Механізм формування інноваційних кластерів як джерела активізації інноваційного потенціалу

          Важливим компонентом інноваційного потенціалу виступає організація його функціонування у формі кластера. Вважається, що кластер є винаходом 80-х років минулого сторіччя. Поняття кластера введено в науковий обіг М.Портером при висвітленні концепції ромба національних конкурентних переваг [247; 248]. Кластерна модель активізує дію факторів, які були доведені М.Портером [249], і на основі його робіт систематизовані В.Шовкалюк таким чином [235]:          1. Кластери підвищують продуктивність праці в тій місцевості, де їх створено. Цей процес відбувається внаслідок дії таких факторів: кращий доступ до робочої сили та постачальників; доступ до спеціалізованої інформації; доповнюваність продуктів, які внаслідок цього стають привабливішими для споживачів; доступ до інституцій та суспільних товарів; краща мотивація керівників, які хочуть здобути повагу місцевих колег.          2. Кластери збільшують темпи інновацій і визначають їх напрям, тому створюють фундамент для майбутнього економічного зростання. Ця перевага кластерів реалізується через такі чинники: краще бачення розуміння ринку; здатність впроваджувати швидкі зміни та достатня гнучкість; нижча ціна експерименту; тиск конкурентів. 3. Кластери стимулюють створення нових підприємств, що в свою чергу сприяє збільшенню та підсиленню кластера. Це обумовлено наступними факторами: помітніші ніші для нових підприємств; наявні необхідна сировина, комплектуючі частини та кадри; створення нового бізнесу є частиною позитивного ланцюжка зворотного зв’язку.          Інноваційний кластер – цілісна система підприємств і організацій з виробництва готового інноваційного продукту, що включає в себе весь інноваційний ланцюжок від розвитку фундаментальної наукової ідеї до виробництва та дистрибуції готової продукції [235]. Т.Лисиця вважає, що інноваційний кластер – це об’єднання різних суб’єктів суспільного життя (промислових компаній, дослідницьких центрів, органів державного управління, громадських організацій), він дозволяє використати переваги двох способів координації економічної системи – внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму, що дає можливість більш швидко і ефективно використовувати нові знання, наукові відкриття і винаходи [113]. Вказаний автор правомірно доводить, що кластер сприяє створенню особливої форми інновацій – сукупного інноваційного продукту, який є результатом діяльності мережі учасників кластера і дозволяє поєднати протилежні принципи: конкуренцію та кооперацію.          З позиції взаємодії синергетики як науки про відкриті системи та синергії як ефекту спільної дії елементів системи П.Смертенко визначає особливості функціонування кластерів наступним чином [182]: 1.Синергія є похідною самоорганізованою системою, яка передбачає наявність зв’язків між елементами останньої. 2. Якщо у фізиці самоорганізація може бути описана за допомогою математичних формул, в економіці та інноваційній діяльності вона може бути охарактеризована лише логічним чином. 3. Синергетичний розвиток може мати місце лише у відкритих системах. Тому кластер вимагає врахування наявності внутрішніх елементів, зовнішніх факторів та їх постійної взаємодії.          Особливого значення у розвитку кластерів набуває змістове наповнення кластерної політики, котра являє собою новий спосіб організації мікроекономічної політики в країні по відношенню до нових об’єктів політики – просторових та непросторових кластерів [156].          

Вся работа доступна по Ссылке