, обмежують відповідальність рамками скоєного [127, с. 24].          Роль поняття ,,склад правопорушення” важко переоцінити у правозастосовній сфері діяльності. Очевидно, що дана категорія є однаково важливою в разі її застосування як до правопорушників фізичних осіб – громадян, так і до юридичних осіб.          Так, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність [19].          Проте ознаки адміністративного правопорушення, вчиненого юридичною особою, котрими, власне, і визначається його зміст, є водночас тими ж особливостями, що вирізняють відповідальність юридичних осіб із інституту адміністративної відповідальності загалом. Зокрема, це стосується суб’єкта відповідальності та предмета порушення. Водночас ці особливості не є достатніми підставами для розмежування понять, тому, характеризуючи склад адміністративного правопорушення, перш за все потрібно враховувати ознаки, наведені в офіційному тлумаченні у КУпАП.          Погоджуємося із думкою Зими О. Т. про те, що ,,склад адміністративного правопорушення - це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, встановлених правом, за наявності яких протиправне діяння вважається адміністративним проступком. Це поняття є досить загальним, і може застосовуватись, на нашу думку, для визначення складу проступку юридичної особи” [30, с. 93].          Загальнозастосовною у всіх галузях права є схема, згідно із якою склад правопорушення визначають наступні чотири характеристики, котрі, будучи самостійними ознаками, описують один із аспектів проступку, а у сукупності створюють уявлення про нього в цілому.          

Вся работа доступна по Ссылке