Процесуальне регулювання та практика застосування адміністративно-господарських санкцій
Адміністративно-господарські санкції, як і всі інші санкції, мають ряд особливостей, які проявляють себе саме у тій сфері, де може бути застосоване те чи інше стягнення. Але все ж таки суттєвими моментами залишаються: а) визначення порядку застосування заходів відповідальності у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах; б) визначення форм та методів контролю, у ході ведення якого виявляється правопорушення; в) делегування владних повноважень контролюючим органам влади та суб’єктам застосування санкцій.
На даний час в законодавстві нашої держави відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який за своїм змістом був би подібний до КУпАП, що врегульовував би процедури застосування адміністративно-господарських санкцій до юридичних осіб. А адміністративну відповідальність фізичних осіб регламентує чинний КУпАП.
Провадження щодо застосування адміністративно-господарських санкцій є аналогічним провадженню у справах про адміністративні правопорушення, але в той же час ці провадження є значно простішими та оперативнішими, адже мають спрощену процедуру розгляду відповідних справ.
Найбільшою різноманітністю відрізняється стадія, аналогічна стадії адміністративного розслідування у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Це обумовлюється тим, що порушення справи, встановлення фактичних обставин вчинення правопорушення та процесуальне оформлення результатів здійснюється кожним органом по-різному, що, у свою чергу, обумовлено різними формами контролю, який здійснюється органами виконавчої влади і результатом якого є виявлення правопорушень [131]. Правопорушення можуть виявлятись під час здійснення планового, систематичного контролю, а також в процесі перевірок пов’язаних з надходженням інформації про правопорушення від третіх осіб. У зв’язку з цим в одних випадках етап порушення справи про правопорушення юридичної особи можна виділити, а в інших він є складовою частиною відповідної перевірки і збігається з етапом встановлення фактичних обставин правопорушення [201].
Так, згідно з Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.97р. № 2 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від (13.02.2001р. № 27), справа може бути порушена тільки тоді, коли є дані, які вказують на ознаки правопорушення. Уповноважена особа, в разі виявлення ознак правопорушення, негайно виносить постанову про порушення справи, що оформлюється процесуальним актом - постановою і відповідний етап має чітко виражений зміст [139].
З іншого боку, відповідно до Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. № 244, штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування, за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб. В даному випадку етап порушення справи не виділяється, а фактичні обставини правопорушення з’ясовуються уповноваженим органом в процесі перевірки [140].
Актом перевірки, в якому викладаються зміст і обставини правопорушення, закінчуються та оформляються результати адміністративного розслідування. Так, згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01р. № 298/519, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами [141].
В акті перевірки відображаються нормативні акти, які було порушено суб'єктами господарювання, з детальним описом порушення; відображається механізм скоєння порушення; зазначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Аналогічним чином, згідно з Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом [142].
Стадія адміністративного розслідування у провадженні по справах про правопорушення юридичних осіб в деяких випадках завершується складанням протоколу про відповідне правопорушення. Даний протокол стає процесуальною підставою розгляду справи про правопорушення [131].
Так, відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 липня 1995 року № 135, підставою для розгляду справи є Протокол про порушення санітарних норм (Додаток № 1 до Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 64) [143].
Посадова особа держсанепідслужби складає протокол у трьох примірниках, перший у триденний термін передає особі, яка уповноважена розглядати справу, другий - залишається у порушника або його представника, третій - у особи, яка його склала. Але протокол складається у двох примірниках у тому випадку, якщо посадові особи держсанепідслужби, які склали протокол, відповідно до своєї компетенції, самі розглядають справи.
Вся работа доступна по Ссылке
