Латентність злочинності неповнолітніх у країнах ЄС

          Як відомо, у кримінально-правовій статистиці відбиваються не всі злочини, що скоюються в державі за відповідний проміжок часу. Це пов’язано з тим, що офіційні відомості не враховують так звану латентну злочинність, яка в публікаціях західних науковців називається іноді «темним боком злочинності», «злочинами, про які не було повідомлено поліції» тощо. Загальні підходи до поняття прихованої частини злочинності в західних країнах у цілому схожі з уявленнями про неї вітчизняних учених. Так, у літературі латентна злочинність визначається як сукупність фактично вчинених, але не виявлених або таких, що внаслідок інших певних обставин не стали відомими правоохоронним і судовим органам, злочинів, відомості про які у зв’язку із цим не висвітлюються в офіційній кримінально-правовій статистичній звітності . Серед різновидів латентної злочинності виділяють:            природну латентність, коли про факт вчинення злочину не відомо ані правоохоронним, ані правозастосовчим органам, ані посадовим особам, тобто про нього відомо лише винному;            штучну латентність, коли про факт вчинення злочину відомо посадовим особам та громадянам (потерпілим, свідкам), але ні ті, ні інші не повідомляють про це у відповідні органи;  «суміжні ситуації», коли про факт вчинення злочину відомо потерпілим, стороннім особам, але які не повідомляють про це у відповідні органи через неясність ситуації події або неправильну її правову оцінку;            випадки, пов’язані зі свідомою нереєстрацією злочину, про який стало відомо уповноваженим на це органам та посадовим особам, що ведуть боротьбу зі злочинністю . У спеціальній літературі відзначається, що причинами існування прихованої частини злочинності є:          – невіра жертв протизаконних діянь і свідків в ефективність роботи поліції;          – боязнь потерпілих помсти з боку злочинця та його спільників;          – небажання державних органів та установ втручатися в приватні справи громадян та ін. . Щодо латентності злочинності, зокрема злочинності неповнолітніх, у країнах-членах ЄС, то вони в цьому плані не є винятком.           Наприклад, у ФРН відзначається багато недоліків статистичного обліку злочинності . Деякі німецькі вчені наголошують на тому, що необхідно обережно використовувати офіційну поліцейську статистику (PKS), у тому числі щодо рівня, структури та динаміки злочинності неповнолітніх та молоді .           У ФРН емпіричні соціологічні дослідження, що набувають усе більшого значення та будуються на методиці опитування населення, відкривають нові додаткові можливості емпіричного обліку рівня злочинності. Так, порівняльний аналіз даних загального рівня злочинності (стосовно офіційних відомостей PKS та проведених опитувань) підтвердив гіпотезу науковців науково-дослідного інституту М. Планка (ФРН) про те, що латентна частина злочинності, у тому числі злочинності неповнолітніх, становить приблизно половину від загального рівня злочинності. Це означає, що громадяни ФРН повідомляють поліцію про вчинення лише кожного другого протиправного діяння .           У спеціальній літературі робиться висновок, що на кількість зареєстрованих поліцією злочинів (злочинні діяння неповнолітніх не є винятком), а також на результати віктимологічних опитувань впливають певні чинники, зокрема ступінь урбанізації регіону; різна чисельність поліцейських сил та засобів; різниця у структурі злочинності; інші локальні та регіональні особливості, що стосуються, наприклад, поведінкових установок громадян, які там мешкають, їх менталітету. Зі збільшенням урбанізації регіону змінюється структура злочинності, при цьому переважають такі види злочинів, як крадіжки з прилавків, магазинні крадіжки, наркоторгівля й пов’язана з нею злочинність та інші злочини, що, як правило, враховуються поліцейською кримінально-правовою статистикою, але не беруться до уваги під час проведення віктимологічних досліджень .          У Великій Британії з метою більш повного вивчення злочинності з 1982 р. стала системно досліджуватися віктимізація населення, як один з основних та невід’ємних інструментів визначення латентної частини злочинності. У процесі опитувань населення за програмою BCS, що стала таким же офіційним джерелом, як і «Кримінальна статистика Англії та Уельсу», виявилося, що фактична злочинність (у тому числі й злочинність неповнолітніх) майже в чотири рази більша за враховану . Таким чином, ¾ реальної підліткової злочинності за такого підходу виявляється латентною .           Щодо частоти скоєння особами у віці від 10 до 25 років тих чи інших злочинів на Туманному Альбіоні, то слід зазначити, що один епізод злочинної поведінки був найчастіше пов’язаний із пошкодженням транспортних засобів (76 %); двічі вчинялися крадіжки зі школи (30 %); тричі та чотири рази – продаж наркотиків (18 % і 11 % відповідно); п’ять разів – крадіжки з роботи і шість та більше разів учинялися злочини, як це не дивно, так само пов’язані з наркоторгівлею (32 %). Отже, ці цифри ще раз демонструють актуальність та суспільну небезпечність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у тому числі й серед неповнолітніх.          Стосовно так званої відхиленої поведінки підлітків, яку в країнах Західної Європи, у тому числі й Англії, називають делінквентністю, то, за даними поліції, до найпоширеніших її форм можна віднести: грубу або шумну поведінку в громадських місцях; вандальні прояви, пов’язані з графіті, тобто несанкціонованим розписуванням стін житлових будинків, державних установ та організацій; різні форми расової чи релігійної нетерпимості тощо .          



Вся работа доступна по Ссылке