Основні загрози економічній безпеці України на сучасному етапі розвитку

          Нині загрози економічній безпеці України набули перманентного характеру. При дослідженні економічної безпеки як соціального явища, з метою формування ефективної системи її забезпечення, важливим теоретичним питанням є визначення поняття “загрози економічної безпеки” та їх видів.          Без перебільшення варто відмітити, що в наукових роботах усіх без винятку зазначених вище дослідників даної проблематики вивчення сутності загроз у тій чи іншій сфері національної безпеки є центральним. Водночас консенсусу загроз в теорії й досі не існує. Враховуючи предмет нашого дослідження, загрози економічної безпеки розглянемо на таких ієрархічних рівнях:          І. Загрози безпеці економічної системи в цілому.          ІІ. Загрози економічній безпеці з боку економічних правопорушень.          Загроза у широкому розумінні – це будь-який намір, можливість здійснити фізичну, моральну, матеріальну чи іншу шкоду суспільним чи власним інтересам.          Згідно з ст.1 Закону України “Про основи національної безпеки України” загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.          Так, у науковій літературі існують різні підходи щодо визначення поняття загроз економічній безпеці [32, с.166; 139, с.26-28; 51, с.21; 101, с.144]. Зокрема, українські дослідники вважають, що загрози економічній безпеці України — це явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи [101, с.144]; або це дія факторів, а також ситуації і умови, що складаються в результаті цих дій, які виходять із внутрішніх і зовнішніх джерел небезпеки, відносно життєво важливих інтересів особи, фірми, регіону, суспільства та держави [51, с.21].          Зазначені дефініції доводять, що визначення національних економічних інтересів, має першочергове значення при створенні системи економічної безпеки. Не важко зрозуміти, що національні економічні інтереси були і залишаються сьогодні головною рушійною силою як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Змінюються, перевтілюються в цивілізованіші форми і методи їх захисту і втілення в життя. Тому дії влади, її стратегічні рішення, різного роду програми мають оцінюватися не на основі емоцій і суб’єктивних вподобань, а суворо вивірятися з погляду їх відповідності національним економічним інтересам.          Здатність правильно усвідомити і чітко виражати загальні національні економічні інтереси допомагає розпізнати державну мудрість від політичного авантюризму і корисливого слугування груповим інтересам. Важливо зауважити, що національні економічні інтереси є невід’ємними від історії даної країни, культури, традицій, системи цінностей і духовного насадження її населення, що сформувалися протягом століть. Це повною мірою стосується і національних економічних інтересів країни, які виникають не з моменту проголошення її незалежності, що зумовлює їхній розгляд в поєднанні з усією історією і самобутністю культури, геополітичним становищем і цивілізаційними особливостями.          Національні економічні інтереси завжди виступали в найбільш явній і очевидній формі. Тому завжди головною ідеєю внутрішньої і зовнішньої політики держави з моменту її створення було забезпечення нормальних умов виробництва, а вже потім – зміцнення економічної могутності і процвітання. Підтримка і захист вітчизняного підприємництва, землеробства, промисловості і торгівлі, незалежно від форм і типів господарювання, а також класових чи інших групових інтересів завжди вважались головними національними економічними інтересами. Згодом до них приєдналися розвиток вітчизняної науки й освіти як вирішальних факторів економічних досягнень.           Послаблення країни і відсутність у її керівництва чітко сформованих стратегічних орієнтирів викликали зовнішній тиск на неї. Але в цьому не має нічого несподіваного. Тиск виступає як логічний результат суворого дотримання політичними лідерами інших країн власних національних економічних інтересів, спрямований на захист і підтримку вітчизняних підприємницьких і фінансових структур.          Окрім того, необхідно згадати і про загрозу національним економічним інтересам, яка виникає зсередини. Йдеться про пріоритетність у багатьох випадках вузько групових і егоїстичних інтересів: монополістичних груп і окремих регіонів, торговельно-посередницьких, а деякою мірою мафіозних структур, управлінського апарату тощо.          Таким чином, зауважимо, що позбутися подібного роду загроз як внутрішнього, так і зовнішнього характеру можна лише, спираючись на визначені у відповідних нормативних актах національні економічні інтереси.           Однак в Україні й досі відсутні чітко визначені національні економічні інтереси, не сформовано їх цілісну систему, більше того, дані інтереси не закріплено на нормативному рівні [139, с.21]. Для того, щоб повною мірою реалізувати національні економічні інтереси, слід своєчасно виявляти загрози їх здійснення або безпеці економічної сфери. Таке виявлення загроз (негативних чинників) надасть можливість опрацьовувати і здійснювати відповідні заходи щодо повної їх ліквідації чи зниження рівня їх негативного впливу на можливість реалізації інтересів.          

Вся работа доступна по Ссылке