Юридична відповідальність ОВС у сфері забезпечення економічної безпеки України

          Відповідальність є невід’ємною частиною правового статусу ОВС, які зобов’язані нести правову відповідальність у випадку порушення законності, прав особи в процесі здійснення своїх функцій [10, с.70]. Згідно з ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти тільки на основі, в межах повноважень і засобами, які передбачені Конституцією і законами України. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Працівники ОВС, як і всі громадяни, що вчинили те чи інше правопорушення або злочин у вільний від служби час, підлягають відповідним заходам державного реагування в загально-правовому порядку. Поряд з цим в правозастосовній практиці окреме місце займають правопорушення, безпосередньо пов’язані з невиконанням або неналежним виконанням працівником ОВС обов’язків, які належать до його адміністративно-правового статусу. Як свідчать реалії сучасності, правопорушення, що вчинені працівниками ОВС характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки зачіпають безпосередньо інтереси держави, правопорядок, права та свободи громадян, а отже мають супроводжуватися підвищеною юридичною відповідальністю.          Юридична відповідальність є категорією загальної теорії права. Теорією права зазначається існування кількох підходів щодо визначення змісту цієї категорії [64, с.204; 145, с.240; 251 с.418]. Однак характеристика та аналіз існуючих підходів виходить за межі предмету дисертаційного дослідження і тому вважаємо за доцільне зупинитись на загальноприйнятому, усталеному, “класичному” підході, згідно з яким юридична відповідальність – закріплений у законодавстві й забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, які належали йому [11, с.371; 32, с.85; 64, с.357; 233, с.431; 270, с..240]. Із існуючими в загальній теорії права і найбільш поширеними визначеннями цього поняття цілком узгоджується поняття юридичної відповідальності, надане Д.Лук’янцем: юридична відповідальність – це регламентована правовими нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб’єктів), що проявляються в недотриманні встановлених законом заборон, невиконанні встановлених законом обов’язків, порушенні цивільно-правових зобов’язань, нанесенні шкоди або завданні збитків і виражена в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, що тягнуть за собою позбавлення особистого, майнового або організаційного характеру [117, с.11].          Юридична відповідальність найчастіше пов’язана з такою ознакою як нормативність – врегулювання нормами права суспільних відносин, причому у випадку юридичної відповідальності такі відносини виникають тільки після того, як з’являється відповідна правова норма [117, с.14]. О.Скакун виділяє ознаками юридичної відповідальності, насамперед, – спирання на державний примус у формі каральних і відновлюючих (компенсаційних) способів. Крім того, юридична відповідальність виражається в обов’язку особи зазнавати певних втрат, здійснення компетентним органом у суворій відповідності з законом; здійснення в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм. При цьому обов’язковою вимогою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності є вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення їх складу [233, с.431-432].          До працівника ОВС можуть бути застосовані всі традиційні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, матеріальна, кримінальна. Однак ми зосередимо увагу на дослідженні адміністративної і дисциплінарної відповідальності правоохоронців. Розгляд же інших видів юридичної відповідальності виходить за межі нашого дослідження, оскільки їх регулювання відбувається в межах інших галузей права, або ж комплексом норм кількох галузей.          Адміністративній відповідальності властиві всі ознаки як різновиду юридичної відповідальності. Традиційно юридичну відповідальність пов’язують із застосуванням примусових заходів, розглядають її як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення і здійснення санкцій. Основні риси юридичної відповідальності, а значить і адміністративної, полягають в тому, що вона: по-перше, є засобом охорони правопорядку, засобом здійснення державної влади; по-друге, нормативно визначена і проявляється в застосуванні, реалізації санкцій правових норм; по-третє, є наслідком винного антигромадського діяння; по-четверте, супроводжується державним і громадським осудом проступку; по-п’яте, забезпечується державним примусом; по-шосте, пов’язана з несприятливими для правопорушника наслідками, які він зобов’язаний перетерпіти і фактично зазнає; по-сьоме, реалізується у відповідних процесуальних формах. Ці ознаки характерні для всіх видів юридичної відповідальності. В той же час, кожен з них має специфічні риси, які визначають його відособленість.          До характерних, специфічних рис адміністративної відповідальності варто віднести насамперед те, що її підставою є особливий вид правопорушення – адміністративний проступок [23, с.21-36; 2, с.7-24.]. Своє вираження адміністративна відповідальність знаходить у застосуванні певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання, дисциплінарного впливу і майнової відповідальності. Адміністративні стягнення накладаються великою кількістю органів, яким таке право надано законодавством України і перелік яких міститься в КУпАП і деяких інших законодавчих актах. Незважаючи на те, що в деяких випадках адміністративні стягнення застосовуються судами (суддями), адміністративна відповідальність є позасудовим видом правової відповідальності. Між органами державного управління (посадовими особами), що накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні відносини підпорядкованості. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він істотно відрізняється від кримінального, цивільного процесів і дисциплінарного провадження. Нарешті, адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, що містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності утворюють її нормативну основу [23, с. 23-24.].          

Вся работа доступна по Ссылке