Основні обов’язки та права ОВС у сфері забезпеченні економічної безпеки України

          Детальний аналіз чинного законодавства України дозволяє покладені на ОВС обов’язки та права у сфері забезпечення економічної безпеки умовно поділити на дві групи: загальні (притаманні для ОВС в цілому) та спеціальні (характерні виключно для окремих галузевих служб ОВС).          Виходячи з положень загальної теорії права до структури суб’єктивного права входять [10]: 1) право вимагати; 2) право на позитивні дії; 3) праводомагання.          Першу групу суб’єктивних прав складає право вимагати, яке за своїм юридичним значенням означає право на чужі дії і є своєрідним допоміжним засобом: призначене забезпечити виконання або дотримання юридичного обов’язку іншою особою (особами).          Право вимагати як загальне право закріплене пунктом 1 частини 1 ст. 11 Закону України “Про міліцію” [204] та частиною 1 ст. 10 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” [165]: вимагати від громадян і службових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку, припинення правопорушень (в тому числі тих, що становлять загрозу економічній безпеці) та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції і військовим нарядам, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені закнодавством заходи примусу. Його юридичне значення полягає у тому, що реалізація норми повинна забезпечити дотримання юридичного обов’язку громадянами і посадовими особами не створювати своїми діями загрози економічній безпеці держави загалом та окремого індивідума зокрема.          Основними різновидами права на позитивні дії визначають право на фактичне володіння соціальними благами та їх використання, а також правоутворюючі повноваження, які випливають з адміністративної правосуб’єктності. До права на фактичне володіння соціальними благами належать, насамперед, права, які входять до складу найважливіших соціально значущих суб’єктивних прав: конституційних, невід’ємних від особистості. Правоутворюючі повноваження – право на власні дії управомоченого, забезпечують задоволення інтересу управомоченого без будь-якого сприяння з боку зобов’язаних осіб. Правоутворюючі повноваження реалізуються в однобічних активних діях особи, які призводять до виникнення певних юридичних наслідків.          

Вся работа доступна по Ссылке