Особливості правозастосовної діяльності ОВС України у забезпеченні економічної безпеки

          Як зазначалося у попередніх підрозділах другим важливим елементом адміністративно-правового статусу ОВС у забезпеченні економічної безпеки України є правозастосування, яке реалізується через застосування заходів адміністративного примусу. Їх використання забезпечує безпосереднє попередження, виявлення і припинення порушень правових норм, притягнення винних до юридичної відповідальності, усунення шкідливих наслідків правопорушень, а в кінцевому підсумку – зміцнення законності і правопорядку. Поділяючи наукові погляди більшості адміністративістів та фахівців у сфері державного управління щодо важливості та дієвості втілення в життя економічних та соціальних реформ у протидії економічним правопорушенням, ми вважаємо все ж таки, головними методами боротьби з такими негативними явищами це застосування адміністративних методів. Безперечно, найбільш результативним шляхом протидії загрозам економічній безпеці України, як і будь-якої іншої держави, є усунення передумов і причин, які сприяють появі та процвітанню правопорушень в економічній сфері, основними з яких є економічні, позбавитися яких швидко та ефективно неможливо. Для цього потрібні складні економічні, політичні та інші реформи, які потребують значного часу та витрат. У той же час втілення таких реформ не виключає можливість застосування у протидії економічним правопорушенням і адміністративного методу.          Економічний метод повинен втілюватися в життя через впровадження в Україні економічних, соціальних та інших заходів стимулюючого характеру, які потребують значного часу та фінансових витрат.          На відміну від економічного методу, адміністративний повинен втілюватися в життя через застосування адміністративних (примусових) заходів, які часто мають обмежувальний та репресивний характер, при цьому його реалізація не потребує значних витрат як часу, так і фінансових ресурсів.          Саме через те, що адміністративний метод протидії правопорушенням в економічній сфері знаходить своє практичне втілення через конкретні адміністративно-правові заходи, можна стверджувати, що останні виражають примусову волю держави у забезпеченні економічної безпеки України.          Під адміністративними заходами протидії економічним правопорушенням, як загрозам економічної безпеки пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов’язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується протидія економічним правопорушенням, та які носять владно-розпорядчий характер. Розглядаючи дане питання, слід зауважити, що поняття адміністративних заходів протидії економічним правопорушенням, наведене вище, не є тотожне поняттю заходів адміністративного примусу, а включає в себе останнє.          В загальній теорії права виділяють чотири види заходів юридичного (правового) примусу: 1) заходи матеріального (цивільно-правового) примусу;          2) заходи дисциплінарного примусу;          3) заходи адміністративного примусу;          4) заходи кримінального примусу.          Досить ґрунтовно проблеми адміністративного примусу, поряд із іншими проблемами державного управління, розглядались В. Авер’яновим, О. Бандуркою, Ю. Битяком, А. Васильєвим, І. Голосніченком, С. Гончаруком, Є. Додіним, М. Дорогих, С. Ківаловим, Л. Ковалем, В. Колпаковим, О. Остапенком, В. Шкарупою та ін.          Адміністративний примус є самостійним різновидом правового примусу. При цьому адміністративний примус відіграє важливу роль в охороні правопорядку, захисті економічних інтересів громадян, підприємств, держави, включає в себе велику кількість заходів припинення вчинення протиправних дій, заходів щодо виявлення та припинення протиправних дій та заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності і усунення шкідливих наслідків. Використання адміністративного примусу у сфері забезпечення економічної безпеки України обумовлено: по-перше, необхідністю у встановлених законом випадках покарати правопорушника; по-друге, необхідністю припиняти економічне правопорушення; по-третє, попереджувати вчинення економічних правопорушень.          Як і будь-яка діяльність, застосування заходів адміністративного примусу має свою певну мету. Метою застосування заходів адміністративного примусу в цілому є захист суспільства від правопорушень, тобто “захист суспільних відносин, які охороняються законом”.[229, с.90]. У нашому випадку, виходячи з предмету дослідження, метою застосування заходів адміністративного примусу при забезпеченні економічної безпеки є захист громадян, суспільства і держави від економічних правопорушень (захист економічних відносин, які охороняються законом).          В теорії адміністративного права під адміністративним примусом розуміється особливий вид державного примусу, який полягає у застосуванні суб’єктами функціональної влади встановлених нормами адміністративного права примусових заходів у зв’язку з їх неправомірними діями.          Севрюгін В.Є. відзначає, що адміністративний примус є різновидом юридичного (правового) примусу та полягає в застосуванні уповноваженими на те адміністративно-юрисдикційними органами (посадовими особами), народними судами (суддями) встановлених нормами адміністративного права примусових заходів впливу на правопорушників у зв’язку з невиконанням правових приписів”.[229, с.55]          При цьому автор веде мову про характерні особливості адміністративного примусу, основними з яких є:          - підставою застосування заходів адміністративного примусу є адміністративний проступок (правопорушення);          - заходи адміністративного примусу застосовуються до осіб та органів, стосовно до яких суб’єкт адміністративної влади не є вищестоящим в порядку підлеглості та не володіє стосовно до них адміністративною владою;          - суб’єкт адімінстративної влади та правопорушник не є членами одного колективу та останній безпосередньо не підлеглий по службі тим, хто має право застосовувати щодо нього заходи адміністративного примусу;          - адміністративний примус застосовується органами державного управління і тільки в деяких випадках народними судами (суддями), органами громадських організацій (технічні та правові інспектори профсоюзів), але в порядку, встановленому нормами адміністративного права; - адміністративний примус є результатом реалізації державно-владних повноважень і полягає в примусі до виконання громадянами та посадовими особами встановлених правовими нормами юридичних обов’язків;          - адміністративний примус застосовується для припинення протиправних дій, покарання порушників в адміністративному порядку, забезпечення суспільної безпеки і встановленого порядку;          - здійснюється в межах адміністративно-процесуальних норм;          - сприяє профілактиці злочинів;          - здійснюється виключно на правовій основі [229, с.56].          Отже, аналіз наведених ознак дозволяє констатувати про притаманність їх адміністративному примусу як виду юридичного примусу. Разом з тим, вже досить усталеною стала позиція адміністративістів, до якої приєднуємося і ми, відповідно до якої сумнівним є положення, що підставою застосування адміністративного примусу є порушення (Л. Ніколаєва, В. Марчук, С. Рогульський та ін.).          На нашу думку, будь-яке порушення є підставою для застосування заходів відповідальності та припинення (в тому числі і адміністративних заходів), а для застосування інших заходів примусу, таких, як заходи попередження вчинення порушення є необов’язковим. З вищенаведеного випливає, що заходи адміністративного примусу не зводяться виключно до заходів щодо притягнення винних до відповідальності, а включають в себе інші заходи, які є своєрідною “альтернативою” юридичної відповідальності і дуже часто такі заходи не мають спільних точок дотику з правопорушеннями.          Аналіз ознак юридичного примусу та адміністративно-правового примусу, а також предмет дисертаційного дослідження дозволяє сформулювати наступне його визначення. Адміністративно-правовий примус у сфері забезпечення економічної безпеки – це особливий вид державного примусу, який є регламентованою адміністративно-правовими нормами системою заходів організаційного, фізичного і психологічного впливу, що застосовуються до правопорушників, а також до інших осіб з метою попередження скоєння правопорушень або попередження можливих шкідливих наслідків економічним інтересам держави, суспільства, підприємств і окремих громадян та у зв’язку з забезпеченням провадження по адміністративній справі.          Стосовно класифікації заходів адміністративного примусу, то вважаємо за доцільне навести думку Севрюгіна В.Є. про те, що питання класифікації заходів адміністративного примусу має велике теоретичне та практичне значення, яке до цього часу не отримало єдиного рішення ані в теорії, ані на практиці [229, с.56-67].          Так, дійсно, в адміністративно-правовій літературі висловлюються різні точки зору про класифікацію заходів адміністративного примусу.           Зокрема, Бахрах Д.Н. виділяє серед них: “заходи припинення, адміністративно-відновлювальні заходи та заходи покарання” [22, с.18].          

Вся работа доступна по Ссылке